ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 26/142-22/296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Акціонерного комерційного банку (АКБ) “Росток
скаргу Банк”
на постанову від 09.12.2005 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 26/142-22/296
за позовом АКБ “Росток Банк”
до Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) “Спіка”
Про стягнення 7 850 703,75 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Лавринчук О.Ю. (дов. від 11.10.2005)
відповідача Войток О.Г. (дов. від 14.03.2006), Маляренко О.Є.
(дов. від 19.06.2006)
В судовому засіданні 22.06.2006 оголошена перерва до 10:20
29.06.2006.
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
АКБ “Росток Банк” звернувся до господарського суду міста Києва
із позовною заявою про стягнення з ЗАТ “Спіка” 3 199 502,65 грн.
заборгованості за кредитним договором № 1 від 01.02.1996 року, 3
775 913,43 грн. заборгованості за кредитним договором № 11 від
29.07.1996 року, 875 287,67 грн. заборгованості за кредитним
договором № 1-19/2001 від 21.03.2001 року шляхом звернення
стягнення на заставлене майно.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
Між АКБ “Росток Банк” та фірмою
“Спіка“територіально-міжгосподарського об'єднання виконкому
Жовтневої районної Ради народних депутатів міста Києва,
правонаступником якої є ЗАТ “Спіка” відповідно до свідоцтва
№ 13677750 про державну перереєстрацію, укладений кредитний
договір № 1 від 01.02.1996 року., згідно з п. 1.1. якого позивач
надає відповідачеві кредит в іноземній валюті в сумі 184 000,00
доларів США за плату в розмірі 27% річних до 31.01.1997 року.
Пунктом 6.1. даного договору встановлено, що договір вступає в
силу з дня його підписання сторонами, договір втрачає силу з дня
повного погашення заборгованості за позикою та нарахованими
процентами.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.1997 року до договору сторони
погодили, що строк дії кредитного договору подовжується до
30.07.1997 року з процентною ставкою 35%.
Додатковою угодою № 2 від 30.07.1997 року до договору сторони
погодили, що строк дії кредитного договору подовжується до
30.04.1998 року з процентною ставкою 37,5%.
Згідно з п. 3.7. кредитного договору № 1 від 01.02.1996 року
сплата процентів за кредит проводиться фірмою “Спіка”
територіально-міжгосподарського об'єднання виконкому Жовтневої
районної Ради народних депутатів міста Києва щомісячно в строк
до 25 числа.
Позивач на виконання своїх обов'язків за кредитним договором № 1
від 01.02.1996 року надав фірмі “Спіка”
територіально-міжгосподарського об'єднання виконкому Жовтневої
районної Ради народних депутатів міста Києва кредит в сумі 184
000,00 доларів США, що підтверджується випискою з особового
рахунку відповідача.
Однак, відповідачем лише частково погашена суму основної
заборгованості за кредитним договором № 1 від 1.02.1996 року,
зокрема, перераховано позивачеві 63 605,12 доларів США
відповідно до виписки з особового рахунку відповідача.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за
договором із додатковими угодами до нього становить 120 394,88
доларів США, сума процентів за період з 02.02.1996 року по
01.05.2004 року - 480 157,46 доларів США, що разом складає 600
552,34 доларів США, і за офіційним курсом НБУ станом на дату
звернення з позовною заявою складає 3 199 502,65 грн..
Разом з тим, між АКБ “Росток Банк” та фірмою
“Спіка“територіально-міжгосподарського об'єднання виконкому
Жовтневої районної Ради народних депутатів міста Києва укладений
кредитний договір № 11 від 29.07.1996 року, відповідно до пункту
1.1. якого позивач надає відповідачу кредит в іноземній валюті в
сумі 184 000,00 доларів США за плату в розмірі 30% річних до
31.01.1997 року. Пунктом 6.1. даного договору встановлено, що
договір вступає в силу з дня його підписання сторонами, договір
втрачає силу з дня повного погашення заборгованості за позикою
та нарахованими процентами.
Позивач на виконання умов кредитного договору № 11 від
29.07.1996 року надав відповідачу кредит в сумі 184 000,00
доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку
відповідача.
Відповідно до 3.7. даного договору сплата процентів за кредит
провадиться відповідачем щомісячно в строк до 25 числа.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.1997 року до договору сторони
погодили, що строк дії кредитного договору подовжується до
30.07.1997 року з процентною ставкою 35%.
