ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
29.06.2006                                       Справ N 35/389
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя       Першиков Є. В.
судді                  Савенко Г.В.
                       Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну скаргу       Приватного підприємства “Місія”
на           постанову   від   13.03.2006р.   Дніпропетровського
             апеляційного господарського суду
у справі     №   35/389  господарського  суду  Дніпропетровської
             області
за позовом   Товариства     з     обмеженою     відповідальністю
             будівельної компанії “ОКС”
до           Приватного підприємства “Місія”
 
Про   повернення майна на суму 55000 грн.
 
З участю представників:
позивача –Нековаль І.Л., за довіреністю
відповідача –Бороніна Г.В., за довіреністю
Воронцов М.М., за довіреністю
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
19.12.2005року у справі № 35/389 в задоволенні позову ТОВ  “ОКС”
відмовлено.
 
Постановою   від  13.03.2006р.  Дніпропетровського  апеляційного
господарського  суду  апеляційна скарга Товариства  з  обмеженою
відповідальністю будівельної компанії “ОКС” задоволена.  Рішення
господарського  суду  Дніпропетровської від  19.12.2005  року  у
справі   №   35/389  скасоване.  Позов  задоволено.  Зобов'язано
Приватне  підприємство “Місія” повернути Товариству з  обмеженою
відповідальністю    будівельній    компанії    “ОКС”    повністю
укомплектований     пасажирський     ліфт     марки      ПП-0471
вантажопідйомністю 400 кг.
 
Приватне    підприємство   “Місія”    звернулося    до    Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати    постанову   від   13.03.2006р.   Дніпропетровського
апеляційного господарського суду та рішення господарського  суду
Дніпропетровської області від 19.12.2005року у справі №  35/389,
а  справу  передати  на  новий розгляд  до  господарського  суду
Дніпропетровської області.
 
15.06.2006р.  в  судовому  засіданні  оголошувалася  перерва  до
29.06.2006р.
 
Розглянувши    матеріали    справи   та    касаційної    скарги,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
 
Як  вбачається  із матеріалів справи, на підставі накладної  від
14.11.2003  року відповідач - ПП “Місія” прийняв від позивача  -
ТОВ  БК “ОКС “на зберігання ліфт пасажирський вантажопідйомністю
400 кг. вартістю 55000 грн.
 
Листом  від  01.07.2004 року за вих. № 25 позивач ТОВ  БК  “ОКС”
звернувся до відповідача з вимогою про повернення прийнятого  на
зберігання  пасажирського  ліфта в  строк  до  10.07.2004  року,
директором   відповідача  Мучкіним  Л.С.  15.07.2004   року   на
вказаному  листі  зазначено  про  зобов'язання  доставки   ліфта
21.07.2004 року.
 
03.08.2004  року  сторонами  складено  Акт  розрахунку  вартості
зберігання обладнання, згідно якого обумовлено сплату  позивачем
ТОВ  “ОКС”  відповідачу  ПП “Місія” за зберігання  обладнання  -
одного  комплекту ліфта вантажопідйомністю 400 кг. в  приміщенні
відповідача, в розмірі 580 грн.
 
На  підставі  виставленого відповідачем рахунку  від  28.07.2004
року  №  11  позивачем платіжним дорученням від 05.08.2004  року
№   878   перераховано  на  користь  ПП  “Місія”  за  зберігання
обладнання 580 грн.
 
Апеляційний   суд   обґрунтовано  відхилив  висновки   місцевого
господарського  суду про недоведеність факту укладення  договору
зберігання з тих підстав, що вищезазначені обставини та фактичні
дії  сторін  свідчать про існування між ними відносин зберігання
майна в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання  щодо
його повернення.
 
Разом   з   цим,  зобов'язуючи  Приватне  підприємство   “Місія”
повернути  Товариству  з обмеженою відповідальністю  будівельній
компанії “ОКС” повністю укомплектований пасажирський ліфт  марки
ПП-0471  вантажопідйомністю  400 кг.,  апеляційний  суд,  жодним
чином  не оцінив докази відповідача щодо повернення 21.07.2004р.
Приватним  підприємством “Місія” ТОВ будівельній компанії  “ОКС”
прийнятого  на  зберігання майна згідно списку,  зазначеному  на
додатку  до  накладної від 14.11.2003р. Даний список засвідчений
підписами уповноважених осіб обох сторін та скріплений  печаткою
ТОВ будівельної компанії “ОКС” (а.с.43).
 
Окрім того, апеляційним судом не оцінено акт від
27.08.2004р. про повернення ТОВ будівельній компанії  “ОКС”  від
ПП“Місія” зі зберігання майна, який засвідчений підписами
уповноважених осіб обох сторін та скріплений печаткою ПП “Місія”
(а.с.44).
 
Колегія суддів зазначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи
спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у
мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті
доведені  фактичні  обставини, з огляду на  які  ці  доводи  або
докази  не  взято  до  уваги судом. Викладення  у  рішенні  лише
доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення,
є  порушенням  вимог  статті  42  Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          щодо  рівності  всіх  учасників
судового процесу перед законом і судом.
 
Відповідно  до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно  для  перевірки  юридичної оцінки  обставин  справи  та
повноти  їх  встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
 
Беручи  до  уваги,  що вищевказані обставини не  були  предметом
судового  розгляду при вирішенні господарського  спору,  правова
оцінка  їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що  спір  був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням  принципу
всебічного,  повного і об’єктивного розгляду в судовому  процесі
всіх  обставин справи в їх сукупності та призвело  до  прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
 
Отже,  рішення  та постанова у справі підлягають  скасуванню,  а
справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Місія” задовольнити.
 
Постанову   від  13.03.2006р.  Дніпропетровського   апеляційного
господарського    суду    та   рішення    господарського    суду
Дніпропетровської області від 19.12.2005року у справі  №  35/389
скасувати.
 
Справу  направити  на  новий  розгляд  до  господарського   суду
Дніпропетровської області.
 
Головуючий суддя Є. Першиков
 
Судді            Г. Савенко
 
                 І. Ходаківська