ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006 Справа N 5/175-05
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Довіра”, с. Великий Вистороп
Лебединського району Сумської області,
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17.04.2006
зі справи № 5/175-05
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Великий Вистороп” в особі ліквідатора
Підгорного В.М., с. Великий Вистороп Лебединського району
Сумської області,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Довіра”,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, –відкрите акціонерне товариство
“Державний ощадний банк України” в особі Лебединського
відділення № 3233, м. Лебедин Сумської області,
про визнання недійсним договору міни і вилучення майна з
чужого незаконного володіння
та зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Довіра” (далі –СТОВ “Довіра”)
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Великий Вистороп” (далі –СТОВ “Великий
Вистороп”),
відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк
України” в особі Лебединського відділення № 3233 (далі –Банк)
про визнання недійсним договору застави,
за участю представників:
СТОВ “Великий Вистороп” – Гученко Н.В.,
СТОВ “Довіра” –Лустенко Т.О., Жаренка В.Ф.,
Банку – Калюжного Ю.М., Шумило Ю.В.,
В С Т А Н О В И В:
СТОВ “Великий Вистороп” звернулося до господарського суду
Сумської області з позовом про визнання недійсним укладеного
сторонами договору міни від 31.07.2004 та вилучення з
незаконного володіння СТОВ “Довіра” майна, яке є предметом
застави відповідно до договору застави від 17.04.2003,
укладеного позивачем з третьою особою.
СТОВ “Довіра” подало зустрічний позов, у якому просило визнати
недійсним зазначений договір застави від 17.04.2003.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.2006
(суддя Соп’яненко О.Ю.) у задоволенні первісного позову
відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Прийняте рішення
мотивовано відсутністю у СТОВ “Великий Вистороп” права власності
на предмет застави.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.04.2006 (колегія суддів у складі: Афанасьєв В.В. –головуючий,
судді Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення місцевого суду зі справи
скасовано та прийнято нове рішення про задоволення первісного
позову і відмову в задоволенні зустрічного позову. Рішення
апеляційної інстанції мотивовано перебуванням предмету застави
на момент укладення відповідного договору у власності СТОВ
“Великий Вистороп” та укладенням договору міни від 31.07.2004
всупереч приписам чинного законодавства (без згоди
заставодержателя).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ
“Довіра” просить постанову апеляційного господарського суду зі
справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм
матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення
суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.04.2003 СТОВ “Великий Вистороп” і Банком укладено кредитний
договір № 9, відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп”
одержало кредит у сумі 100 000 грн.;
- з метою забезпечення повернення кредиту СТОВ “Великий
Вистороп” і Банком 17.04.2003 укладено договір застави,
відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп” передало в
заставу молодняк великої рогатої худоби в кількості 262 голови
загальною вагою 66 666 кг по ціні 3 грн. за 1 кг, загальною
вартістю 200 000 грн., згідно з актом-описом майна (додаток №
1), який є невід’ємною частиною цього договору;
- 31.07.2004 СТОВ “Великий Вистороп” і СТОВ “Довіра” уклали
договір міни, відповідно до умов якого СТОВ “Великий Вистороп”
передало СТОВ “Довіра” молодняк великої рогатої худоби (90 голів
вагою 8 907 кг) та 28 голів корів (вагою 10 920 кг) загальною
вартістю 50 000 грн. в обмін на 66 058 кг пшениці вартістю 50
000 грн.;
- 03.08.2004 господарським судом Сумської області порушено
провадження зі справи № 7/97-04 про банкрутство СТОВ “Великий
Вистороп”, у межах провадження з якої майнові вимоги Банка
визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів
як забезпечені заставою (перша черга);
- в процесі проведення ліквідаційної процедури встановлено, що
передане Банку в заставу майно у СТОВ “Великий Вистороп”
відсутнє.
Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для
визнання недійсними договору застави від 17.04.2003 та договору
міни від 31.07.2004.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому
числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому
порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності,
мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів,
а також для вжиття передбачених цим Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
СТОВ “Великий Вистороп” свої позовні вимоги мотивувало
укладенням договору міни від 31.07.2004 всупереч приписам
частини другої статті 17 Закону України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
та частини другої статті 586 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
без згоди заставодержателя, зазначивши при
цьому, що договір міни від імені кожної з двох сторін підписано
одним й тим самим представником.
СТОВ “Довіра” зустрічний позов з посиланням на статтю 11 Закону
України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
та статтю 583 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
обґрунтувало відсутністю у СТОВ
“Великий Вистороп” права власності на майно, що становило
предмет застави.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Проте ні місцевим, ані апеляційним судом: не встановлено, чи є
майно, передане СТОВ “Великий Вистороп” за договором міни від
31.07.2004, тим самим, яке становило предмет застави за
договором застави від 17.04.2003; не перевірено доводи позивача
щодо укладення договору міни від 31.07.2004 однією особою, яка
одночасно представляла інтереси двох сторін договору; не
з’ясовано, які саме права та інтереси СТОВ “Довіра” порушено
(яким чином) внаслідок укладення СТОВ “Великий Вистороп” і
Банком договору застави від 17.04.2003.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових
рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд
до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити
обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін
належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Довіра” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2006
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17.04.2006 зі справи № 5/175-05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської
області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов