ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
22.06.2006                                    Справа N 18/1-523/1
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                        Муравйова О.В. –головуючого
                        Полянського А.Г.
                        Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача                Лопатишкіна  С.Ю.,  дов.  від 09.03.2006
                        року
відповідача             не  з’явились  (про час та місце судового
                        засідання повідомлені належним чином)
прокуратури             Мірошниченко С.В., посв. № 178
розглянувши у           Державної    податкової    інспекції   у
відкритому судовому     Центральному районі м. Миколаєва
засіданні касаційну
скаргу
на постанову            Одеського апеляційного господарського
                        суду
Від                     04.04.2006 року
у справі                №     18/1-523/1    господарського  суду
                        Миколаївської області
за позовом              Прокурора Центрального району
                        м. Миколаєва в інтересах держави в особі
                        Центральної міжрайонної державної
                        податкової інспекції у м. Миколаєві
До                      Приватного підприємства “Ікон”
 
про   визнання недійсними установчих документів
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У  лютому 2006 року Прокурор Центрального району м. Миколаєва  в
інтересах  держави  в  особі Центральної  міжрайонної  державної
податкової  інспекції у м. Миколаєві звернувся до господарського
суду  Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства
“Ікон”  про визнання недійсними установчих документів з  моменту
реєстрації.
 
Позовні   вимоги  обґрунтовані  тим,  що  засновник   Приватного
підприємства   “Ікон”  Борисова  Н.А.,  яка  згідно   установчих
документів   відповідача  є  його  власником,  не  має   ніякого
відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача  та
про  те,  що  відповідач  не знаходиться  за  адресою  державної
реєстрації.  Крім того, в обґрунтування позовних вимог  прокурор
посилається  на  статті 15, 18 Закону України “Про  господарські
товариства”  ( 1576-12  ) (1576-12)
        ,  статтю  42  Господарського  кодексу
України  ( 436-15  ) (436-15)
          та статті 18, 26, 29,  38  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.02.2006
року  (суддя:  Васильєва Л.І.), залишеною  без  змін  постановою
Одеського  апеляційного господарського суду від 04.04.2006  року
(судді: Картере В.І.–головуючий, Пироговський В.Т., Жеков  В.І.)
по   справі   №  18/1-523/1  господарського  суду  Миколаївської
області,  в  прийнятті  позовної заяви  відмовлено  на  підставі
пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Мотивуючи  судові рішення господарські суди, зокрема  зазначають
про  те,  що спори про визнання недійсними установчих документів
господарських  товариств,  до складу  засновників  яких  входять
фізичні  особи,  не  підлягають розгляду в господарському  суді.
Крім   того,   з  посиланням  на  статті  1,  21  Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          суд  зазначає,  що
положення   вказаних  вище  норм  закону  виключають  можливість
фізичних осіб бути стороною господарського спору за винятком тих
випадків,  коли  така  участь  прямо  передбачена  законодавчими
актами України.
 
Не  погоджуючиcь  з постановою, Державна податкова  інспекція  у
Центральному   районі   м.  Миколаєва   звернулася   до   Вищого
господарського  суду України з касаційною скаргою  на  постанову
Одеського  апеляційного господарського суду від 04.04.2006  року
по   справі   №  18/1-523/1  господарського  суду  Миколаївської
області,  в якій просить постанову та ухвалу у справі скасувати,
а   справу   передати   на   розгляд  до   господарського   суду
Миколаївської області, мотивуючи касаційну скаргу  доводами  про
порушення  судом  норм  матеріального та  процесуального  права,
зокрема, статті 11 Закону України “Про державну податкову службу
в  Україні”  ( 509-12 ) (509-12)
        , статті 21 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , статті 42 Господарського  кодексу
України  ( 436-15 ) (436-15)
        . Зокрема, заявник зазначає, що з  висновком
суду  про те, що дана справа не підвідомча господарському  суду,
погодитися не можна.
 
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
 
Заслухавши  доповідь судді - доповідача, пояснення  представника
позивача   та   прокурора,  присутніх  у   судовому   засіданні,
перевіривши правильність застосування норм процесуального  права
при  прийнятті  постанови, колегія суддів вважає,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно  до  статті  1 Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         підприємства, установи, організації,  інші
юридичні   особи   (у  тому  числі  іноземні),  громадяни,   які
здійснюють  підприємницьку діяльність  без  створення  юридичної
особи   і   в  установленому  порядку  набули  статусу  суб'єкта
підприємницької   діяльності   мають   право    звертатись    до
господарського   суду   згідно   з  встановленою   підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або  оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
 
Як   встановлено  господарськими  судами,  предметом  позову   є
визнання    недійсними    установчих    документів    приватного
підприємства, власником якого є фізична особа.
 
Відповідно  до  статті 12 Господарського процесуального  кодексу
України   ( 1798-12   ) (1798-12)
           даний   спір   господарському   суду
непідвідомчий.
 
Згідно   пункту   1   частини   1   статті   62   Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суддя  відмовляє  у
прийнятті  позовної  заяви, якщо заява не  підлягає  розгляду  в
господарських судах України.
 
Крім  того,  колегія  зазначає,  що  з  01.09.2005  року  набрав
чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
 
Виходячи з положень пункту 1 статті 3 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
справа   адміністративної  юрисдикції  (далі  -  адміністративна
справа)   -   переданий  на  вирішення  адміністративного   суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є  орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня  посадова
чи  службова  особа  або  інший суб'єкт,  який  здійснює  владні
управлінські  функції на основі законодавства, в тому  числі  на
виконання делегованих повноважень.
 
Відповідно  до  абзацу  1 пункту 5 розділу  VІІ  “Прикінцеві  та
перехідні   положення”  Кодексу  адміністративного   судочинства
України  в  редакції Закону України від 06.10.2005р.  №  2953-ІV
( 2953-15  ) (2953-15)
        , який набрав чинності 01.11.2005 року, до  початку
діяльності   окружних  та  апеляційних  адміністративних   судів
підсудні  їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях
відповідні  місцеві  та апеляційні загальні  суди  за  правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
Враховуючи  наведене,  судова  колегія  вважає,  що  ухвала   та
постанова   у   справі  винесені  у  відповідності   з   нормами
процесуального  права,  підстав для їх зміни  чи  скасування  не
вбачається.
 
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу Державної податкової інспекції у  Центральному
районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
 
Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
04.04.2006  року  у  справі  №  18/1-523/1  господарського  суду
Миколаївської області залишити без змін.
 
Головуючий    О. Муравйов
 
Судді         А. Полянський
 
              Г. Фролова