ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 7/5
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянула
касаційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% іноземним
капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх ГмбХ”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 11.04.2006 року
у справі № 7/5
Господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземним
капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх ГмбХ”
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Атем”
Про стягнення 359541,76 грн.
та за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю
позовом “Атем”
до Дочірнього підприємства з 100% іноземним
капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх ГмбХ”
про стягнення 169263,12 грн.
За участю представників сторін:
- від позивача: Пироговський Е. М. –дов. № 1/01 від
04.01.06р.
- від відповідача: Беляневич В. Е. –дов. від 08.12.2004р.
Ухвалою Вищого господарського суду України у складі колегії
суддів: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова
Г. М. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
“Техноторгсервіс” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.04.2006р. по справі № 7/5 була
прийнята до провадження та призначена до розгляду на
15.06.2006р.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А. Й. від 14.06.2006р. у зв’язку з
відсутністю судді Полянського А. Г. для розгляду зазначеної
касаційної скарги утворена колегія суддів у складі: Муравйов О.
В. (головуючий), Коробенко Г. П. , Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 15.06.2006р. розгляд касаційної скарги
відкладений до 29.06.2006р.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А. Й. від 29.06.2006р. у зв’язку з
відпусткою судді Фролової Г. М. для розгляду зазначеної
касаційної скарги була утворена колегія суддів в наступному
складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Коробенко
Г. П.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін в судовому засіданні 29.06.2006 року було
оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Дочірнє підприємство
з 100% іноземним капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх ГмбХ” звернувся
до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про
стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Атем” 317016,56 грн. заборгованості за договорами, 3% річних в
сумі 4221,15 грн., 26681,19 грн. пені. У зв'язку з частковим
погашенням суми боргу відповідачем позивач зменшив суму позовних
вимог, і просив стягнути з відповідача 148903 грн. основного
боргу, 1622,86 грн. індексу інфляції, 2457,48 грн. 3% річних,
15521,5 грн. пені.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем” подав
зустрічний позов про стягнення з позивача Дочірнього
підприємства з 100% іноземним капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх
ГмбХ” 161402,88 грн. збитків та 7860,24 грн. неустойки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2006р. по
справі № 7/5 (суддя Якименко М. М.) первісний позов задоволений
частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 148903 грн.
основного боргу, 11622,86 грн. індекс інфляції, 15022,31 грн.
пені, 2413,25 грн. 3% річних, 1761,76 грн. державного мита та
57,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
При задоволенні первісного позову місцевий суд виходив з того,
що на підставі наявних в справі доказів був встановлений факт
надання позивачем відповідачу послуг за договорами доручення на
транспортно-експедиційне обслуговування № 65-3 від 19.07.2004р.
та № 85-3 від 28.07.2005р., які не були оплачені відповідачем за
первісним позовом.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд
виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом належним
чином виконав зобов’язання за договором; позивачем за зустрічним
позовом не надано доказів понесення ним збитків, не доведено
причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача за зустрічним
позовом та негативними наслідками у вигляді збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2006 року по справі № 7/5 (головуючий суддя Бондар С. В.,
судді Отрюх Б. В., Тищенко А. І.) апеляційна скарга ТОВ “Атем”
задоволена, рішення місцевого суду скасовано в частині відмови в
задоволенні зустрічного позову, в цій частині прийняте нове
рішення, яким зустрічний позов задоволено: вирішено стягнути з
Дочірнього підприємства з 100% іноземним капіталом “М+М Мілітцер
і Мюнх ГмбХ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Атем” 161402,88 грн. збитків, 9432,29 грн. штрафу, 11692,63
грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Також стягнуто з відповідача за
зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом
846,32 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Підставою для скасування рішення місцевого суду в частині
зустрічного позову став висновок апеляційного господарського
суду про порушення відповідачем за зустрічним позовом договірних
зобов’язань, а саме: в порушення умов договору на
транспортно-експедиційне обслуговування № 65-3 від 19.07.04р.
позивачем було в односторонньому порядку змінено дату подачі
автомобіля під завантаження та розвантаження. Факт заподіяння
внаслідок цього збитків підтверджується наявними в справі
доказами: графіком виробництва, довідкою про відсутність
полігліколя на складі з 15 по 17.07.2005 року; звітом по складу
готової продукції з липень 2005 року; відпускною ціною,
зазначеною в прайс-листі. У зв’язку з прострочкою в доставці
вантажу позивачем за зустрічним позовом правомірно на підставі
ст. 614, 934, 611, 551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 8.1 договору
№ 65-3 від 19.07.2004р., п. 138 Статуту автомобільного
транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради
Міністрів УРСР від 27.06.1969р. № 401 нарахований штраф в сумі
60% в сумі 9432,29 грн.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
відповідач за зустрічним позовом звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю, а
рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В
касаційній скарзі заявник стверджує про те, що постанова
апеляційної інстанції не відповідає фактичним обставинам справи
та наявним доказам, винесена з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач за зустрічним позовом
проти вимог заявника заперечує, просить залишити постанову
апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу –без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Із змісту постанови апеляційного господарського суду та
касаційної скарги вбачається, що з рішенням місцевого суду в
частині задоволення первісного позову всі сторони згодні.
Предметом оскарження є тільки судове рішення по зустрічному
позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Стаття 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає порушення зобов'язання
як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у
разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків
та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням
зобов'язання, доказується кредитором.
При визначенні розміру збитків необхідно враховувати вимоги ч. 3
ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо дати, на яку визначається
розмір збитків.
Із змісту зустрічної позовної заяви випливає, що позивач за
зустрічним позовом розцінює збитки як упущену вигоду (п. 2. ч. 2
ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно із ч. 4 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при визначенні
неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті
кредитором щодо їх одержання.
Задовольняючи зустрічний позов в частині стягнення збитків, поза
увагою апеляційної інстанції залишилися вимоги ч. 3, 4 ст. 623
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що свідчить про неповноту розгляду
справи, і, як наслідок, порушення при прийнятті оскаржуваної
постанови ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, враховуючи, що сторони по справі є суб’єктами
господарювання, до спірних правовідносин в силу вимог ст. 1 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
повинні застосовуватися положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що не було зроблено
ані позивачем за зустрічним позовом, ані судом апеляційної
інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 226 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
сторона
господарського зобов’язання позбавляється права на відшкодування
збитків, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною
про можливе невиконання нею зобов’язання і могла запобігти
виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім
випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Як вбачається з оскарженою постанови, зазначені обставини також
не були предметом дослідження в суді.
Разом з тим, і судом першої інстанції, і судом апеляційної
інстанції встановлено, що відповідач за зустрічним позовом
направив позивачу за зустрічним позовом заявку з узгодженням
іншої дати завантаження та розвантаження, тобто попередив
замовника.
В касаційній скарзі заявник посилається на інші заявки, в яких
сторонами переузгоджувалися строки виконання замовлення,
наполягаючи, що такий характер господарських стосунків є для
сторін звичайним. Однак зазначеним обставинам суд касаційної
інстанції не може дати оцінку, оскільки наведеним в касаційній
скарзі заявкам не була надана оцінка судами першої та
апеляційної інстанції, а встановлення обставин відповідно до
положень ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не входить до
компетенції касаційної інстанції.
Крім того, задовольняючи зустрічний позов апеляційною інстанцією
не було встановлено реальність одержання доходів позивачем за
зустрічним позовом. Так, з наданих в обгрунтування зустрічних
позовних вимог доказів та пояснень вбачається, що відповідач
займається виробництвом плитки. Як стверджує позивач за
зустрічним позовом та встановлено судами першої та апеляційної
інстанції, замовлення № 050630/2 від 30.06.05р. було виконано
відповідачем за зустрічним позовом не 11.07.2005р., а
18.07.2005р. Отже, позивач за зустрічним позовом повинен
довести, що після поставки полігліколю 18.07.2005р. він також
був позбавлений можливості виробити заплановану кількість плитки
більшої вартості. Крім того, сам по собі факт виробництва плитки
не є безспірним доказом понесення збитків у вигляді неотриманих
доходів, оскільки судами не досліджувалися обставини щодо
реальності реалізації запланованого обсягу плитки позивачем за
зустрічними позовом саме в цей період.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення
суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції
прийняті при неповно з’ясованих обставинах, що мають значення
для правильного вирішення спору. Крім того, при прийнятті
оскаржуваної постанови не були застосовані норми матеріального
права, які б підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Тобто судами були порушені норми процесуального права та невірно
застосовані норми матеріального права, що згідно з ч. 1.
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для їх
скасування.
Оскільки зазначені вище обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору, не були встановлені судами першої
та апеляційної інстанції, докази на підтвердження цих обставин
не були оцінені ними, в силу вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної інстанції позбавлений можливості
прийняти рішення по суті спору, а тому справа підлягає передачі
на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині
зустрічного позову.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню
частково.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід застосувати
до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права,
визначити коло обставин, які підлягають встановленню при
вирішенні спору про відшкодування збитків у вигляді неотриманих
доходів, встановити, чи взагалі мало місце порушення
господарських зобов’язань відповідачем за зустрічним позовом,
враховуючи вищевикладене, витребувати у сторін відповідно до
ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідні докази на
підтвердження цих обставин та вирішити спір відповідно до
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% іноземним
капіталом “М+М Мілітцер і Мюнх ГмбХ” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2006 року по справі № 7/5 в частині задоволення
зустрічного позову скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2006 року по
справі № 7/5 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову
скасувати.
Справу № 7/5 передати до Господарського суду міста Києва на
новий розгляд в частині зустрічного позову.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко