ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 4/2894-22/298
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну Науково-виробничої комерційної фірми “Техноекс”
скаргу
на постанову від 18.10.2005
Львівського господарського суду
апеляційного
у справі № 4/2894-22/298
господарського Львівської області
суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Науково-виробничої комерційної фірми “Техноекс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрінтерконтакт”
треті особи без Закрите акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц
самостійних Україна”,
вимог на Завод телевізійної техніки “Електрон”
стороні
позивача:
Про стягнення 23198,67 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
науково-виробнича комерційна фірма “Техноекс” звернулося з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрінтерконтакт” про стягнення з відповідача 21089,670 грн.
заборгованості та 2108,97 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2005
залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних
вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закрите акціонерне
товариство “Банк Петрокоммерц Україна” та Завод телевізійної
техніки “Електрон”.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2005 у
справі № 4/2894-22/298 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.10.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 18.10.2005, рішення суду першої інстанції
від 16.06.2005, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції. Скарга мотивована тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та
матеріального права, зокрема, ст.ст. 34, 43, 98 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 853 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 07.07.2004 між
ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна” та відповідачем був укладений
договір № 07/07-04, згідно якого останній прийняв до виконання
роботи по монтажу та обладнанню структурованої
комп'ютерно-телефонної кабельної системи, електричної мережі та
системи екранування серверної кімнати за адресою: м. Калуш, пл.
Шептицьких, 4. За умовами вказаного договору ЗАТ “Банк
Петрокоммерц Україна” зобов'язалося своєчасно здійснити оплату
та прийняти роботу після її виконання по акту виконаних робіт, а
також зобов'язалося сприяти відповідачу у вирішенні виробничих
питань з іншими підрядними організаціями, задіяними на
проведенні робіт.
Судами також встановлено, що відповідач, на виконання умов
зазначеного договору, уклав з позивачем договір субпідряду
№ 07/07-003 від 07.07.2004, за яким позивач, як субпідрядник,
зобов'язався виконати роботи по монтажу та обладнанню
структурованої комп'ютерно-телефонної кабельної системи,
електричної мережі та системи екранування серверної кімнати за
адресою: м. Калуш, пл. Шептицьких, 4, а відповідач взяв на себе
зобов'язання своєчасно здійснити оплату та прийняти роботу після
її виконання по акту виконаних робіт. При цьому, умовами
договору субпідряду було встановлено, що позивач зобов'язався
почати роботи не пізніше трьох робочих днів після здійснення
відповідачем авансового платежу, у розмірі 40% від вартості
робіт та матеріалів та виконати передбачені договором роботи не
пізніше 13-ти днів з дня отримання платежу.
Крім того, вартість робіт та матеріалів, згідно специфікації,
погодженої у додатках №№ 1, 2 до договору № 07/07-003, складає
30675,24 грн., а остаточна вартість робіт визначається згідно
акту виконаних робіт, на протязі 3-х банківських днів з моменту
підписання якого здійснюється оплата за фактично встановлення
обладнання, використані матеріали та виконані роботи.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у
задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач,
в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів
документальними доказами належного виконання ним зобов'язань за
договором № 07/07-003 від 07.07.2004, оскільки ним не було
надано відповідачу паспорт, передання якого разом з актами
приймання-здавання робіт передбачено умовами договору. Крім
того, у затвердженій сторонами специфікації до договору
№ 07/07-003 вартість робіт погоджена сторонами у розмірі 30675,
24 грн., в той час як в актах здавання-приймання робіт №№ 1, 2
від 22.07.2004 загальна сума вартості робіт зазначена позивачем
у розмірі 34630, 57 грн., хоч доказів згоди відповідача на
збільшення вартості виконаних робіт позивач не надав.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на
своїх вимогах, посилався на те, що відповідно до умов договору
сторонами було встановлено, що замовник зобов'язався протягом
трьох днів з моменту отримання акту приймання-здавання
розглянути його і підписати або надіслати на адресу виконавця
мотивовану відмову та вказати на недоробки та бажані терміни їх
усунення, однак останній жодної з вищезазначених дій не вчинив і
будь-якої відповіді на акт здавання-приймання № 1 від 22.07.2004
та акт здавання-приймання № 2 від 22.07.2004 у встановлений
договором термін виконавцю не надав.
На підтвердження вищенаведених обставин позивач, як це
вбачається з матеріалів справи, надав відповідні докази, які не
були досліджені судами і залишились без будь-якої оцінки.
Посилаючись, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на
наявний у справі дефектний акт від 03.08.2004, яким зафіксовано
неналежне виконання позивачем його зобов'язань за договором,
суди, не встановили чи дійсно ця невідповідність мала місце і в
чому саме вона виявилась. У цьому ж зв'язку, зважаючи на те, що
спір між сторонами, за встановленими судами обставинами, виник з
приводу недоліків у виконаній роботі, по справі, згідно із
вимогами ст. 853 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, мала бути проведена
відповідна експертиза.
Наведена вимога матеріального закону не була прийнята судами до
уваги, в той час, як, згідно із ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань, суд
має призначити судову експертизу.
Таким чином ні апеляційний суд, ні суд першої інстанції не
з'ясували мотиви за якими відповідач відмовився підписувати акти
здавання-приймання робіт, не встановили пов'язаних з цим
обставин, та не перевірили чи виконувався в дійсності позивачем
той обсяг робіт, який є предметом спору за цією справою.
Не з'ясувавши сукупності вищенаведених обставин, та не
дослідивши в повному обсязі надані по справі докази, суди
порушили вимоги ст.ст. 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що дає
підстави для скасування постановлених ними рішень з передачею
справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведене, за наявності
для того відповідних підстав обговорити питання щодо призначення
по справі експертного дослідження на предмет заясування
наявності чи відсутності недоліків у виконаній позивачем роботі.
На підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи
і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Науково-виробничої комерційної фірми “Техноекс” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.10.2005, рішення господарського суду Львівської області від
16.06.2005 у справі № 4/2894-22/298 скасувати.
Справу передати до господарського суду Львівської області на
новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.