ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2006                                Справа N 25/272-05-9049

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 Перепічая В.С. (головуючого),

 Вовка І.В.,

 Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні касаційне  подання

заступника  прокурора Суворовського району м. Одеси в  інтересах

держави  в особі Одеської міської ради на рішення господарського

суду  Одеської області від 24.10.2005 року у справі № 25/272-05-

9049  за позовом приватного підприємства “Бриз” до товариства  з

обмеженою відповідальністю “Південна будівельна компанія”

про   визнання права власності, -

                       В С Т А Н О В И В:

У  жовтні  2005 року приватне підприємство “Бриз” звернулось  до

господарського суду Одеської області з позовом до  товариства  з

обмеженою  відповідальністю “Південна будівельна  компанія”  про

визнання  права  власності на двоповерхове нежитлове  приміщення

кафе  “Саванна”  на  20  місць з літнім  майданчиком,  загальною

площею 191 м2, яке складається, відповідно до даних, вказаних  в

технічному  паспорті від 21.03.2003 року, на першому  поверсі  з

кафе,   двох   рукомийників,  двох  туалетів,  двох   санвузлів,

коридору,  кухні  та  мийки,  на  другому  поверсі  –з   кімнати

відпочинку   персоналу,  посилаючись   на   те,   що   оспорення

відповідачем  права  власності позивача на спірне  приміщення  є

незаконним,   оскільки   роботи,  проведені   по   проектуванню,

будівництву   та   оснащенню   будівлі   кафе   були    повністю

профінансовані позивачем.

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  24.10.2005

року  позов задоволено. Визнано за позивачем право власності  на

самочинно  збудоване  двоповерхове  нежитлове  приміщення   кафе

“Саванна” на 20 місць з літнім майданчиком, загальною площею 191

м2,  яке складається, відповідно до даних, вказаних в технічному

паспорті  від 21.03.2003 року, на першому поверсі з  кафе,  двох

рукомийників, двох туалетів, двох санвузлів, коридору, кухні  та

мийки,  на  другому  поверсі  –з кімнати  відпочинку  персоналу.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі

203  грн.  Видано  довідку про повернення надлишково  сплаченого

державного мита в сумі 1615 грн.

У  касаційному поданні заступник прокурора Суворовського  району

м.  Одеси просить скасувати прийняте у справі судове рішення  та

постановити  нове рішення про відмову в позові,  посилаючись  на

те,   що   попередньою   судовою   інстанцією   порушені   норми

матеріального   та  процесуального  права,  а   також   те,   що

оскаржуване судове рішення порушує державні інтереси та інтереси

Одеської  міської  ради  щодо права  володіння  землями,  проте,

Одеську міську раду не було залучено до участі у справі у якості

третьої особи на стороні відповідача.

У   відзиві  на  касаційне  подання  позивач  просить   залишити

оскаржуване  судове рішення без змін, а касаційне  подання  –без

задоволення,  посилаючись на відсутність  правових  підстав  для

його задоволення.

Заслухавши  пояснення представника позивача, вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційного подання  та  заперечення

проти  них, суд вважає, що касаційне подання підлягає частковому

задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи  позов,  місцевий  господарський  суд  виходив   з

положень  Цивільного  кодексу України ( 435-15  ) (435-15)
          та  того,  що

оскільки   позивачем  збудоване  кафе  “Саванна”  без  належного

дозволу  та  належним чином затвердженого проекту, на  земельній

ділянці,  що  не була відведена для цієї мети, про  що  свідчать

подані   позивачем  документи,  з  яких  вбачається   здійснення

останнім   заходів  по  оформленню  будівництва  цього  об’єкту,

–двоповерхове окремостояче нежитлове приміщення кафе  “Саванна”,

загальною  площею  191  м2, розташоване за  адресою:  м.  Одеса,

Суворовський   район,  Гідропарк  “Лузанівка”,   є   самовільним

будівництвом,  право  власності на яке, з  огляду  на  доведення

позивачем   підстав  щодо  можливості  порушення   свого   права

відповідачем, визнається за позивачем.

Проте,  з висновком суду першої інстанції про наявність правових

підстав для задоволення позову погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може  бути

за  рішенням  суду  визнане за особою, яка  здійснила  самочинне

будівництво  на земельній ділянці, що не була їй  відведена  для

цієї  мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому

порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як  вбачається  з матеріалів справи, земельна ділянка,  на  якій

побудоване кафе “Саванна”, не передавалась позивачу у власність,

у користування, під забудову зазначеного кафе, так само, як і не

передавалась під вже збудоване нерухоме майно.

В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд, встановивши, що спірний об’єкт побудований без

належного  дозволу та належним чином затвердженого  проекту,  на

земельній  ділянці, що не була відведена для цієї  мети,  і  має

місце  самовільне  будівництво, не витребував  у  сторін  або  у

відповідних    державних   органів   або    органів    місцевого

самоврядування доказів щодо отримання позивачем у  встановленому

законом  порядку земельної ділянки, на якій проведено  самочинне

будівництво.

Разом  з  тим,  відповідно до ст.ст. 80, 83  Земельного  кодексу

України  ( 2768-14  ) (2768-14)
         усі землі в межах населених пунктів,  крім

земель приватної та державної власності, належать територіальній

громаді,  яка  реалізує своє право на землі,  що  перебувають  у

комунальній власності, безпосередньо або через органи  місцевого

самоврядування.

З   матеріалів   справи   вбачається,  що   землі   комунального

підприємства  “Гідропарк  “Лузанівка”  є  комунальною  власністю

територіальної  громади м. Одеси, представником якої  є  Одеська

міська рада.

Отже,   спір  щодо  визнання  права  власності  на  двоповерхове

нежитлове  приміщення кафе “Саванна”, загальною площею  191  м2,

розташоване за адресою: м. Одеса, Суворовський район,  Гідропарк

“Лузанівка”,  стосується прав та охоронюваних законом  інтересів

Одеської міської ради, яку не було залучено до участі у справі.

З огляду на викладене, прийняте у справі судове рішення не можна

визнати  законним,  обґрунтованим, таким, що  відповідає  нормам

матеріального  і процесуального права, фактичним  обставинам  та

наявним  матеріалам справи, а тому воно підлягає  скасуванню,  з

направленням справи на новий судовий розгляд.

При   новому  розгляді  справи  суду  слід  урахувати  наведене,

встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права  та

обов’язки  сторін, вирішити питання щодо залучення до  участі  у

справі осіб, прав та обов’язків яких стосується дана справа, і в

залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне  та

обґрунтоване рішення.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9, 111-10,  111-11,  111-12

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційне  подання заступника прокурора Суворовського району  м.

Одеси  в  інтересах  держави  в  особі  Одеської  міської   ради

задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005 року

у справі № 25/272-05-9049 скасувати, а справу направити на новий

розгляд до того ж суду.

Головуючий    Перепічай В.С.

Судді         Вовк І.В.

              Гончарук П. А.