ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 12/449
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є. В.
судді Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго”
на постанову від 20.03.2006р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 12/449 господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго”
до Міністерства оборони України
третя особа Білгород-Дністровська
квартирно-експлуатаційна районна частина
Про стягнення 3 252 971,39 грн.
З участю представників:
позивача –Пономарьов П. О., за довіреністю
відповідача –Ковалець І.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго“звернулася до Господарського суду м. Києва з
позовом до Міністерства оборони України про стягнення з
відповідача заборгованості у розмірі 3252971,39 грн., яка
складається з 115405,69 грн. - 3% річних, 216688,44 грн. -
інфляційних витрат, 56077,72 грн. - пені, 2523273,10 грн.
заборгованості за активну електроенергію, 341526,44 грн.
—перевищення договірних величин електроспоживання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2005р. по справі
№ 12/449, яке залишене без змін постановою від 20.03.2006р.
Київського апеляційного господарського суду, в задоволенні
позову Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна
компанія “Одесаобленерго“до Міністерства оборони України про
стягнення 3 252 971,39 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями ВАТ “Одесаобленерго”
звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову від 20.03.2006р. Київського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від
08.11.2005р. по справі № 12/449, та направити справу на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду
Одеської області від 07.04.2004 у справі № 29-5/307-03-8313 за
позовом Прокурора Роздільнянського району в інтересах держави
ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” про стягнення з Білгород-Дністровської
квартирно-експлуатаційної частини району заборгованості в
розмірі 3 233 423,54 грн., яка виникла за договорами на
постачання та споживання електроенергії № 91 від 27.08.1986,
№ 91 від 14.02.2000, № 91 від 18.02.2002 та № 85 від 12.04.2000,
позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з
Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
на користь ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” 438540,72 грн. за активну
електроенергію та 341526,44 грн. за перевищення договірної
величини, 56077,72 грн. пені, 27784 грн. - 3% річних, 20930,49
грн. - індексу інфляції, 2084732,38 грн. за активну
електроенергію, 87621,69 грн. - 3% річних, 195757,95 грн.
індексу інфляції.
Відповідні накази були прийняті до примусового виконання
відділом державної виконавчої служби Білгород-Дністровського
міського управління юстиції, про що прийняті постанови від
14.07.2004р. про відкриття виконавчого провадження.
31.03.2005 державним виконавцем були прийняті постанови
№ 121/1-05, № 122/1-05, № 124/1-05, № 125/1-05 про повернення
виконавчих документів стягувачеві (ВАТ “Енергопостачальна
компанія “Одесаобленерго“) з тієї підстави, що під час
виконавчого провадження було встановлено, що в межах асигнування
на поточний рік кошти на рахунках боржника відсутні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що
Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району є
казенним підприємством, а відповідно до п. 7 ст. 77
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
у разі недостатності
зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління
якого входить підприємство, несе повну субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.
З огляду на вимоги зазначеної норми позивач звернувся з позовом
до Міністерства оборони України, як органу, до сфери управління
якого входить підприємство-боржник (Білгород-Дністровська
квартирно-експлуатаційна районна частина).
Попередніми судовими інстанціями зазначені доводи відхилені з
тих підстав, що позивачем не доведено статус
Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної районної
частини, як казенного підприємства.
Також судами відхилено посилання позивача на п. 3 ст. 39 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, яким передбачено, що при
недостатності у державної установи (організації) коштів
відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Неврахування
зазначеної норми мотивовано тим, що питання відповідальності по
зобов'язанням установ Міноборони регулюються спеціальною нормою
ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних
Силах України” ( 1076-14 ) (1076-14)
, яка, на думку попередніх судових
інстанцій, встановлена лише щодо військових частин.
Отже, суть спору фактично зводиться до визначення правового
статусу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної
районної частини, що має значення для правильного застосування
п. 7 ст. 77 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, п. 3
ст. 39 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 5 Закону
України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”
( 1076-14 ) (1076-14)
.
Для вирішення зазначеного питання попереднім судовим інстанціям
необхідно було дослідити Положення (Статут)
Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної районної
частини, яким визначено її правовий статус. Однак, судами
зазначені обставини не досліджувалося, а висновки про те, що
Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна районна частина
не є казенним підприємством чи військовою частиною, не
ґрунтуються на відповідних доказах.
Матеріали справи не містять повного тексту Положення про
Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну районну частину
про що зазначив в судовому засіданні і представник Міністерства
оборони України.
Окрім того, судами не дано оцінки доводам відповідача про те, що
відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону України “Про господарську
діяльність у Збройних Силах України” ( 1076-14 ) (1076-14)
під терміном
військові частини в тексті закону розуміється військові частини,
заклади, установи та організації Збройних Сил України.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Беручи до уваги, що вищевказані питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню
на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго” задовольнити.
Постанову від 20.03.2006р. Київського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від
08.11.2005р. по справі № 12/449 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
м. Києва.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська