ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 9/246/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
скаргу Енергопостачальної компанії (ЕК)
“Миколаївобленерго”
на постанову від 20.12.2005 року
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 9/246/05
за позовом ВАТ ЕК “Миколаївобленерго”
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
Виробничо-торгівельного підприємства (ВТП)
“Тернівський харчокомбінат”
про стягнення 100 038, 32 грн.
В судове засідання з’явились представники сторін:
позивача Степанець Т.М. (дов. від 22.11.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
позивача та перевіривши матеріали справи Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Госпрозрахункового
торгівельного підприємства учнівського споживчого товариства
ім. Коралова Миколаївської облспоживспілки про стягнення 134
327,26 грн. донарахування оплати за порушення останнім умов
укладеного між позивачем та ТОВ “Тернівський харчокомбінат”
договору № 44/1079 від 14.11.2000 та Правил користування
електроенергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених постановою НКРЕ
31.07.1996 № 28.
Заявою від 10.08.2005 позивач уточнив позовні вимоги та просив
стягнути 100 038,32 грн. боргу за спожиту електроенергію, 20
870,02 грн. донарахування за актом, що становить 4 889,37 грн.
як плату за перетоки реактивної енергії.
Госпрозрахункове торгівельне підприємство учнівського споживчого
товариства ім. Коралова позовні вимоги не визнало з посиланням
на те, що воно не є стороною договору, на який посилається
позивач як на підставу позову.
Ухвалою господарського суду від 05.10.2004 на підставі ст. 24
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснена заміна відповідача - на належного –ТОВ ВТП
“Тернівський харчокомбінат”, який є стороною договору. ТОВ ВТП
“Тернівський харчокомбінат” позовні вимоги не визнало, оскільки
електроенергії не споживало за зазначеним договором, а тому і не
порушувало умов оплати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
08.11.2005 (суддя І. Філінюк) у задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 31.10.2000 між позивачем та ТОВ
“Тернівський харчокомбінат” укладений договір № 44/1079 на
користування електроенергією.
28.04.2001 Госпрозрахункове виробничо-торгівельне підприємство
учнівського споживчого товариства ім. Коралова звернулося листом
до позивача, яким повідомляє про перейменування ТОВ “Тернівський
харчокомбінат” у Госпрозрахункове виробниче торгівельне
підприємство учнівського споживчого товариства ім. Коралова.
Зазначений лист став підставою вважати позивачу правонаступником
прав та обов’язків сторони за договором якраз ГРВТП
ім. Коралова.
Так як із тексту листа не вбачається зміни сторони за договором,
а доказів про зміну організаційно-господарських форм
відповідачів, що могло б стати підставою для правонаступництва,
судом не встановлено, як не встановлено і укладення між
позивачем та ГРВТП ім. Коралова інших договорів на споживання
електроенергії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення позовних вимог за рахунок ГРВТП ім. Коралова.
Фактичне споживання електроенергії ГРВТП ім. Коралова, що
встановлене судом, може бути за висновком суду підставою позову
щодо стягнення вартості безпідставно отриманого майна та/або
позадоговірного споживання електроенергії.
Позивачем не доведено також обставин порушення умов договору
№ 44/1079 від 14.11.2000 з боку ТОВ “Тернівський харчокомбінат”,
оскільки акт про порушення ПКЕЕ № 005308 від 30.07.2004
складений відносно іншого підприємства.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.12.2005 (колегія суддів: М. Петров, С. Колоколов, Г. Разюк)
рішення у справі залишене без зміни. Господарський суд
апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої
інстанції щодо споживання електроенергії ГРВТП ім. Коралова поза
договором. А тому така обставина не може бути підставою
задоволення заявлених позовних вимог. Заміну відповідача,
здійснену судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції
визнав помилковою, однак, зважаючи на те, що обидва відповідачі
були учасниками процесу і фактично судове рішення прийняте
відносно обох відповідачів, суд оскаржуваною постановою дійшов
висновку, що таке порушення процесу не призвело до прийняття
незаконного рішення.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних
рішень норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до
задоволення, виходячи з такого.
Позов заявлений про стягнення з ГРВТП ім. Коралова
заборгованості за фактично спожиту електричну енергію та
заборгованості, нарахованої за встановлені порушення у роботі
приладів обліку спожитої електроенергії.
Господарськими судами попередніх інстанцій фактичне споживання
ГРВТП ім. Коралова електричної енергії встановлена та
підтверджується звітами відповідача про її споживання.
Експлуатація саме ГРВТП ім. Коралова приладів обліку
електроенергії, встановлена судами попередніх інстанцій та не
заперечується відповідачем.
Відповідно до положень ст. 24 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
енергопостачальники, що
здійснюють постачання електричної енергії на закріплений
території, не мають права відмовити споживачу, який розташований
на цій території, в укладенні договору на постачання електричної
енергії.
Можливість споживання споживачем електричної енергії лише на
підставі договору з енергопостачальником, встановлене
положеннями ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, яка визначає обов’язки та відповідальність
споживачів енергії. Тобто, обов’язок споживання електроенергії
лише на підставі договору, лежить на споживачеві. Заявляючи
позовні вимоги, енергопостачальник не посилається на відсутність
його волі на споживання електроенергії. А тому зазначене
спростовує висновок судів попередніх інстанцій про позадоговірне
споживання електроенергії.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнута угода
з усіх істотних умов. Істотні умови певного виду договорів
можуть визначатися законами або іншими нормативними актами.
Неузгодження сторонами будь-якої істотної умови, може слугувати
підставою вимоги або заперечення позову. Ні одна із сторін не
посилається на неузгодження істотної умови (яка не визначена
нормою права), щодо заявлених вимог. Договір визначає права та
обов’язки сторін; права однієї сторони кореспондуються з
обов’язками іншої. Право на оплату поставленої електроенергії
кореспондується з обов’язком споживача її оплатити. Відповідна
процедура лежить в основі експлуатації приладів обліку
електроенергії. Підставою позову є неналежне виконання
відповідачем зобов’язання, а не договір, як помилково зазначають
суди.
Зважаючи на викладене, відмова у позові не базується на
принципах зобов’язального права, а тому судові рішення
підлягають до скасування, а справу слід направити на новий
розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Миколаївобленерго” задовольнити частково.
Рішення від 08.11.2005 господарського суду Миколаївської
області, постанову від 20.12.2005 Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 9/246/05 скасувати.
Справу передати до господарського суду Миколаївської області на
новий розгляд.
Судді: М. Остапенко
Є. Борденюк
В. Харченко