ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 15/278/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –Забави С.В.,
відповідача –Мушенка В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства
“Носівські теплові мережі” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.03.2006 року у справі за позовом
Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до
Комунального підприємства “Носівські теплові мережі”
про стягнення 132 916, 52 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення
82305, 07 грн. заборгованості, 15014, 57 грн. пені, 5761, 35
грн. штрафу, 22421, 72 грн. інфляційних, 7413, 81 грн. річних за
договором від 24.01.2003 року № 06/03-891-ТЕ-39 на постачання
природного газу для вироблення теплової енергії для потреб
населення, бюджетних установ та організацій.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
30.01.2006 року (суддя Федоренко Ю.В.) позов задоволений
частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82305,07
грн. боргу, 12 358,79 грн. інфляційних, 2 703,46 грн. процентів
річних, судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.03.2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з постановою суду, комунальне підприємство
“Носівські теплові мережі” просить її скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом, на підставі договору від
24.01.2003 року № 06/03-891-ТЕ-39, укладеного між позивачем та
виробничим управлінням "Теплокомунгазбуд", позивач зобов'язався
продати ВУ "Теплокомунгазбуд" природний газ для вироблення
теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та
організацій, а останній - прийняти його та оплатити на підставі
акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітним
місяцем.
На виконання умов вказаного договору, позивач протягом січня-
червня 2003 року,.10.-.12.2003 року поставив природний газ на
загальну суму 241457, 07 грн., що підтверджується актами
приймання-передачі природного газу.
У визначений договором термін, ВУ "Теплокомунгазбуд" повної
оплати грошових коштів за поставлений газ не здійснив, не
сплачена сума становить 82 305, 07 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ВУ "Теплокомунгазбуд" було
ліквідовано та виключено з
переліку об'єктів спільної власності територіальних громад
Носівського району.
Статутом комунального підприємства "Носівські теплові мережі"
передбачено, що КП "Носівські теплові мережі" було створено на
базі комунальної власності територіальної громади Носівського
району.
Передавальним балансом станом на 01.07.2004 року ВУ
"Теплокомунгазбуд" передало, а КП "Носівські теплові мережі"
прийняло кредиторську заборгованість на користь ДК "Газ України"
за договором № 06/03-891 в сумі 84, 8 тис. грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2005
року у справі № 4/148б/30 затверджений звіт ліквідатора та
ліквідаційний баланс, ліквідовано ВУ "Теплокомунгазбуд",
провадження у справі припинено, визначено, що вимоги кредиторів
не задоволені за недостатністю майна, вважаються такими, що
погашені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 року у справі № 4/64/3 за позовом Дочірньої компанії
"Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" до комунального підприємства "Носівськітеплові мережі",
підприємство відповідача не є правонаступником ліквідованого ВУ
"Теплокомунгазбуд", не має у власності свого майна, а тому є
орендарем переданого йому Носівською районною державною
адміністрацією в оренду майна і лише на виконання відповідного
рішення органу місцевого самоврядування прийняв на баланс суму
кредиторської заборгованості перед позивачем, взявши тим самим
зобов'язання по її погашенню.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, господарським визнається зобов'язання, що виникає
між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками)
відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим
Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана
сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію
господарського чи управлінсько-господарського характеру на
користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,
сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від
певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі
кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання
її обов'язку.
Статтею 174 ГК ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що господарські
зобов'язання можуть виникати, зокрема, з акту управління
господарською діяльністю, з господарського договору та інших
угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать та ін.
Враховуючи той факт, що відповідачем на виконання відповідного
рішення органу місцевого самоврядування, було прийнято за
передавальним балансом суму заборгованості, місцевий суд, з яким
погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано встановив,
що відповідач повинен був сплатити позивачеві 82 305, 07 грн.
заборгованості.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що місцевий господарський
суд у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційного
господарського суду, вірно застосував норми матеріального права
і правильно визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги
позивача щодо стягнення інфляційних та річних.
За таких обставин, оскаржувана постанова суду відповідає вимогам
закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.03.2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу
Комунального підприємства “Носівські теплові мережі” –без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко