ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 12/370
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
Суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
скаргу України”
на рішення Господарського суду Запорізької
області від 16.03.2006 року
у справі за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
До Концерну “Міські теплові мережі”
Про про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2005 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з
концерну “Міські теплові мережі” 19 482 543,91 грн.
заборгованості за поставлений на умовах договору № 06/03-642ТЕ-
13 від 24.01.2003 року природний газ у обсязі 444 764 250 тис.
м3, 3 508 377,54 грн. пені, 1 363 778,07 грн. штрафу, 5 066
969,36 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції та 1 502 596 грн. відсотків.
Заявою від 23.12.2005 року позивач уточнив свої вимоги і, з
урахуванням часткового погашення боргу, просив стягнути його
залишок у сумі 6 899 370,84 грн. та застосувати до відповідача
правові наслідки за порушення грошових зобов’язань у зазначених
в позові розмірах.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2006
року провадження у справі в частині стягнення заборгованості за
поставлений природний газ припинено у зв’язку з погашенням боргу
і відсутністю спору, а у решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 року
порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у
якій він посилається на неправильну правову оцінку судом
обставин справи, неправомірність відмови у стягненні штрафних
санкцій та відшкодуванні втрат від знецінення коштів внаслідок
інфляції, і просить рішення суду у цій частині скасувати та
постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на виконання
укладеного 24.01.2003 року договору № 06/03-642ТЕ-13 відповідачу
поставлено 444 764 250 тис. м3 природного газу на загальну суму
70 050 369,40 грн., за який він розрахувався у повному обсязі, а
тому, враховуючи, що на час розгляду спору боргу не було і
відсутній предмет спору, суд правомірно припинив провадження у
справі в цій частині і підстав для зміни чи скасування судового
рішення, щодо цього, судова колегія не вбачає.
Правомірно відмовлено судом і у застосуванні правових наслідків
порушення відповідачем строків розрахунків, оскільки, п. 6.1
договору сторони обумовили, що розрахунки за газ здійснюються
щомісячно, але не пізніше шостого числа місяця наступного за
звітним.
Строк платежу за природний газ, поставлений відповідачу у грудні
2003 року настав 06.01.2004 року, і строк позовної давності щодо
стягнення штрафних санкцій сплинув 06.01.2005 року.
Позов заявлено у жовтні 2005 року, тобто поза межами строку
позовної давності і обставин, які б свідчили про поважність
пропуску строку позовної давності з матеріалів справи не
вбачається.
Окрім того, відповідно до ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
підставою відповідальності за порушення зобов’язання, зокрема, і
тієї, що передбачена ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є наявність
у діях особи, яка порушила зобов’язання, вини (умислу або
необережності).
Умовами договору № 06/03-642ТЕ-13 від 24.01.2003 року (п. 1.3)
передбачалось, що природний газ, що постачався за цим договором
підлягав використанню виключно на виробництво теплової енергії
для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
На час виконання цього договору набрав чинності Закон України
“Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати
за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
, який передбачав, що заборгованість з квартирної
плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги
(водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення,
електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот)
(далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та
власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка
склалася на дату набрання чинності цим Законом ( 554-15 ) (554-15)
перед
надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на
термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів
громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 цього Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено, на суму
реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-
комунальним підприємствам на їх заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг.
На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня
житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та
підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.
Передбачені цим Законом особливості регулювання грошових
відносин у сфері постачання енергоносіїв для потреб
теплопостачання житлово-комунальної сфери та відсутність у
відповідача коштів для розрахунків за поставлений природний газ,
спростовують твердження позивача, що відповідач користувався
його коштами і виключають застосування відповідальності,
передбаченої ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а тому господарський
суд правомірно відмовив у застосуванні до відповідача правових
наслідків, передбачених главою 51 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і
підстав для скасування судового рішення, за наведених у
касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Запорізької області від 16.03.2006 року –без
змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко