ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 9/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому
за участю Стрюковської О.І. та представника
представника відповідача –Чермошенцева А.В.
позивача:
касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства
“Нікопольтеплоенерго”
на рішення від 09.03.2006
господарського суду Дніпропетровської області
у справі № 9/62
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” в особі Нікопольського
міського району електричних мереж
до Нікопольського комунального підприємства
“Нікопольтеплоенерго”
Про стягнення 1056313,43 грн.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 року відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі
Нікопольського міського району електричних мереж звернулося з
позовом до Нікопольського комунального підприємства
“Нікопольтеплоенерго” про стягнення з відповідача 1056313,43
грн. заборгованості за перевищення величини споживання
електричної енергії за січень-квітень 2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.03.2006 у справі № 9/62 позов задоволено. Стягнено з
Нікопольського комунального підприємства “Нікопольтеплоенерго”
на користь ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в
особі Нікопольського міського району електричних мереж
1056313,43 грн. чотирикратної вартості різниці фактично спожитої
і договірної величини електроспоживання.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої інстанції від 09.03.2006 та прийняти нове рішення. Свої
вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення
порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 92, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 611 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 26, 27 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено господарським судом, 29.09.2004 між сторонами у
справі був укладений договір № 111 про постачання електричної
енергії, предметом якого є постачання і передача електроенергії
позивачем, як енергопостачальником, для споживачів
Дніпропетровської області та оплата цієї електроенергії
відповідачем. При цьому, сторони визначили порядок і строки
розрахунків за електричну енергію, зокрема встановили, що
остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту
електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа
місяця наступного за розрахунковим. Крім того, умовами договору
сторони встановили, що у разі споживання електроенергії понад
обсяг, що обумовлений договором на розрахунковий обсяг,
відповідачем сплачує позивачу повну вартість усієї спожитої
електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним
тарифом та також здійснює оплату через застосовану санкцію за
таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості
різниці між фактично спожитою і договірною величинами
електроенергії, на поточний рахунок енергопостачальника протягом
5 днів з моменту отримання рахунка позивача.
Судом також було встановлено, що додатком № 1 від 29.09.2004 до
зазначеного договору, сторони встановили обсяги постачання
позивачем електроенергії відповідачу на 2005 рік, а також
визначили, що договірні величини споживання встановлюються на
рівні граничних величин споживання електроенергії, розрахованих
згідно Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
,
із відповідними змінами і доповненнями визначення граничних
розмірів; що якщо споживач має заборгованість по поточним
розрахункам, не виконує узгоджені графіки погашення
заборгованості чи має нереструктуризовану заборгованість,
договірна величина споживання електроенергії не встановлюється,
а споживач підлягає відключенню від електроенергії; що за
підсумками розрахункового періоду постачальником електроенергії
коригується тільки договірна величина споживання електричної
енергії до рівня фактично сплаченої за цей період величини її
споживання; що у разі перевищення споживання електроенергії та
потужності споживачем, постачальник складає відповідний акт,
який направляється споживачу рекомендованим листом; що при
перевищенні скоригованої договірної величини споживання
електроенергії споживач несе відповідальність згідно із ст. 26
Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Крім того, судом було встановлено, що у зв'язку з тим, що
відповідач, в порушення умов договору спожиту у січні-квітні
2005 року електроенергію своєчасно не оплатив, позивач щомісячно
коригував відповідачу відповідними лімітними повідомленнями
граничний обсяг дозволеної до споживання електричної енергії,
який встановлював на нульовому рівні, із подальшим щомісячним
коригуванням до рівня фактично здійсненої оплати.
Задовольняючи заявлені по справі позовні вимоги, господарський
суд виходив з того, що в порушення умов договору відповідач
виписані позивачем рахунки за спожиту у вказані розрахункові
періоди електроенергію оплатив після спливу п'ятиденного
терміну, у зв'язку з чим останній на підставі умов договору та
п. 11 Порядку ( 441-99-п ) (441-99-п)
скоригував договірну величину
споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої та за
перевищення граничної величини електроспоживання виставив
відповідачу рахунки, всього –на суму 1056313,43 грн.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п. 4.5 договору відповідач за перевищення
договірних величин споживання електричної енергії сплачує
енергопостачальній організації п'ятикратну вартість
електроенергії, спожитої понад обумовлений договором обсяг.
Суд прийшов до правильного висновку, що, виходячи з положень ч.
5 ст. 26, ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п'ятикратна вартість різниці між фактично
спожитою і договірною величиною споживання електроенергії за
своєю правовою природою є штрафною санкцією.
Разом з тим, суд в порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не встановив та не зазначив у своєму
рішенні коли саме відповідачем було оплачено виписані позивачем
рахунки на оплату спожитої електроенергії в січні-квітні 2005
року і чи оплачені вони були взагалі, а також належним чином не
перевірив чи були у позивача підстави для застосування цих
штрафних санкцій у зв'язку з прострочкою відповідачем оплати за
спожиту електроенергію, враховуючи, що п. 4.6 договору
передбачено, що за несвоєчасну оплату виставлених рахунків
споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у
розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого
платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та
інфляційні збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач
фактично намагається застосувати до відповідача іншу, ніж
передбачена вказаною нормою договору відповідальність за
несвоєчасну оплату спожитої електроенергії.
Крім того, відповідно до ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, у разі
якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно
із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання
зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь
у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що
заслуговують на увагу.
Сукупність наведеного дає підстави для висновку про те, що
оскаржуване рішення було постановлене судом за неповно
з'ясованих обставин, а отже воно підлягає скасуванню з передачею
справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить на підставі наданих доказів
встановити фактичні обставини справи і, в залежності від
встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно
вимог процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства
“Нікопольтеплоенерго” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
09.03.2006 у справі № 9/62 скасувати, а справу передати до
господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в
іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.