ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 35/59-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Борисович Д.О.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “СМУ-595”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
08.02.2006р.
у справі № 35/59-06 Господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод
“Степок”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ-595”
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та
зобов’язання відповідача повернути демонтовані труби
зрошувальної системи позивачу або відшкодувати вартість
отриманого по цінам, які діяли на момент відшкодування
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Племінний завод “Степок”
звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ-595” про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2004р. № 15 та
зобов’язання відповідача повернути демонтовані труби
зрошувальної системи позивачу або відшкодувати вартість
отриманого по цінам, які діяли на момент відшкодування.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.12.2005р.
(суддя М.Ю.Мальцев) в задоволені позовних вимог Відкритому
акціонерному товариству “Племінний завод “Степок” відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Донецької області
від 01.12.2005р., Відкрите акціонерне товариство “Племінний
завод “Степок” подало апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
08.02.2006р. (С.В.Мірошниченко, Т.М.Колядко, О.А.Скакун)
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Племінний
завод “Степок” задоволено частково, рішення Господарського суду
Донецької області від 01.12.2005р. скасовано, а справу
направлено до Господарського суду Харківської області для
розгляду по суті.
Не погодившись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 08.02.2006р., Товариство з обмеженою
відповідальністю “СМУ-595” подало касаційну скаргу, в якій
просить скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 08.02.2006р. Свою вимогу Товариство з
обмеженою відповідальністю “СМУ-595” мотивує тим, що
господарським судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СМУ-595” не
скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
участі його представника у судовому засіданні. Про час і місце
розгляду касаційної скарги було повідомлено.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю “СМУ-595” підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено 27.05.2004р., що між позивачем,
який знаходиться в Харківській області та відповідачем, який
знаходиться в Донецькій області був укладений договір купівлі-
продажу № 15, відповідно до якого позивач зобов’язався передати
трубу стальну недемонтовану, загальною довжиною по факту,
вартістю 350грн. за тону, в т.ч. ПДВ, а відповідач зобов’язався
прийняти дану трубу та сплатити її вартість. Отже, за
оспорюваною позивачем угодою, позивач зобов’язався передати
відповідачу трубу, а відповідач зобов’язався сплатити за неї
відповідні кошти.
Правила щодо територіальної підсудності справ господарському
суду встановлені ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно ч. 1
якої справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та
розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання
договорів недійсними розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити
на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно,
виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Отже,
відповідно до приписів даної правової норми, справи у спорах про
визнання договорів недійсними розглядаються за місцезнаходженням
сторони, що зобов’язана за договором здійснити на користь другої
сторони передачу майна, сплатити гроші.
Враховуючи, що за укладеною між сторонами угодою відповідач,
місцезнаходження якого є Донецька область, зобов’язаний сплатити
гроші, то справа в цій частині підсудна саме Донецькому
господарському суду.
Як вже було зазначено, позивач просить суд зобов’язати
відповідача повернути демонтовані відповідно до договору купівлі-
продажу № 15 від 27.05.2004р. труби зрошувальної системи
позивачу або відшкодувати вартість отриманого по цінам, які
діяли на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у
спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з
інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів
розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
відповідача. Оскільки вимога щодо сплати вартості труб випливає
з договору, який виконується, то справа в цій частині позову має
розглядатися за місцезнаходженням відповідача Донецьким
господарським судом.
Оскільки позивач просить повернути труби, які відповідач, що
знаходиться в Донецькій області, вивіз на виконання договору
купівлі-продажу, то апеляційний господарський суд помилково
застосував ч. 2 ст. 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
кої справи у спорах про право власності на майно або про
витребування майна з чужого незаконного володіння чи про
усунення перешкод у користуванні майном розглядаються
господарським судом за місцезнаходженням майна.
Враховуючи, що апеляційним господарським судом порушено приписи
вищенаведених правових норм, то прийняте ним судове рішення
підлягає скасуванню.
Як вже зазначалось між позивачем та позивачем, які є суб’єктами
господарювання було укладено договір купівлі-продажу, який
позивач просить визнати недійсним.
Правила щодо господарських договорів встановлено главою 20 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно п. 7 ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарські договори
укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів
договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину
не може суперечити цьому Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, іншим актам
цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зміст
господарського договору становлять умови договору, визначені
угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або
припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами,
так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору
відповідно до законодавства. Господарський договір вважається
укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та
формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є
умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів
даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін
повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського
договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет,
ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському
договорі повинні визначати найменування (номенклатуру,
асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також
вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору
визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних
документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
, а у
разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов,
що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і
послуг. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, зміст
господарського договору має містити умови щодо предмету, який
визначає найменування та кількість продукції, ціну та строк дії.
Згідно ст. 656 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
предметом договору купівлі-
продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення
договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у
майбутньому.
Господарським судом встановлено, що предметом оспорюваного
позивачем договору купівлі-продажу була труба стальна не
демонтована, із чого випливає, що стальна труба була складовою
частиною речі. Проте, господарськи судом на підставі відповідних
доказів у встановленому законом порядку не було встановлено
обставин щодо предмету договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
річчю є предмет
матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права
та обов'язки.
Як вже було зазначено, позивач просить суд зобов’язати
відповідача повернути труби зрошувальної системи.
Згідно ст. 181 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до нерухомих речей
(нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також
об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є
неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим
нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та
морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а
також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у
просторі. Отже, для вирішення даного спору господарський суд у
встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів
був зобов’язаний встановити обставини чи є річ, що була
предметом купівлі-продажу, нерухомою річчю та який правовий
режим на неї поширювався.
Крам того, як вже було зазначено, позивачем заявлено вимоги щодо
зобов’язання відповідача повернути демонтовані труби
зрошувальної системи позивачу або відшкодувати вартість
отриманого по цінам, які діяли на момент відшкодування.
Форма і зміст позовної заяви визначені ст. 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 якої позовна заява
повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких
грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують
позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи
оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Отже, враховуючи приписи даної правової норми, яка встановлює
наявність у позові змісту позовних вимог, обгрунтований
розрахунок стягуваної суми та докази, що мають підтвердити цей
розрахунок, то позовні вимоги не можуть бути альтернативними. За
таких обставин приймаючи позов до розгляду господарський суд був
зобов’язаний уточнити позов позивача.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ-
595” задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 01.12.2005р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
08.02.2006р. у справі № 35/59-06 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.