ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006 Справа N 11/267/05
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємця Білика С.І., м.
Миколаїв (далі – ПП Білик С.І.)
на рішення господарського суду Миколаївської області від
30.11.2005
та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.02.2006
зі справи № 11/267/05
за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку
“Україна” в особі Миколаївської дирекції АКАПБ “Україна”, м.
Миколаїв (далі – АК АПБ “Україна”)
до ПП Білика С.І.
про стягнення збитків у сумі 10 872,64 грн.;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні позивача –ліквідатор товариства з обмеженою
відповідальністю “Компанія “Агросервіс” Чудайкіна Л.Г., м.
Миколаїв (далі –ТОВ “Компанія “Агросервіс”).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –не з’явилися,
відповідача - Білика С.І.,
третьої особи –не з’явилися.
За результатами розгляду касаційної скарги ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
30.11.2005 (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006
(колегія суддів у складі: Воронюк О.Л. –головуючий, судді Лашин
В.В., Савицький Я.Ф.), позов задоволено: з ПП Білика С.І. на
користь АК АПБ “Україна” стягнуто збитки у сумі 10 872, 64 грн.
Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на приписи
статей 26 та 31 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
мотивовано порушенням ПП Біликом С.І. правил
черговості задоволення вимог АК АПБ “Україна”, забезпечених
заставою, що завдало майнової шкоди позивачеві у ліквідаційній
процедурі ТОВ “Компанія “Агросервіс”.
У касаційній скарзі від 28.04.2006 до Вищого господарського суду
України ПП Білик С.І. просить скасувати рішення судових
інстанцій зі справи та прийняти нове рішення, яким у позові
відмовити. Скаргу мотивовано помилковим висновком попередніх
судових інстанцій стосовно реалізації відповідачем у
ліквідаційній процедурі майнових активів ТОВ “Компанія
“Агросервіс”, які входили до складу предмета застави.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- ухвалою господарського суду Миколаївської області від
11.07.2003 зі справи № 4/263 про банкрутство ТОВ “Компанія
“Агросервіс” ліквідатором було призначено ПП Білика С.І.;
- ухвалою господарського суду Миколаївської області від
07.06.2003 зі справи № 4/263 було визнано першочерговими вимоги
конкурсного кредитора АК АПБ “Україна” в особі Миколаївської
дирекції в сумі 874 531 грн., оскільки його вимоги до ТОВ
“Компанія “Агросервіс” забезпечені заставою майна банкрута;
- відповідно до договору застави від 28.04.2001 ТОВ “Компанія
“Агросервіс” передало АК АПБ “Україна” в заставу майно, серед
якого були сіялки “Кінзе” № 609925; МF 543 № 613643; МF 543 №
613619; МF 543 № 613647; МF 543 № 613635; МF 543 № 613644; МF
543 № 613626 та оприскувач “Фімко” № 353 В 97;
- відповідно до акта інвентаризації майнових активів ТОВ
“Компанія “Агросервіс” на обліку банкрута серед іншого
перебували сівалки “Кінзе” № 609925; МF 543 № 613619; МF 543 №
613644; МF 543 № 613643; МF 543 № 613647 та оприскувач “Фімко” №
353 В 97, які входили до складу предмета застави;
- ухвалою господарського суду Миколаївської області від
11.07.2003 зі справи 4/263 зобов’язано ліквідатора ПП Білика
С.І. спрямувати виручені від реалізації майнових активів
банкрута кошти на задоволення вимог кредиторів згідно з
встановленою законом черговістю та даними реєстру вимог
кредиторів;
- згідно з договором купівлі-продажу від 25.11.2003, укладеним
ліквідатором ПП Біликом С.І. та приватною особою Когут В.В.,
ліквідатором продано, а Когут В.В. придбано сівалку “Кінзе-2000”
вартістю 5433,60 грн. без зазначення в документах номера
сівалки, її комплектності та якісного стану;
- згідно з договором купівлі-продажу від 23.07.2004, укладеним
ліквідатором ПП Біликом С.І. та ПП Криворученко Є.О.,
ліквідатором продано, а ПП Криворученко Є.О. придбано майна на
загальну суму 45 387 грн., серед якого були сівалка МF 543 без
номерів в кількості двох одиниць на суму 4000 грн. та оприскувач
“Фімко” ціною 2500 грн.;
- ліквідатором ПП Біликом С.І. було реалізовано сівалки “Кінзе”
№ 609925 за договором купівлі-продажу від 25.11.2003, сівалки МГ
543 № 613644; № 613643 та оприскувач “Фімко” за договором
купівлі-продажу від 23.07.2004, які входили до складу предмета
застави відповідно до договору застави від 28.04.2001;
- отримані від реалізації заставного майна кошти були внесені ПП
Біликом С.І. в касу ТОВ “Компанія “Агросервіс”, а в подальшому
видані ним готівкою за видатковими ордерами від 23.07.2004 на
заробітну плату собі як ліквідатору та іншим фізичним особам, а
також ТОВ НВЦ “БІКО” ЛТД;
- інших фінансових операцій в подальшому ліквідатор ПП Білик
С.І. не здійснював та перед кредиторами не звітував;
- ухвалою господарського суду Миколаївської області від
03.08.2004 зі справи № 4/263 повноваження ліквідатора ПП Білика
С.І. були припинені;
- згідно з даними акта від 28.10.2004 залишок коштів в касі ТОВ
“Компанія “Агросервіс” було здано новим ліквідатором у банк на
рахунок банкрута.
Причиною виникнення спору зі справи стало порушення ліквідатором
ПП Біликом С.І. правил черговості у задоволенні вимоги
конкурсного кредитора АК АПБ “Україна”, яка була забезпечена
заставою, що завдало майнової шкоди позивачеві.
У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
)
визначено склад ліквідаційної маси та порядок черговості
задоволення вимог кредиторів і, зокрема, вимог, забезпечених
заставою.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
майно
банкрута, що є предметом застави, включається до складу
ліквідаційної маси, але використовується виключно для
першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Згідно зі статтею 31 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
:
кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на
задоволення вимог кредиторів, а вимоги, забезпечені заставою,
задовольняються у першу чергу (частина 1);
вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження
на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного
задоволення вимог попередньої черги (частина 2).
З огляду на викладені приписи Закону та встановлені обставини
справи попередні судові інстанції зі справи дійшли правильного
висновку про порушення ліквідатором ПП Біликом С.І. приписів
Закону щодо першочергового задоволення вимог конкурсного
кредитора АК АПБ “Україна” у ліквідаційній процедурі ТОВ
“Компанія “Агросервіс”.
Заперечення ПП Білика С.І., наведені у касаційній скарзі проти
рішень попередніх судових інстанцій зі справи, не можуть бути
взяті до уваги. Ці заперечення стосуються виключно встановлених
судами фактів щодо реалізації ліквідатором майнових активів, які
входили до предмета застави. Проте скаржником не наведено
достатньо обгрунтованих доводів, які свідчили б про порушення
попередніми судовими інстанціями визначених статтею 43 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів, у встановленні цих обставин
справи.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У касаційній скарзі ПП Білика С.І. на оспорюється встановлений
попередніми судовими інстанціями розмір майнової шкоди, завданої
позивачеві внаслідок порушення ним як ліквідатором правил Закону
про черговість задоволення вимог окремих категорій кредиторів.
Відповідно до статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у
господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 –111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.11.2005
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 зі справи № 11/267/05 залишити без змін, а касаційну
скаргу приватного підприємця Білик С.І. - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь