ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 32/478
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І.
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Державного підприємства “Донецька
судовому засіданні залізниця”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Донецької області
від 28.04.06
у справі № 32/478
господарського суду Донецької області
за позовом Державного підприємства “Донецька
залізниця”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центральна збагачувальна фабрика
“Узлівська”
Про стягнення 874,00 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача Лисенко О.В. (дов. від 02.01.06)
В С Т А Н О В И В :
Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю Центрально-збагачувальна
фабрика „Узлівська” 874 грн. штрафу за невиконання плану
перевезень у серпні 2005.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.06
(суддя Сковородіна О.М.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано
тим, що відповідач повинен бути звільнений від відповідальності
на підставі ст. 107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Не погоджуючись з рішенням по справі, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування
касаційної скарги заявник посилається на те, що судом були
невірно застосовані приписи
ст.ст. 106, 107, 108 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п. 6.10
Правил перевезення вантажів.
Перевіривши юридичну оцінку судами обставин справи, заслухавши
суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом було встановлено, що між сторонами
укладено договір № 203020 від 11.12.02 про організацію
перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та
надані залізницею послуги, який був пролонгований до 31.12.05.
За умовами договору, вантажовласник зобов’язується пред’являти
залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки
на по вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження)
вантажів, які відправляються ним, або прибувають на його адресу.
В серпні 2005 року по станції Трудова відповідачем було
заплановано до перевезення 4000 тон вантажу у 60 вагонах. План
був прийнятий відповідачем до виконання за № 2593. Виконання
перевезень враховувалось позивачем в обліковій картці. За
серпень 2005 відповідачем не була виконана декадна заявка,
фактично відправник вантажу (відповідач) відвантажив 4001 тон в
другій та третій декаді.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд мотивував свою правою
позицію тим, що пункт „г” ст. 107 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачає в якості підстави для звільнення від
відповідальності (штрафу) відвантаження товару в наступному
періоді та тим, що сторони не визначили ні подекадного
планування ні подекадного виконання перевезень, а отже, слід
застосовувати вищезазначені правові норми.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання
плану перевезень у разі, в тому числі виконання плану в тоннах
вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах (пункт
“г”) та надолуження недовантаження, допущеного протягом декади
(пункт “д”).
Судами встановлено, що допущене протягом першої декади
недовантаження було надолужене в другій та третій декадах (дана
обставина не заперечується скаржником у касаційній скарзі), а
тому судом правомірно звільнено відповідача від відповідальності
на підставі ст. 107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Щодо посилання скаржника на п. 6.10 Правил перевезень вантажів,
то слід зазначити, що вони не суперечать нормам ст. 107 Статуту
( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Так, відповідно до цього пункту правил, штраф за невиконання
місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів
нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної
декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця.
У разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його в
другій відповідальність за невиконання плану другої декади
зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді.
Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та
другій декадах при невиконанні його в третій декаді. Таким
чином, приписи згаданої норми кореспондуються з п. “д” статті
107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, а не суперечать
йому, а отже посилання скаржника на вищезгадані положення є
безпідставними, оскільки не дають підстав для сумніву у
правильності рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця”
залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької
області від 28.04.06 у справі № 32/478 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко