ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 20/28
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула
касаційну скаргу Запорізького обласного центра зайнятості (далі
Центр зайнятості),
на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду
від 10.03.06
у справі № 20/28
господарського Запорізької області
суду
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тітан
Трейд” (далі Товариство)
до спільного українсько-німецько-чеського
підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “
Євробетон-Січ” (далі Підприємство),
треті особи без Центр зайнятості,
самостійних вимог державна виконавча служба у Жовтневому районі
на стороні міста Запоріжжя (далі Виконавча служба),
відповідача:
Про стягнення 495 000,00 грн.
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися;
- відповідача: не з’явилися;
- третіх осіб: Центра зайнятості:
Костянтинова І.В. (за дов. № 2322/11 від
30.12.05)
- у судовому засіданні 25.05.06, 15.06.06;
Виконавчої служби:
не з’явилися.
Ухвалою від 21.04.06 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Центра зайнятості № 573/11 від 31.03.06 була
прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому
засіданні на 18.05.06.
Оскільки відповідно до наказу Вищого господарського суду України
18.05.06 головуючий суддя у справі –Першиков Є.В. перебував у
відрядженні, що унеможливлювало належний розгляд справи
колегією, котра готувала її до слухання, то ухвалою від 04.05.06
розгляд справи було відкладено на 25.05.06.
Врахувавши, що у судове засідання 25.05.06 представники сторін
та Виконавчої служби не з’явилися, з метою надання учасникам
судового процесу можливість захищати свої інтереси безпосередньо
у судовому засіданні, ухвалою від 25.05.06 Вищого господарського
суду України розгляд справи було відкладено на 15.06.06.
За згодою представника Центра зайнятості, відповідно до ст. 77,
ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому засіданні 15.06.06 було
оголошено перерву для виготовлення та оголошення вступної та
резолютивної частин постанови Вищого господарського суду
України.
У судове засідання 29.06.06 сторони по справі не з'явилися у
зв'язку з чим повний текст постанови Вищого господарського суду
України направляється сторонам у справі в установленому порядку.
Рішенням від 21.02.06 господарського суду Запорізької області
(суддя Гандюкова Л.П. ) позовні вимоги Товариства задоволено.
З Підприємства на користь Товариства стягнуто 495 000,00 грн.
основного боргу, 4 950,00 грн. витрат по сплаті державного мита
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Центр
зайнятості звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького
апеляційного господарського суду, який ухвалою від 10.03.06
(колегія суддів у складі: головуючого –Кричмаржевського В.А.,
суддів –Радченко О.П. , Хуторного В.М.) на підставі п. 3 ст. 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
повернув вказану апеляційну скаргу без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені у
Декреті Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
випадки, коли центр зайнятості звільняється від сплати
державного мита не стосуються спору, який є предметом розгляду у
даній справі, у зв'язку з чим Центр зайнятості при поданні
апеляційної скарги мав сплатити державне мито у встановленому
порядку та розмірі, та додати до скарги докази про сплату.
Вважаючи ухвалу від 10.03.06 Запорізького апеляційного
господарського суду такою, що прийнята з порушенням норм
процесуального права, Центр зайнятості звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить
вказану ухвалу скасувати, а справу повернути до апеляційного
суду для розгляду по суті.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що відповідно до п. 34
ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
органи Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття (далі
Фонд) звільнені від сплати державного мита, а тому, з
урахуванням того, що Центр зайнятості відповідно до ч. 1 ст. 8
Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
є органом Фонду,
то його звільнено від сплати державного мита.
На день розгляду справи по суті письмові відзиви на касаційну
скаргу від Товариства, Підприємства та Виконавчої служби не
надійшли.
Заслухавши пояснення представника скаржника, суддю-доповідача,
перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
за приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито сплачується чи стягується в
доход державного бюджету України в порядку і розмірі,
встановлених законодавством України.
Об’єкти справляння та розміри ставок державного мита визначені
Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.93 № 7-93 (далі Декрет).
Відповідно до п.п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
державне мито
справляється із апеляційних скарг, які подаються до
господарського суду апеляційної інстанції, на рішення місцевого
господарського суду у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає
сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в суді першої
інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки,
обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
З приписами зазначеної норми Декрету кореспондуються вимоги
ст. 94 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо форми і змісту апеляційної скарги (подання), згідно з
якими, зокрема, до скарги додаються докази сплати державного
мита.
Проте, статтею 4 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
передбачені пільги щодо сплати
державного мита. Так, пунктом 34 цієї статті від сплати
державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його
підприємства, установи й організації; Фонд України соціального
захисту інвалідів і його відділення, органи Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу,
що апеляційний суд помилково не врахував положення ст. 12 Закону
України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
, яка визначає, що функції
виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної
служби зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції
Фонду.
З урахуванням наведеного вбачається, що Центр зайнятості, як
орган Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття правомірно скористався
вказаною пільгою щодо сплати державного мита при зверненні до
Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою на рішення від 21.02.06 господарського суду Запорізької
області.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції
стосовно того, що оскільки предметом спору є не позов про
регресне стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і
пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, або про
неправильно виплачені допомоги та пенсії, то Центр зайнятості не
звільнено від сплати державного мита.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з
метою фактичної реалізації права сторін на апеляційне оскарження
судових рішень та запобігання порушень ст. 6 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою
Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97
№ 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
), апеляційний суд має приймати
апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих
порушень щодо порядку їх оформлення та подання, а у випадку
сумнівів щодо окремих питань витребовувати від сторін додаткові
докази в порядку підготовки справи до розгляду.
При розгляді апеляційної скарги Центра зайнятості Запорізький
апеляційний господарський суд зазначеного не врахував, та виніс
ухвалу, яку не можна визнати законною й обґрунтованою.
За таких обставин застосування Запорізьким апеляційним
господарським судом п. 3 ст. 97 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як підстави повернення апеляційної
скарги, є помилковим, оскільки такими діями суд апеляційної
інстанції фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні
прав, передбачених пунктом 8 статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
У зв'язку з наведеним оскаржена ухвала апеляційного суду не
відповідає
вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа
–передачі на
розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Запорізького обласного центра зайнятості
№ 573/11 від 31.03.06 задовольнити.
Ухвалу від 10.03.06 Запорізького апеляційного господарського
суду по справі № 20/28 господарського суду Запорізької області
скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для
розгляду апеляційної скарги Запорізького обласного центра
зайнятості по суті.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська