ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 21/18-01/17
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківської І.П.
суддів Савенко Г.В., Шаргала В.І.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Укр-пром-сервіс”
на постанову від 15.09.05
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі № 21/18-01/17
господарського суду Київської області
за позовом Державного підприємства “Науково-дослідний виробничий
агрокомбінат “Пуща-Водиця”
до ТОВ “Укр-пром-сервіс”
про визнання недійсним договору та звільнення земельної
ділянки і приміщення
за участю представників сторін:
позивача: Лімонтова В.С. (дов. № 3 від 03.01.06)
Красюк Т.В. (дов. № 1 від 03.01.06)
відповідача: Дзюбко М.П. (дов. від 05.04.05)
У слуханні справи оголошувалась перерва до 29.06.06.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 29.06.06 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
В зв’язку з відрядженням судді Першикова Є.В. справа
розглядається колегією суддів у складі: головуючий –Ходаківська
І.П. , судді Савенко Г.В., Шаргало В.І., утвореною
розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 21.06.06.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.04.2005
(суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано
недійсним договір про право тимчасового користування землею та
приміщення від 03.06.1997 року, укладений між Радгоспом „Совки”
та Приватним підприємством „Укр-пром-сервіс“; зобов'язано
Приватне підприємство „Укр-пром-сервіс” повернути Державному
підприємству агрокомбінату „Пуща-Водиця” майно, одержане в
користування за договором про право тимчасового користування
землею та приміщення від 03.06.1997 року, а саме: земельну
ділянку площею 1 500 м2 за рахунок господарського двору в
с.Петропавловська Борщагівка бувша територія ферми та частину
недорозібраного приміщення ферми площею 80 м 2.
Постановою колегії суддів Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у складі: Зеленіної Н.І., Сергейчука О.А.,
Швеця В.О. рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
ТОВ “Укр-пром-сервіс” звернулось до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм
матеріального і процесуального права, а тому просить її та
рішення господарського суду скасувати, справу передати на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ТОВ “Укр-пром-сервіс” на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду та перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом,
а також правильність застосування норм матеріального і
процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
між радгоспом „Совки” та Приватним підприємством
„Укр-пром-сервіс” укладено договір про право тимчасового
користування землею та приміщенням від 03.06.1997 року, на
виконання умов якого відповідачу були передані в користування за
додатком від 01.07.1997 року, підписаним сторонами, земельна
ділянка площею 1500 м2 в с. Петропавловська Борщагівка та
частина приміщення площею 80 м2 на 49 років для розміщення
пилорами. Радгосп „Совки” на підставі наказу Міністерства
агропромислового комплексу від 13.05.1999 року № 193
реорганізований шляхом приєднання до Державного підприємства
агрокомбінату „Пуща-Водиця”, який потім відповідно до наказу
міністерства аграрної політики України № 120 від 25.04.2002 року
було перейменовано на державне підприємство „Науково-дослідний,
виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця”, таким чином останній є
правонаступником Радгоспу „Совки”, тому відповідно до ст. 268 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який був чинний на той час, на нього
поширюються всі права й обов'язки за спірним договором.
Відповідно до п. 1 спірного договору користувач землі - Радгосп
„Совки” надає ПП „Укр-пром-сервіс” у тимчасове користування
земельну ділянку площею 1500 м2 за рахунок господарського двору
в с. Петропавловська Борщагівка та частину недорозібраного
приміщення ферми площею 80 м2 на умовах оренди строком на 10
років.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання
вказаного договору недійсним, оскільки він укладений з
порушенням норм законодавства і таким чином порушує його права
як законного користувача земельною ділянкою та балансоутримувача
розташованого на ній майна, та відповідно зобов'язання
відповідача звільнити земельну ділянку та частину
недорозібраного приміщення ферми.
