ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа N 1/3пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому
за участю Кучми Н.В., Андреєвої О.Г. та представника
представників відповідача –Шейкіна О.Л.
позивача:
касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Інтерконтинентбанк”
на постанову від 04.04.2006
Донецького господарського суду
апеляційного
у справі № 1/3пд
господарського суду Донецької області
за позовом Акціонерного комерційного банку
“Інтерконтинентбанк”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фінансова компанія “Райтер”
Про визнання недійсною угоди про розірвання договору комісії
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року акціонерний комерційний банк
“Інтерконтинентбанк” звернувся з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Райтер” про
визнання недійсною угоди про розірвання договору комісії № 32/05-
К; К-2007/05-1 від 20.07.2005.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2006 у
справі № 1/3пд в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.04.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 04.04.2006 та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує тим,
що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального
та матеріального права, зокрема, ст.ст. 92, 203, 215, 241 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 1, 3, 4, 42 Закону України “Про банки
і банківську діяльність” ( 2121-14 ) (2121-14)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Донецьким
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2005 між
сторонами був укладений договір комісії № 32/05-К, К-2007/05-1,
за яким позивач доручив відповідачу продати векселі у кількості
трьох штук на загальну суму 13000000,00 грн. Строк дії договору
встановлений до 29.07.2005.
20.07.2005 на виконання договору комісії відповідач уклав
договори купівлі-продажу цінних паперів № К-2007/05-2, № К-
2007/05-3 з третіми особами. Розрахунки між сторонами були
здійснені у повному обсязі і правовідношення сторін за
договорами комісії припинилися, тобто відповідач виконав свої
обов'язки за договором комісії.
Судами також було встановлено, що у зв'язку із зверненням третіх
осіб відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати
договір комісії, на яку банк погодився.
09.09.2005 між сторонами була підписана угода про розірвання
договору комісії № 32/05-К; К-2007/05-1 від 20.07.2005, за якою
сторони повертають один одному всі отримані на момент підписання
цієї угоди кошти та цінні папери в повному обсязі. У цьому
зв'язку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання
недійсною зазначеної угоди про розірвання договору комісії №
32/05-К, К-2007/05-1 від 20.07.2005 на підставі ст. 203
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, посилаючись на
відсутність у виконуючого обов'язки голови правління необхідних
повноважень на укладення угоди.
Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням
вимог ст.ст. 203, 214, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли до
обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову,
оскільки виконання умов угоди підтверджується матеріалами справи
і не спростовується позивачем. При цьому суди правильно
зазначили про те, що особи, які вчинили дво-, або
багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою
відмовитись від нього навіть і в тому разі, якщо його умови
повністю ними виконані.
Посилання позивача на те, що оспорювана угода підписана
виконуючим обов'язки голови правління банку, тобто
неуповноваженою особою, були досліджені судами і обґрунтовано не
прийняті ними до уваги з огляду на те, що оспорювана угода,
відповідно до фактичних обставин справи, в подальшому була
схвалена банком.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Інтерконтинентбанк” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2006 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.04.2006 у справі № 1/3пд залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.