ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 14/142-14/615
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну НАК “Нафтогаз України”
скаргу
на рішення Господарського суду м. Києва від
21.04.2006 року
у справі за позовом Корпорації “Merchant International
Company Ltd”
До 1) НАК “Нафтогаз України”
2) ВАТ “Северстудстрой”
Про про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
в січні 2002 року, корпорація “Merchant International Company
Ltd” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про
стягнення з НАК “Нафтогаз України” 24 714 514,70 доларів США.
Позивач зазначав, що 31.12.1997 року між Російським акціонерним
товариством “Газпром” та акціонерним товариством “Укргазпром”
укладено договір № 1ГУ-98 на постачання природного газу у 1998
році, додатками до якого № 2 від 06.03.1998 року та № 12 від
20.11.1998 року на АТ “Укргазпром”, правонаступником якого є НАК
“Нафтогаз України”, покладено обов’язок сплатити 14 600 000
доларів США боргу перед постачальниками газу на користь ВАТ
“Северстудстрой”.
21.12.1998 року між АТ “Укргазпром” та ВАТ “Северстудстрой”
укладено договір № 39-483 про умови та порядок погашення цієї
суми у період з 01.02.1999 року по 01.08.1999 року та визначено
відповідальність відповідача за порушення термінів розрахунків.
28.12.1998 року ВАТ “Северстудстрой” уступило право вимоги боргу
у сумі 4 866 666 доларів США компанії “Shodleaf Trading
Limited”, а 9 733 334 доларів США –позивачу.
Проте, у порушення взятих на себе зобов’язань і незважаючи на
заявлену вимогу, відповідач суму боргу не сплатив, а тому
позивач просив постановити рішення про стягнення на його користь
9 733 334 доларів США боргу та 14 981 180,70 доларів США пені, а
всього 24 717 514,70 доларів США.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2002 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.09.2002 року у задоволенні позову
відмовлено, а договір № 39-483 від 21.12.1998 року визнано
недійсним.
За наслідками перегляду справи у касаційному порядку, постановою
Вищого господарського суду України від 01.04.2003 року,
касаційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення
господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного
господарського суду –без змін.
Постановою Верховного Суду України від 14.10.2003 року
постановлені у справі судові рішення скасовано, а справу
передано на новий судовий розгляд.
За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського
суду м. Києва від 10.02.2004 року договори № 39-483 від
21.12.1998 року та № 2 від 28.12.1998 року визнано недійсними, а
у стягненні спірної суми відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.04.2004 року рішення господарського суду першої інстанції в
частині визнання договорів № 39-483 від 21.12.1998 року та № 2
від 28.12.1998 року недійсними скасовано. У решті рішення
залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2005
року касаційна скарга позивача залишена без задоволення, а
рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у
позові та постанова апеляційного господарського суду –без змін.
Постановою Верховного Суду України від 09.08.2005 року судові
рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.
Заявою від 10.11.2005 року доповнив позов вимогами про додаткове
стягнення 4 570 400,31 доларів США пені за період з часу
пред’явлення позову до 10.11.2005 року, посилаючись на ст. 203
ЦК РФ, яка передбачає, що пред’явлення позову перериває перебіг
строку позовної давності, відлік якого починається заново, а
час, який сплинув не зараховується у новий строк.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2006 року позов
задоволено.
Постановлено стягнути з НАК “Нафтогаз України” на користь
позивача 9 733 334 доларів США боргу, 19 551 581,01 доларів США
пені та 5 050 доларів США на відшкодування судових витрат.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
НАК “Нафтогаз України”, у якій відповідач посилається на
відсутність його вини у неплатежах, неправомірність стягнення
пені до повідомлення про уступку права вимоги боргу позивачу у
справі та за час розгляду спору судом і просить судове рішення у
частині стягнення неустойки скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, а рішення господарського суду –зміні,
виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 31.12.1997 року
між Російським акціонерним товариством “Газпром” та акціонерним
товариством “Укргазпром”, правонаступником якого згідно
постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.1999 року
визначено НАК “Нафтогаз України”, укладено договір № 1ГУ-98 про
постачання природного газу у1998 році, додатками до якого № 2
від 06.03.1998 року та № 12 від 20.11.1998 року сторони
обумовили, що частини своїх грошових зобов’язань АТ “Укргазпром”
повинно виконати не Російському акціонерному товариству
“Газпром”, а третій особі –ВАТ “Северстудстрой”, що не
суперечить ст. 430 ЦК РФ, яка підлягала застосуванню, виходячи з
місця укладання цих угод (м. Москва) та ст. 11 Угоди про порядок
вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської
діяльності, підписано Урядом України 20.03.1992 року і
ратифікованої 19.12.1992 року.
За умовами цих додаткових угод, АТ “Укргазпром” зобов’язалось у
рахунок оплати 0,2275 млрд.м3 природного газу на суму 18 200 000
доларів США на протязі березня-грудня 1998 року забезпечити
фінансування будівництва об’єктів соціального призначення на
суму 3 600 000 доларів США у м. Югорську та сплатити ВАТ
"Северстудстрой” 14 600 000 доларів США, у рахунок погашення
заборгованості підприємства “Сургутгазпром”.
21.12.1998 року АТ “Укргазпром” та ВАТ “Северстудстрой” уклали
договір № 39-483, яким передбачили, що на виконання додаткових
угод № 2 від 06.03.1998 року та № 12 від 20.11.1998 року до
договору № 1ГУ-98 від 31.12.1997 року боржник сплатить новому
кредитору, починаючи з.02.1999 року, але не пізніше 01.08.1999
року 14 600 000 доларів США, а у разі неналежного виконання цих
зобов’язань, АТ “Укргазпром” зобов’язалось сплатити пеню у
розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки
платежу.
28.12.1998 року, ВАТ “Северстудстрой”, виходячи з додаткових
угод № 2 від 06.03.1998 року та № 12 від 20.11.1998 року до
договору № 1ГУ-98 від 31.12.1997 та враховуючи узгоджені з
боржником умови погашення боргу (т.1 а.с.20-25) уклало письмові
договори, якими право вимоги боргу у сумі 4 866 666 доларів США
було передано компанії “Shodleaf Trading Limited”, а борг у сумі
9 733 334 доларів США –Корпорації “Merchant International
Company Ltd” –позивачу у справі.
11.05.2000 року, НАК “Нафтогаз України” уклав з компанією
“Shodleaf Trading Limited” угоду про порядок погашення боргу
перед нею і взяті на себе зобов’язання виконав, а щодо вимог
корпорації “Merchant International Company Ltd”, то залишив їх
без розгляду, хоча із акту звіряння розрахунків від 24.12.1998
та касаційної скарги вбачається, що обсяги заборгованості перед
ВАТ “Северстудстрой”, а відповідно і перед позивачем у справі,
ним не оспорюються.
На момент переходу права вимоги до позивача, відповідно до
договору № 2 від 28.12.1998 року, обсяг прав ВАТ
“Северстудстрой” щодо боргу відповідача визначався додатками № 2
від 06.03.1998 року та № 12 від 20.11.1998 року до договору №
1ГУ-98 від 31.12.1997 року та безпосередньо цим договором і
підляга врегулюванню відповідно до цивільного законодавства
Російської Федерації, що передбачено спірними договорами та ст.
11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням
господарської діяльності.
Передане зі згоди відповідача у справі право вимоги ВАТ
“Северстудстрой”, останній вправі був передати третій особі без
згоди на це боржника, виходячи з приписів ст. 382 ЦК РФ.
Обсяг прав кредитора, які переходять до другої особи
визначається ст. 384 ЦК РФ, яка передбачає, що якщо інше не
передбачено законом чи договором (а спірний договір не містить
жодних обмежень), право первісного кредитора переходить до
нового кредитора у тому ж обсязі і на тих же умовах, які
існували в момент переходу права. Зокрема, до нового кредитора
переходять права, які забезпечують виконання зобов’язання, як у
даному випадку право первісного кредитора на стягнення пені за
порушення строків платежів, яке він набув, укладаючи з
відповідачем угоду № 39-483 від 21.12.1998 року, а тому, за
таких обставин, господарський суд прийшов до правильного
висновку щодо правомірності вимог позивача та обґрунтовано
постановив про стягнення боргу та пені за час прострочення
платежу, врахувавши при цьому строк позовної давності,
встановлений ст. 196 ЦК РФ, і підстав для скасування рішення у
цій частині судова колегія не вбачає.
Що ж до стягнення пені у розмірі 4 570 400,31 доларів США,
нарахованої за час розгляду спору судом, то рішення у цій
частині не може залишатись без змін і підлягає скасуванню,
оскільки, перерив строку позовної давності пред’явленням позову
(ст. 203 ЦК РФ) не надає права на стягнення пені поза межами
строку позовної давності для цих вимог, який встановлено ст. 196
ЦК РФ.
Що ж до посилань відповідача на судові рішення, якими позивачу
відмовлялось у позові та несвоєчасне повідомлення про перевід
боргу, то, з огляду на невиконання ним зобов’язань перед
кредиторами, наведені мотиви не можуть вважатись такими, що
надають право на звільнення його від відповідальності за
невиконання договірних зобов’язань.
ВАТ “Северстудстрой” залучене до участі у справі у якості
співвідповідача під час попереднього розгляду справи у суді
апеляційної інстанції. Позовні вимоги до нього не заявлялись, а
тому господарський суд першої інстанції дійшов правильного
висновку, що спір між ним відсутній і правомірно припинив
провадження у цій частині спору.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2006 року
змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з НАК “Нафтогаз України”, код 20077720 на користь
корпорації “Merchant International Company Ltd” (“MERCHANT
INTERNATIONAL COMPANY LTD”) 1220 N.Market St., Wilmington, 19801
DE, USA, № 971418905-2830477) 9 733 334 (дев’ять мільйонів три
тисячі триста тридцять чотири) доларів США боргу, 14 981 180,70
доларів США пені та 5 050 доларів США на відшкодування судових
витрат.
У решті позову відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
21.04.2006 року залишити без змін.
Видати наказ.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко