ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа N 7/94
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
Грека Б.М.,
суддів : Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників :
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
засіданні касаційну скаргу відповідальністю
“Космечара”
н а п о с т а н о в у від 13.02.2006 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Космечара”
До Відкритого акціонерного товариства
“Виробничо-наукова фірма “Карпатхарчо-
пром”
Про визнання права власності на майно
та зустрічним позовом
про визнання недійсною угоди лізингу,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2005 року ТзОВ “Космечара” звернулося до господарського
суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ “ВНФ
“Карпатхарчопром” про визнання права власності на майно,
отриманого від відповідача згідно договору лізингу.
14.11.2005 року відповідач звернувся до господарського суду із
зустрічним позовом, посилаючись на те, що укладена між сторонами
угода не відповідає вимогам закону, тому її необхідно визнати
недійсною.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
15.11.2005 року позов ТОВ “Космечара” задоволено, а в
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.02.2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано
та прийнято нове рішення, яким зустрічний позов ВАТ “ВНФ
“Карпатхарчопром” задоволено, а в задоволенні первісного позову
ТОВ “Космечара” відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ “Космечара” просить постанову
апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права, а рішення господарського
суду залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті відповідних судових рішень норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що на момент укладення спірної угоди, положення
Закону України “Про фінансовий лізинг” ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
не існувало
в природі, а тому вважав, що до врегулювання усіх спірних питань
по угоді слід застосовувати положення Закону України “Про оренду
державного і комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та норми ст.ст. 256-
258 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. А оскільки при
укладанні угоди від 07.05.96 року грубо порушені вимоги діючого
на той момент законодавства, то остання повинна бути визнана
недійсною, в зв'язку з чим зустрічний позов підлягає
задоволенню, а в первісному позові слід відмовити.
Суд вважає, що вказані висновки апеляційної інстанції
відповідають матеріалам справи та вимогам діючого на той час
законодавства.
Проте, приймаючи оскаржувану постанову у справі, апеляційний
господарський суд допустився помилки, визнаючи недійсною угоду
від 07.06.1996 року з моменту її укладення.
При цьому, апеляційний господарський суд не звернув увагу на ті
обставини, що з самого змісту спірної угоди випливає, що вона
може бути припинена лише на майбутнє.
У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною
господарський суд повинен зазначити в рішенні, що вона
припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59
Цивільного кодексу).
Окрім того, при винесенні оскаржуваної постанови, апеляційною
інстанцією не враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду
України, викладені в п. 2 постанови від 28.04.78 № 3 з
відповідними змінами “Про судову практику в справах” про
визнання угод недійсними ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
про те, що при
задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання
угоди недійсною і про застосування передбачених законом
наслідків.
За вказаних обставин, суд вважає, що рішення судів попередніх
інстанцій, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене, більш повно і всебічно з'ясувати обставин
справи, суть позовних вимог і заперечень їх обґрунтованість,
зібраним доказам дати правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.02.2006 року та рішення господарського суду Івано-
Франківської області від 15.11.2005 року скасувати, частково
задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-
Франківської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Стратієнко Л.В.
Грек Б.М.