ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 25/3-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.
Грека Б.М.
суддів : Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників :
позивача
відповідача Тихоненко Ю.І.,
розглянувши у відкритому Броварського виробничого управління
засіданні касаційну скаргу комунального господарства
на рішення від 20.04.2006 року господарського
суду Київської області
у справі за позовом Броварського виробничого управління
комунального господарства
до ТОВ “Ресторан “Спорт”
третя особа без самостійних Броварська міська рада
вимог на предмет спору на
стороні позивача
Про зобов'язання внести зміни до договору,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Київської області з позовом до відповідача про зобов'язання
внести зміни до договору оренди приміщення ресторану “Спорт” від
11.03.1998 року, посилаючись на те, що рішенням виконкому
Броварської міської ради затверджена нова методика розрахунку
орендної плати.
Ухвалою суду від 20.02.2006 року до участі у справі в якості
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача залучено Броварську міську раду.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2006
року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить вказане судове рішення
скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
У справі оголошувалась перерва з 22 на 29.06.2006 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про відмову позивачу у позові, місцевий
господарський суд вважав, що фактично позивач у розрахунку
вартості орендної плати вираховує її розмір, виходячи з нової
вартості самого об'єму оренди після його ремонту, а не з підстав
зміни методики вирахування орендної плати (у зв'язку зі
збільшенням коефіцієнту, математичного способу здійснення
розрахунку, тощо), що не є тотожним.
Крім того, суд вважав, що позивачем не надано доказів настання
зміни стану об'єкту з незалежних від сторін обставин, оскільки
реконструкція та ремонт об'єкту проводились за взаємною згодою.
Проте, з вказаними висновками повністю погодитись не можна,
враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 21 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
розмір орендної
плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни
цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими
актами України.
Зазначена вимога Закону сторонами передбачена у п. 3.4 договору
від 11.09.1998 року. При цьому, згідно п. 6.3 договору
одностороння відмова від виконання договору про внесення змін не
допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Броварської міської
ради від 08.09.2005 року затверджена методика розрахунку плати
за користування майном територіальної громади м. Бровари в новій
редакції.
Відповідно до п. 1.1 зазначеної методики, остання визначає
механізм нарахування орендної плати, інших платежів, пов'язаних
з орендою майна, що належить до комунальної власності
територіальної громади в м. Бровари (Додаток 1).
Вказаним рішенням затверджено також орендні ставки за
використання нерухомого майна територіальної громади м. Бровари
(Додаток 2), серед яких п. 10 (розміщення ресторанів становить
15%, яка і застосована позивачем в розрахунках орендної плати.
За вказаних обставин, суд вважає, що висновки місцевого
господарського суду в тому, що фактично позивач у розрахунку
вартості орендної плати вираховує її розмір, виходячи з нової
вартості самого об'єму оренди після його ремонту, а не з підстав
зміни методики, визнати правильними не можна, оскільки вони
спростовуються матеріалами справи, не відповідають вимогам
закону, що регулює дані правовідносини, та зроблені судом на
підставі неповноти зібраних у справі доказів.
Зокрема, в матеріалах справи відсутня методика, на підставі якої
сторони визначали первинний розмір орендної плати і згідно якої
суд міг визначитися в змінах вирахування орендної плати згідно
нової методики.
При цьому, суд вважає, що висновки господарського суду в тому,
що законодавчими актами України не передбачено зміну орендної
плати в разі збільшення вартості об'єкту оренди є правомірними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення господарського
суду, як прийняте з порушенням норм матеріального і
процесуального права, не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини
справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість,
зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог
закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Київської області від 20.04.2006
року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд господарського суду Київської
області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Стратієнко Л.В.
Грек Б.М.