Додатковою угодою № 2 від 30.07.1997 року до договору сторони
погодили, що строк дії кредитного договору подовжується до
30.04.1998 року з процентною ставкою 37,5%.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором № 11 від
29.07.1996 року із додатковими угодами до нього щодо повернення
кредиту та сплату процентів не виконав.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за
кредитним договором № 11 від 29.07.1996 року із додатковими
угодами до нього становить 184 000,00 доларів США, сума
процентів за період з 07.08.1996 року по 01.05.2004 року - 524
745,67 доларів США, що разом складає 708 745,67 доларів США, і
за офіційним курсом НБУ станом на дату звернення з позовною
заявою складає 3 775 913,43 грн..
Крім того, між позивачем та відповідачем 21.03.2001 року
укладений кредитний договір № 1-19/2001, відповідно до п. 1.1
якого позивач надав відповідачу кредит в сумі в сумі 800 000,00
грн. для поповнення обігових коштів строком до 20.05.2004 року
включно зі сплатою 3% річних. Пунктом 8.1 даного договору
встановлено, що строк дії договору встановлюється з дня надання
кредиту і до повного погашення кредиту та відсотків за ним.
Позивачем виконані умови даного договору, про що свідчить
виписка з особового рахунку відповідача.
За час дії кредитного договору № 1-19/2001 від 21.03.2001 року
(по 20.05.2004 року) ЗАТ “Спіка” нараховані відсотки в сумі 75
287,67 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості
відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1-19/2001
від 21.03.2001 року становить 875 287,67 грн..
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за
кредитними договорами № 1 від 01.02.1996 року та № 11 від
29.07.1996 року між сторонами укладено договір застави майна від
01.08.1996 року, відповідно до якого відповідач передав в
заставу об'єкти виробничого комплексу в с. Потіївка, що
складається з: адміністративно-побутового корпусу, будівлі
складу хмілекомбайна, цеху для обробки граніту, блочно-модульної
споруди для пилорами та модуля 102x24, що знаходиться в селі
Потіївка Радомишльського району Житомирської області та належить
відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.1995
року.
Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір
застави № Х-36/97 від 29.12.1997 року, згідно з умовами якого, а
також додатку № 1 до нього, в редакції додаткової угоди № 2 від
10.10.2000 року та додаткової угоди № 3 від 25.06.2001 року, ЗАТ
“Спіка” в забезпечення своїх зобов'язань, передбачених
кредитними договорами № 1 від 01.02.1996 року, № 11 від
29.07.1996 року, № 1-19/2001 від 21.03.2001 року, передає
гірниче устаткування і обладнання щебінь заводу, яке знаходиться
на кар'єрі “Синій камінь” смт. Іршанськ Житомирської області:
бурову установку для буріння щілі типу Слот Лайнер СЛ 550,
запасні частини до бурової установки СЛ 550, буровий інструмент
для бурової установки СЛ 550, компресор МІ60/8,5/25, запасні
частини до компресору М 160/8,5, бурову установку для буріння
строчки типу Кворри Командо 100, включаючи опціони, заточний
верстат з 5 кругами, лебідку і гусеницю, запасні частини до
бурової установки Кворри Командо 100, включаючи комбінезони,
каски з навушниками та рукавиці для 10 робочих, буровий
інструмент для бурової установки Кворри Командо 100,
гідроклінова установка Тампсліт 10/400, запасні частини до
Тампсліт 10/400 в т.ч. гідрошланги (2 шт.), довжиною 5 м. ,
заточений верстат “Санбе” з 17 головками, масло 8АЕ 10 у
кількості 209 літрів, масло 8АЕ 10 у кількості 209 літрів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2004 року
позовні вимоги задоволено. Постановою Вищого господарського суду
України від 21.07.2005 року рішення господарського суду міста
Києва від 21.06.2004 року скасовано, а справу передано на новий
розгляд до господарського суду міста Києва.
В ході нового розгляду справи рішенням господарського суду міста
Києва від 17.10.2005 року у справі № 26/142-22/296 (суддя А.
Шкурат) позовні вимоги задоволені повністю, з ЗАТ “Спіка” на
користь АКБ “Росток Банк” стягнуто 3 199 502,65 грн.
заборгованості за кредитним договором № 1 від 01.02.1996 року, 3
775 913,43 грн. заборгованості за кредитним договором № 11 від
29.07.1996 року, 875 287,67 грн. заборгованості за кредитним
договором № 1-19/2001 від 21.03.2001 року, а також судові
витрати шляхом звернення стягнення на заставлене майно:
адміністративно-побутовий корпус, будівлю складу хмілекомбайна,
цех для обробки граніту, блочно-модульну споруду для пилорами та
модуля 102x24, що знаходиться в селі Потіївка Радомишльського
р-ну Житомирської обл., а також на заставлене майно, а саме
гірниче устаткування і обладнання щебіньзаводу, яке знаходиться
на кар'єрі “Синій камінь” смт. Іршанськ Житомирської обл.:
бурову установку для буріння щілі типу Слот Лайнер СЛ 550,
запасні частини до бурової установки СЛ 550, буровий інструмент
для бурової установки СЛ 550, компресор МІ 60/8,5/25, запасні
частини до компресору М 160/8,5, бурову установку для буріння
строчки типу Кворри Командо 100, включаючи опціони, заточний
верстат з 5 кругами, лебідку і гусеницю, запасні частини до
бурової установки Кворри Командо 100, включаючи комбінезони,
каски з навушниками та рукавиці для 10 робочих, буровий
інструмент для бурової установки Кворри Командо 100,
гідроклінова установка Тампсліт 10/400, запасні частини до
Тампсліт 10/400 в т.ч. гідрошланги (2 шт.), довжиною 5 м. ,
заточений верстат “Санбе” з 17 головками, масло SАЕ 10 W у
кількості 209 літрів, масло 8АЕ 10 у кількості 209 літрів, а у
разі відсутності чи недостатності зазначеного майна —за рахунок
іншого майна, належного ЗАТ “Спіка”.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 20 Закону
України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення
стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання
терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не
буде виконано. Згідно з ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, за невиконання або неналежне виконання
господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення
господарського діяльності правопорушник відповідає належним йому
на праві власності або закріпленим за ним на праві
господарського відання чи оперативного управління майном, якщо
інше не передбачено цим кодексом та іншими законами.
Враховуючи обставини справи, встановлені в ході судового
розгляду, та виходячи з вищенаведених законодавчих положень, а
також загальних умов виконання господарських зобов’язань,
господарський суд першої інстанції дійшов висновку про
правомірність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність
їх задоволення в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.12.2005 року (колегія суддів: В. Андрієнко, М. Малетич, В.
Студенець) рішення господарського суду міста Києва від
17.10.2005 року у справі № 26/142-22/296 скасовано повністю, в
позові відмовлено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
загальна позовна давність встановлюється тривалістю
у три роки, а отже, з урахуванням додаткових угод до кредитних
договорів № 1 від 01.02.1996 року та № 11 від 29.07.1996 року
строк позовної давності за кредитними договорами, зокрема, щодо
обов'язків відповідача перед позивачем про повернення кредиту,
сплив 01.05.2001 року, а по поверненню процентів - 26.08.2002
року, беручи до уваги, що додатковими угодами б/н від 29.07.1999
року до кредитних договорів № 1 від 01.02.1996 року та № 11 від
29.07.1996 року сторони переглянули розмір відсотків по кредиту
і встановили їх в розмірі 30% річних починаючи з 01.08.1999.
Враховуючи, подання АКБ “Росток Банк” позову до господарського
суду 24.05.2004 року, а також те, що з заявою про поновлення
строків позовної давності позивач не звертався та не вказував
причину його пропуску, господарський суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про пропуск АКБ “Росток Банк” строку позовної
давності в частині стягнення заборгованості по кредитним
договорам № 1 від 01.02.1996 року та № 11 від 29.07.1996 року і
відмовив у позові відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим, Київським апеляційним господарським судом
встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений
договір № 29/4 від 15.06.2001 року про передачу майна в рахунок
боргу, згідно якого позивач отримав у власність вісім квартир на
загальну суму 899 650,28 грн.. Передача відповідачем майна
позивачу підтверджується актом приймання - передачі та наданими
відповідачем актами введення будинків в експлуатацію, копії яких
містяться в матеріалах справи, відповідно до п. 2 якого
відповідач передав позивачу у власність в рахунок погашення
боргу по кредитним договорам № 1 від 01.02.1996 року, № 11 від
29.07.1996 року, № 1-164/97 від 30.09.1997 року, № 1-55/2000 від
10.10.2000 року та № 1-19/2001 від 21.03.2001 року вісім квартир
вартістю 899 650,28 грн.. АКБ “Росток Банк” не заперечує проти
факту укладання даного договору та отримання ним права власності
на квартири загальною вартістю 899 650,28 грн., як зазначає
господарський суд апеляційної інстанції.
