ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006 Справ N 30/84-45/123-44/151
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючого, Козир Т.П. , Кота О.В. розглянув касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеравтосервіс”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.02.2006 року у справі № 30/84-45/123-44/151 господарського
суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтеравтосервіс” до Міністерства оборони України за участю
Військового прокурора Центрального регіону України
про стягнення 631 785,83грн.
та за зустрічним позовом Військового прокурора Центрального
регіону України до товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтеравтосервіс” (далі - Товариство)
Про визнання частково недійсним контракту за участю
представників:
позивача –Селецького В.К., дов. від 15.03.2006 р. № 2; Чусова
С.Ю., директор;
відповідача –Чуба В.Н., дов. від 13.12.2005 р. № 220/Д-483;
від прокуратури - не з’явилися,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2005 року
(судді Хоменко М.Г., Шабунін С.В., Сулім В.В.) позов Товариства
задоволено частково; стягнуто з Міністерства оборони України на
користь Товариства 15 454,30 грн. основного боргу,
34 929,12 грн. інфляційних витрат та 27 423,18 грн. річних; в
задоволенні інших вимог Товариству відмовити; в задоволенні
зустрічного позову Міністерства оборони України відмовлено
повністю; в задоволенні зустрічного позову Військового прокурора
Центрального регіону України відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.02.2006 року (судді Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва
Т.С.) рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2005 року
залишено без змін.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та
частково рішення місцевого господарського суду частково та
задовольнити вимоги щодо стягнення збитків у вигляді штрафних
санкцій та компенсацій судових витрат в сумі 1 223 156,90 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 12.06.2000 року між
Міністерством оборони України в особі першого заступника
командира військової частини А3000 (замовник), який діяв на
підставі довіреності Міністерства оборони України № 148/508 від
6.06.2000 року та Товариством (виконавець) укладено державний
контракт з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та
військової техніки, відповідно до якого та додаткових угод до
нього передбачено обов’язок виконавця до 30.09.2000 року
виготовити та поставити (продати)замовнику продукцію у кількості
та термінах, зазначених у відомості постачання, що є невід’ємною
частиною контракту, обов’язок замовника –прийняти і оплатити
продукцію; поставка продукції відповідно відомості; дата
виконання –дата підписання сторонами акту прийому-передачі; 30%
авансування після пред’явлення виконавцем рахунку, кінцеві
розрахунки після поставки всієї партії товару та протягом 20
банківських днів з моменту пред’явлення рахунку;
вантажоотримувач –військова частина А-3193-2, м. Київ, вул.
Бориспільська, 26.
Господарськими судами встановлено, що Товариством поставлено
комплекти регламентованого ремонту УАЗ-3151 кількістю 2 шт.
загальною вартістю 443620грн. та КаМАЗ-4310 кількістю 1шт.
вартістю 622 150грн., а всього на суму 1 065 770 грн.
Відповідач розрахувався частково і сума основного боргу станом
на 10.09.2001 року склала 340 675,26 грн.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання повинні
виконуватись належним чином і у встановлений строк.
23.09.2002 року позивач отримав від відповідача грошові кошти на
суму 325 220,96 грн., а відтак місцевим господарським судом
підставно стягнуто 15 454,30 грн. суми не сплаченого основного
боргу.
Враховуючи норми ст. ст. 203, 214, 245 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
судом
першої інстанції обґрунтовано стягнуто 929,12грн. інфляційних,
27 423,18 грн. річних за період з 3.11.2000 року по 20.09.2005
року та відмовлено в задоволенні решти вимог щодо стягнення
збитків, оскільки позивачем не підтверджено належним чином факт
понесення збитків.
Разом з тим, господарськими судами підставно відмовлено у
задоволенні зустрічних вимог як Міністерства оборони України про
відмову від продукції та повернення сплачених за неї сум у
зв’язку з поставкою продукції неналежної якості, так і
військового прокурора Центрального регіону України про визнання
частково недійсним контракту у зв’язку з пропуском строків
позовної давності.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх
сукупності і підставно застосували норми процесуального та
матеріального права.
Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам
постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.
№ 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і
доповненнями.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.02.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від
11.10.2005 р. у справі № 30/84-45/123-44/151 залишити без змін,
а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтеравтосервіс” –без задоволення.
Головуючий суддя О.Шульга
Судді Т.Козир
О.Кот