ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 9/305
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянула
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Пересувна механізована колона № 15
“Дунайводбуд”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 04.04.2006 року
по справі № 9/305
Господарського суду Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Пересувна механізована колона № 15
“Дунайводбуд”
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Пансіонат Колос корпус № 4”
третя особа, без
самостійних вимог
на стороні Державне унітарне підприємство “Бендерський
відповідача завод залізобетонних труб”
Про витребування у відповідача спального корпусу пансіонату
“Колос № 4” з інженерними комунікаціями, дорожнім тротуарним
покриттям та дерев’яними спорудами
За участю представників сторін:
- від позивача: не з’явився
- від відповідача: Зотіков С.Є. (дов. від 10.03.2006 року)
- від третьої особи: не з’явився
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2006 року у
складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.
Г., Фролова Г. М. касаційна скарга Відкритого акціонерного
товариства “Пересувна механізована колона № 15 “Дунайводбуд”
була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год.
30 хв. 29.06.2006 року.
У зв’язку з перебуванням судді Фролової Г. М. у відпустці
розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А. Й. для розгляду справи № 9/305 в
касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі:
головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Коробенко Г.
П.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
29.06.2006 року позивач та третя особа не скористались правом на
участь своїх представників в засіданні касаційної інстанції з
невідомих суду причин.
Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін
обов’язковою, у позивача та третьої особи документи не
витребовувалися, позивач та третя особа належним чином
повідомлені про дату, час та місце проведення засідання, колегія
суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку
про можливість розгляду справи № 9/305 за наявними в ній
документами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою відповідача в судовому засіданні 29.06.2006 року було
оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2005 року Відкрите
акціонерне товариство “Пересувна механізована колона № 15
“Дунайводбуд” звернулось до Господарського суду Миколаївської
області з позовною заявою до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” про витребування у
останнього спального корпусу пансіонату “Колос № 4” з
інженерними комунікаціями, дорожнім тротуарним покриттям та
дерев'яними спорудами.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від
15.11.2005 року по справі № 9/305 (суддя Філінюк І.Г.) позовні
вимоги задоволені повністю: витребувано у Товариства з обмеженою
відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” на користь
Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована
колона № 15 “Дунайводбуд” спальний корпус пансіонату “Колос-4” з
інженерними комунікаціями, дорожнім тротуарним покриттям та
дерев'яними спорудами, який розташований за адресою:
Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул.
Морська, 154-а; стягнуто з Товариства з обмеженою
відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” на користь
Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована
колона № 15 “Дунайводбуд” 85 грн. держмита та 118,00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.04.2006р. (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк
Г.П. , Петрова М.С.) апеляційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” задоволена,
рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2005
року по справі № 9/305 скасовано; прийнято нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю. Також,
постановою апеляційної інстанції скасовано заходи по
забезпеченню позову, вжиті ухвалою Господарського суду
Миколаївської області від 08.08.2005 року по справі № 9/305 у
вигляді накладення заборони Комунальному підприємству
„Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” проводити
державну реєстрацію права власності (або видавати документи для
подальшого розпорядження) на спальний корпус пансіонату “Колос
№ 4”; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Пересувна
механізована колона № 15 “Дунайводбуд” на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” 42,50
грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною постановою, Відкрите акціонерне
товариство “Пересувна механізована колона № 15 “Дунайводбуд”
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського
суду скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської
області від 15.11.2005 року залишити без змін.
У відзиві, з урахуванням доповнень до нього, Товариство з
обмеженою відповідальністю “Пансіонат Колос корпус № 4” повністю
заперечує підстави скасування постанови апеляційної інстанції та
просить Вищий господарський суд України касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована
колона № 15 “Дунайводбуд” залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду –без змін.
Відзив третьої особи на час розгляду справи в касаційній
інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не перешкоджає перегляду судового
рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши пояснення представника відповідача, суддю-доповідача,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні
позову, суд апеляційної інстанції серед інших підстав встановив,
що місцевим судом не перевірено, яка особа є фактичним
володільцем спірного пансіонату.