Однак, АКБ “Росток Банк” та ЗАТ “Спіка” у даному договорі. не
встановили в якій саме частині та сумі по кожному кредитному
договору зараховується заборгованість в рахунок майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)
зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у
розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник
зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Укладення
між позивачем та відповідачем договору про передачу майна в
рахунок боргу № 29/4 від 15.06.2001 року свідчить, на думку
господарського суду апеляційної інстанції про досягнення між
сторонами згоди по погашенню відповідачем заборгованості та
повернення замість отриманих грошових коштів майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позичальник
зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у
такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій
самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що
були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що
встановлені договором. Позика вважається повернутою, в момент
передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками,
або зарахування грошової суми, що позичалася, на його
банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Враховуючи, обставини справи, встановлені в ході перегляду
рішення в апеляційному порядку, та виходячи з вищенаведених
законодавчих положень, господарський суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про те, що кредит в сумі 800 000,00грн,
отриманий ЗАТ “Спіка” за договором № 1-19/2001 від 21.03.2001
року, погашений останнім 21.08.2001 року шляхом передачі
позивачеві квартир за договором № 29/4 від 15.06.2001 року про
передачу майна в рахунок боргу, а отже в позові в цій частині
слід відмовити.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, АКБ “Росток Банк”
посилається на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови
матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення
з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що висновок, викладений в
оскаржуваному судовому рішенні, щодо пропуску АКБ “Росток Банк”
строку позовної давності в частині стягнення заборгованості по
кредитним договорам № 1 від 01.02.1996 року та № 11 від
29.07.1996 року є обґрунтованим, враховуючи положення цивільного
законодавства про позовну давність та наслідки закінчення її
строку, а отже, господарським судом апеляційної інстанції
правомірно відмовлено у позові в цій частині.
Разом з тим, Київським апеляційним господарським судом
встановлено, що кредит в сумі 800 000,00грн, отриманий ЗАТ
“Спіка” за договором № 1-19/2001 від 21.03.2001 року, погашений
останнім 21.08.2001 року шляхом передачі позивачеві квартир за
договором № 29/4 від 15.06.2001 року про передачу майна в
рахунок боргу. Зазначене підтверджується матеріалами справи та
покладене в основу оскаржуваної постанови про відмову у позові в
частині стягнення з відповідача боргу за кредитним договором
№ 1-19/2001 від 21.03.2001 року. За таких обставин, враховуючи
імперативні вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України погоджується з висновком
господарського суду апеляційної інстанції про відсутність
підстав стягнення з ЗАТ “Спіка” заборгованості за кредитним
договором № 1-19/2001 від 21.03.2001 року у зв’язку
врегулюванням сторонами питання по погашення відповідачем
заборгованості шляхом повернення замість отриманих грошових
коштів майна.
Доводи позивача щодо неотримання ним квартир за договором № 29/4
від 15.06.2001 року з посиланням на постанову Вищого
господарського суду України від 22.02.2006 року у справі
№ 21/372, якою підтверджуються зазначені обставини, не можуть
бути прийняті до уваги, враховуючи їх заявлення до
господарського суду касаційної інстанції, а також те, що договір
№ 29/4 від 15.06.2001 року не визнаний недійсним в установленому
порядку.
Посилання АКБ “Росток Банк” на порушення Київським апеляційним
господарським судом норм процесуального права щодо розгляду
справи у незаконному складі колегії суддів, що є підставою для
скасування постанови відповідно до ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, спростовується розпорядженням Київського
апеляційного господарського суду № 01-23/779 від 07.12.2005
року.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ “Росток Банк” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.12.2005 року у справі № 26/142-22/296 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко