ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 34/288-22/570
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому відповідача –Горбатенко А.В.
за участю Спільного українсько-італійського товариства
представника з обмеженою відповідальністю “Ріпамонті та
касаційну скаргу партнери”
на постанову від 21.03.2006
Київського господарського суду
апеляційного
у справі № 34/288-22/570
господарського суду міста Києва
за позовом Спільного українсько-італійського товариства
з обмеженою відповідальністю “Ріпамонті та
партнери”
до Закритого акціонерного товариства
“Українська акціонерна страхова компанія
“ЕДЕМ”
Про стягнення 56957,14 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року спільне українсько-італійське товариство з
обмеженою відповідальністю “Ріпамонті та партнери” звернулося з
позовом до закритого акціонерного товариства “Українська
акціонерна страхова компанія “ЕДЕМ” про стягнення з відповідача
56957,14 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору
страхування від 22.05.2003.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2005 у справі
№ 34/288-22/570 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 21.03.2006, рішення суду першої інстанції
від 23.12.2005 та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного
суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального
права, зокрема, ст.ст. 8, 9, 16, 21, 25, 26 Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.05.2003 між
сторонами було укладено договір страхування відносно автомобіля
“ДАФ-45”, держномер 085-71 КА, згідно з яким відповідач як
страховик, зобов'язався з настанням відповідного страхового
випадку сплатити позивачу, як страхувальнику, страхове
відшкодування в межах страхової суми, розмір якої, за умовами
того ж договору, складав 52799,67 грн.
Відповідно до обставин, які були встановлені судами, 14.10.2003
у зв'язку з пошкодженням автомобіля “ДАФ-45”, держномер 085-71
КА, позивач звернувся до відповідача з заявою, згідно якої
поставив останнього до відома про настання страхового випадку,
що трапився 13.10.2003 о 06.30, коли вищезазначений автомобіль,
під керуванням водія Кагамлика В.М., який знаходився з позивачем
у трудових стосунках, рухаючись по проспекту Перемоги, 50 в м.
Києві, потерпів від дорожньо-транспортної події.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в
задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що факт
пошкодження застрахованого транспортного засобу саме внаслідок
дорожньо-транспортної події, а не за якихось інших обставин, а
тобто факт настання страхового випадку, був підтверджений
позивачем такими документами, які мали певні вади, а отже
відмова відповідача від виплати страхового відшкодування в
даному випадку є правомірною.
З такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, страховим ризиком є певна подія, на випадок якої
проводиться страхування, а страховим випадком - передбачена
договором страхування або законодавством подія, яка відбулася і
з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату
страхової суми відповідній особі.
Як вбачається із змісту укладеного між сторонами договору, а
також із змісту Правил страхування наземного транспорту
страхової компанії “Едем”, якими за умовами договору сторони
зобов'язались керуватись, одним з страхових ризиків, ймовірний
випадок настання якого страхувався стороною, були збитки, під
якими сторони домовились розуміти пошкодження або знищення
транспортного засобу, або його частини внаслідок дорожньо-
транспортної події.
Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини також були
встановлені судами, для виплати страхового відшкодування
позивач, як те і передбачено вищезгаданими Правилами страхування
наземного транспорту, надав відповідачу певні документи, серед
яких, зокрема, були наявними і документи складені відповідним
підрозділом органів внутрішніх справ про факт дорожньо-
транспортної події, що мала місце за тих обставин, на які
посилався позивач.
Вважаючи, що вищезазначена обставина не може мати правового
значення для вирішення цієї справи, суди виходили з того, що
оформлення матеріалів дорожньо-транспортної події, згідно
наданих по справі доказів, проводилось з певними порушеннями з
боку посадових осіб органів внутрішніх справ, наслідком чого
стало внесення відповідного протесту прокурором Шевченківського
району м. Києва та скасування постанови Святошинського районного
суду м. Києва від 21.08.2004 у справі про притягнення
громадянина Кагамлика В.М. до відповідальності за ст. 124 КупАП
( 80731-10 ) (80731-10)
з закриттям за нею провадження.
З матеріалів справи вбачається, що в них дійсно є наявними
вищезгадана постанова Святошинського районного суду м. Києва та
матеріали прокурорської перевірки обставин притягнення
громадянина Кагамлика В.М. до адміністративної відповідальності,
яка їй попередувала.
Разом з тим із змісту цих документів випливає, що підставою для
припинення провадження у справі про притягнення Кагамлика В.М.
до адміністративної відповідальності була не відсутність самої
події вчиненого ним адміністративного правопорушення,
передбаченого ст. 124 КупАП ( 80731-10 ) (80731-10)
, а інші правові
підстави, які стосувались відсутності в діях Кагамлика В.М.
складу цього адміністративного правопорушення, оскільки винність
дій зазначеної особи не була підтверджена належними доказами.
Відповідно ж до Правил страхування наземного транспорту
страхової компанії “Едем” та умов договору страхування, такий
страховий ризик, як пошкодження або знищення транспортного
засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної події, а
отже і обов'язок страховика сплатити суму страхового
відшкодування при настанні відповідного страхового випадку,
сторони не поставили у залежність від наявності чи відсутності
вини водія у ДТП.
Таким чином обставинам справи, встановленим з достатньою
повнотою, суди дали неправильну юридичну оцінку, що в свою
чергу, дає підстави для скасування постановлених ними рішень та
прийняття нового.
У цьому зв'язку, враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що
судами, як це випливає із змісту постановлених ними рішень,
фактично було встановлено, що інші пов'язані з предметом спору
обставини справи, на які посилався позивач, не викликали
заперечень з боку відповідача, у тому числі і результати
автотоварознавчого дослідження, проведеного за його власним
зверненням, а також з огляду на ту обставину, що відповідач,
заперечуючи проти позову, як те вбачається з матеріалів справи,
не посилався на існування будь-яких обставин, за наявності яких
страховик згідно із вищенаведеними Правилами страхування мав би
підстави не відшкодовувати страхувальнику збитків, заявлені по
справі позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового
відшкодування у розмірі 51782,97 грн., пені на суму 647,29 грн.,
а також компенсації втрат від інфляції у розмірі 3285,51 грн., а
в цілому вимоги на суму 55715,77 грн. підлягають задоволенню.
В той же час, заявлені позивачем вимоги в частині, що стосується
стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 1241,37
грн., є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відносно
цієї частини позову відсутнє будь-яке документальне
обґрунтування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного українсько-італійського товариства з
обмеженою відповідальністю “Ріпамонті та партнери” задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.03.2006, рішення господарського суду міста Києва від
23.12.2005 у справі № 34/288-22/570 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “ЕДЕМ”
на користь Спільного українсько-італійського товариства з
обмеженою відповідальністю “Ріпамонті та партнери” 55715,77
грн., а також 1671,43 грн. судових витрат.
У задоволенні іншої частини заявлених по справі позовних вимог
відмовити.
Доручити господарському суду міста Києва видати накази на
виконання цієї постанови.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.