Оскільки, положення нового ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до
п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), застосовуються до
тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ними чинності, щодо господарських відносин, які виникли
і існували до набрання чинності новим ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
застосовуються положення Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, який
діяв на момент існування таких відносин, тобто при вирішенні
даного спору підлягають застосуванню відповідні положення ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ч. З ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо цивільні
відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного
законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного
законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з
моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
істотними умовами
договору є ті умови, які і визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
від 10.04.1992
року № 2269-ХП цей Закон регулює організаційні відносини,
пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та
організації, підприємств, заснованих на майні Автономній
Республіці Крим або перебуває у комунальній власності також
майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо
господарського використання державного майна, майна, що належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній
власності.
Цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності
використання державного та комунального майна шляхом передачі
його в оренду фізичним та юридичним особам.
Господарськими судами встановлено, що частина недорозібраного
приміщення ферми є державною власністю, що перебувала у
господарському віданні Радгоспу „Совки” до його реорганізації, і
належить позивачу на праві господарського відання, перебуває на
його балансі на рахунку № 10, оскільки на виконання наказу
Міністерства агропромислового комплексу України № 193 від
13.05.1999 року у зв'язку з реорганізацією Радгоспу „Совки”
недорозібране приміщення ферми було передане на баланс
правонаступнику, що підтверджується Актом прийому-передачі від
15.07.1999 року, затвердженого в Міністерстві агропромислового
комплексу України, в складі основних засобів відповідно до
інвентаризаційного опису станом на 01.07.1999 року.
Таким чином, як зазначає позивач, договір оренди повинен
відповідати, зокрема, ст. 10 Закону України „Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, яка передбачає
істотні умови договору, необхідні для даного виду договорів.
Як встановлено судами, зі змісту спірного договору вбачається,
що сторонами при укладенні договору не було враховано ряд
істотних умов, які передбачені законом України „Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, зокрема, відсутнє
чітке визначення об'єкту оренди, оскільки вказується, що в
оренду передається „Частина недорозібраного приміщення ферми
площею 80м2” без зазначення повної адреси та ознак, якими можна
індивідуально визначити об'єкт оренди, також відсутні дані про
склад і вартість майна з урахуванням індексації, не передбачено
також порядок використання амортизаційних відрахувань,
відновлення орендованого мана, капітального ремонту, страхування
орендованого майна. Крім того, у спірному договорі в порушення
ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
не врегульовані умови щодо страхування
орендарем орендованого майна.
Господарськими судами також встановлено, що в оренду здавалося
також нерухоме майно, розташоване на території ферми Радгоспу як
будівля, але договір оренди не погоджено з органами Фонду
державного майна чи органами місцевого самоврядування, що
свідчить про порушення вимог ст. ст. 4, 5 Закону України „Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Як зазначено судами, існування та перебування у фактичному
користуванні відповідача частини недорозібраного приміщення
ферми (чотирьох рядного корівника) площею 80 м2 підтверджується:
1) договором на право тимчасового користування землею та
приміщенням на умовах оренди від 3.06.1997 з додатком від
01.07.1997, 2) тим, що частина недорозібраного приміщення ферми
перебуває на балансі агрокомбінату „Пуща-Водиця” на рахунку № 10
і є державною власністю - належить агрокомбінату „Пуща-Водиця”
на правах повного господарського відання, 3) рік побудови
приміщення 1963, початкова балансова вартість 18 993 грн.,
наявність вказаного приміщення в інвентаризаційному описі, у
відповідності до акту прийому-передачі майна від 15.07.1999, при
приєднанні радгоспу „Совки” до агрокомбінату „Пуща-Водиця”.
Крім того, як зазначено судами, про наявність об'єкту оренди
частини недорозібраного приміщення ферми (чотирьох рядного
корівника) площею 80 м2 свідчить стор. 2 висновку
судово-будівельної експертизи № 4473/4474, стор. З висновку, в
якому зазначено, що за адресою Петропавлівська Борщагівка, вул.
Леніна, 14-а розташовано підприємство по обробці деревини (тобто
об'єкт оренди). Про наявність самовільно здійснених покращень
орендованого майна свідчить інвентаризаційна справа від
02.03.2001.
З умов договору також вбачається, що в оренду передається крім
частини недорозібаного приміщення ферми, земельна ділянка площею
1500 м2.
Оскільки умовами договору передбачена передача в оренду
земельної ділянки, а спірний договір укладено 03.06.1997 року,
судами правильно зазначено, що земельні відносини в цей період
регулювались Земельним кодексом України від 18.12.1990 року
№ 561-ХІІ ( 561-12 ) (561-12)
(далі – Кодекс ( 561-12 ) (561-12)
), який був чинний
по 01.01.2002 року до прийняття нового Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, тому передача в користування земельної
ділянки повинна була відбуватись у відповідності до вимог цього
Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
.
Враховуючи, що, відповідно до ст. 8 Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
, земля
може надаватись у тимчасове користування на умовах оренди,
орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради
народних депутатів і власники землі. Радгосп „Совки” на момент
укладення не був власником земельної ділянки, тому він не мав
повноважень орендодавця землі. Земельна ділянка була надана
Радгоспу „Совки” у постійне користування для
сільськогосподарського виробництва відповідно до Акту на право
постійного користування землею № 34 від 09.06.1995 року в
порядку, встановленому чинним на той час законодавством.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу ( 561-12 ) (561-12)
надання у
користування земельної ділянки, що перебуває у власності або
користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі,
організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї
ділянки в порядку, передбаченому ст. ст. 31, 32 цього Кодексу
( 561-12 ) (561-12)
.
Крім того, судами встановлено, що спірний договір не відповідає
вимогам постанов Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 „Про
форму договору на право тимчасового користування землею (в тому
числі на умовах оренди)”.
Рішення № 224 від 26.06.1997 року Петропавлівсько-Борщагівської
сільської ради про погодження спірного договору оренди не
впливає на встановлений законодавством порядок надання земельних
ділянок у користування.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяв на момент
укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає
вимогам закону.
Оскільки, як встановлено судами, спірний договір не відповідає
вимогам закону, зокрема, „Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
від 10.04.1992 року № 2269-ХП та Земельного
кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII ( 561-12 ) (561-12)
, то він
підлягає визнанню недійсним.
Положенням ст. 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якими визначається
момент, з якого угода вважається недійсною, хоч за загальним
правилом угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту
укладення, однак, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона
може бути припинена лише на майбутнє, угода визнається недійсною
і припиняється на майбутнє. Згідно з частинами першою та другою
п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111
від 12.03.1999 року за загальним правилом угода, визнана
недійсною, вважається такою з моменту її укладання. Винятком з
цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони
можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо
повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з
визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у
рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
В той же час, враховуючи характер такого виду угоди як оренда,
договір оренди належить до категорії договорів, за яким
відновити сторони в первинне положення практично неможливо,
оскільки факт користування майном - річ безповоротна, тобто
повернути користування майном в натурі неможливо, отже у такій
ситуації припинення угоди, визнаної судом недійсною відбувається
на майбутній час.
Враховуючи наведене, господарські суди дійшли правильного
висновку, що договір від 03.06.1997 на право тимчасового
користування землею та приміщенням на умовах оренди визнається
недійсним на майбутнє.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по недійсній угоді
кожна з сторін зобов'язана повернути другій все одержане за
угодою, та враховуючи, що, оскільки договір від 03.06.1997
припинено на майбутній час і двохстороння реституція за таким
договором не проводиться, однак передане майно та земельна
ділянка, які перебувають у фактичному користуванні відповідача
на підставі спірного договору підлягають поверненню позивачу в
стані, в якому передавалось, оскільки договір визнано недійсним
і, таким чином підстави користування орендованим за цим
договором майном у відповідача відпали.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності
застосування згаданими господарськими судами норм матеріального
і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки
фактичних обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і
має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ТОВ “Укр-пром-сервіс” залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.09.05 у справі № 21/18-01/17 залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді: Г.Савенко
В.Шаргало