З посиланням на ухвалу Господарського суду Миколаївської області
по справі № 3/187 від 08.06.2005р., якою затверджена мирова
угода між сторонами по цій справі, відповідач на погашення боргу
передав у власність ТОВ “Титан-Оцел“корпус 4 пансіонату
“Колос“на 250 койко-місць та санітарний блок, що знаходиться у
с. Коблево Березанського району Миколаївської області, вартістю
420000 грн. З посиланням на ст. 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
постанові апеляційного господарського суду зазначається, що
зазначена ухвала є чинною, ніким не оскаржена, тобто
обов’язковою для виконання. Спростовуючи висновок місцевого суду
про те, що спірне майно є власністю третьої особи, апеляційна
інстанція відхиляє свідоцтво про право власності, видане
Березанською райдержадміністрацією 10.12.2001р. та довідку
Миколаївського МБТІ від 11.11.2005р. При цьому в постанові
робиться висновок про те, що саме лише свідоцтво про право
власності на певний об’єкт нерухомого майна не є
правовстановлюючим документом.
Однак такий висновок не обґрунтований нормами матеріального
права.
Суд касаційної інстанції погоджується з доводами апеляційного
господарського суду про те, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
стосуються тільки новозбудованого майна,
однак поза увагою суду залишилися положення ч. 4 ст. 334 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких право власності у
набувача майна виникає з моменту державної реєстрації договору,
якщо договір про відчуження майна підлягає реєстрації.
Затверджена судом мирова угода залишається по своїй суті
правочином (договором) з певними особливостями укладення, зміни,
розірвання та можливістю примусового виконання. Отже, вимоги
щодо реєстрації угоди поширюються і на мирові угоди, затверджені
судом.
Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції встановив, що на
момент вирішення спору власником спірного майна є ТОВ
“Тітан-Оцел”, яке також фактично користується спірним
майном. Тобто суд встановив обставини щодо особи, яка не брала
участі у справі. Відхилення судом апеляційної інстанції
клопотання про залучення до участі у справі ТОВ “Титан-Оцел“та
ТОВ ВКФ “Відпочинок“як відповідачів суд касаційної інстанції
вважає вірним. Разом з тим, з метою дотримання вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційному господарському суду слід було
розглянути питання про залучення зазначених осіб до участі у
справі як третіх осіб без самостійних вимог.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
позивач є стороною договору оренди від 08.11.2002 року, отже, як
орендар має право володіти та користуватися спірним майном.
Ігнорування факту існування цього договору з посиланням на те,
що ТОВ “Пансіонат Колос корпус № 4“не є стороною цього договору,
суд касаційної інстанції вважає порушенням норм матеріального
права, зокрема ст. 204 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо презумпції
правомірності правочину.
Твердження апеляційної інстанції про те, що спірне майно було
передане до статутного фонду ТОВ “Пансіонат Колос корпус № 4”,
тобто у власність відповідача, також зроблені без оцінки наданих
до справи доказів на предмет відповідності нормам матеріального
права. Так, довіреність на гр.. Дащенко В. Б. на розпорядження
пансіонатом “Колос № 4“від 27.11.2000р., нотаріально засвідчена
копія якої була оглянута в судовому засіданні апеляційної
інстанції, не містить дати видачі, що в силу вимог ч. 2 ст. 67
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка була чинною на момент видачі
довіреності, свідчить про недійсність довіреності. Зазначена на
звороті довіреності дата 20.01.2005р. свідчить тільки про дату
засвідчення копії з оригіналу, а не про дату видачі довіреності.
Разом з тим, відсутність в довіреності місця її видачі позбавляє
суд касаційної інстанції можливості дати їй оцінку на предмет
відповідності нормам матеріального права, оскільки без
встановлення обставин щодо місця видачі довіреності невідомо,
законодавство якої держави застосовувати до форми та змісту
довіреності.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що
рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції
прийняті в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без
встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного
вирішення спору, суд апеляційної інстанції допустив порушення
норм матеріального права, що в силу вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування зазначених
судових рішень.
Разом з тим, закріплені в ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повноваження касаційної інстанції виключають можливість
встановити в суді касаційної інстанції обставини, які б
дозволили усунути зазначені вище недоліки без направлення справи
на новий розгляд.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню
частково.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід вжити заходів
для повного та всебічного розгляду справи, встановити всі
обставини, пов’язані з володінням та користуванням спірним
майном, встановити власника цього майна, залучити до участі у
справі зацікавлених осіб, встановити фактичного користувача
спірним майном та залучити його до участі у справі, дати правову
оцінку наданим сторонами та іншими учасниками процесу доказам,
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
правовідносини, та вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Пересувна
механізована колона № 15 “Дунайводбуд” задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.04.2006 року по справі № 9/305 та рішення Господарського суду
Миколаївської області від 15.11.2005 року по справі № 9/305
скасувати.
Справу № 9/305 передати на новий розгляд до Господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко