ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 05-5-48/3243
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий Невдашенко Л.П.
Суддів Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Центр тендерних процедур України”
засіданні касаційну
скаргу
на ухвалу від 27.03.2006 господарського суду міста
Києва
у справі № 05-5-48/3243 господарського суду міста
Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центр тендерних процедур України”
До Закритого акціонерного товариства
“Українська торгово-промислова корпорація”
Про стягнення 6600,00 грн.
за участю представників сторін:
Позивача не з’явились
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2006р. (суддя
Сулім В.В.) на підставі п. п. 4, 6, 10 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повернуто без розгляду позовну заяву ТОВ “Центр
тендерних процедур України” до ЗАТ “Українська торгово-
промислова корпорація” про стягнення 6600 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій,
посилаючись на неправильне застосування норм процесуального
права, просить її скасувати та передати справу на розгляд до
місцевого господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 54,
56, 57 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, і зокрема встановлено, що до неї повинні додаватися
докази сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та докази відправлення її копії
відповідачеві.
На обґрунтування оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд
послався на недотримання позивачем вимог зазначених норм.
Проте погодитись з таким висновком не можна.
Так, посилання суду в ухвалі від 27.03.2006р. на те, що доданий
до скарги фінансовий чек не є достатнім, належним доказом
направлення її копії і доданих до неї документів іншій стороні у
справі, суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до змісту статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
належними є докази, які мають значення для справи.
Суд першої інстанції, не заперечуючи того, що наданий скаржником
чек має значення для справи, виходив з його непереконливості та
недостатності.
Разом з тим, відповідно до статті 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Підставою ж для повернення позовної заяви, згідно пункту 6
статті 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є неподання доказів
надіслання її копії і доданих до неї документів відповідачеві,
що не мало місця у даному випадку, оскільки, такий доказ
надавався.
Окрім того, господарський суд міста Києва зробив невірний
висновок, що позивачем не подано повних доказів сплати
державного мита у встановленому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито сплачується чи
стягується в доход державного бюджету України в порядку і
розмірі, встановлених законодавством України. Згідно з частиною
4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне
мито" від 21.01.1993 року № 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
із змінами і
доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється
Міністерством фінансів України. Пунктом 14 Інструкції про
порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої
наказом Головної державної податкової інспекції України від
22.04.1993 року № 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
із змінами і доповненнями,
передбачено, що при перерахуванні державного мита з рахунку
платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія,
додається останній примірник платіжного доручення з написом
(поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід
бюджету грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим
підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи
з відміткою дати виконання платіжного доручення.
До матеріалів позовної заяви позивачем додавалось платіжне
доручення від 24.02.2006 року № 611, на зворотній стороні якого
вчинено напис про зарахування державного мита в сумі 102 грн. до
державного бюджету, скріплений першим і другим підписами
посадових осіб і відбитком печатки головного управління АППБ
“Аваль”. Дійшовши висновку, що цей напис є недостатнім доказом
зарахування державного мита в доход бюджету, суд вправі був
витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для
повернення касаційної скарги.
Також безпідставним є посилання суду на порушення вимог п. 10
ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позивач надавав, в
якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, платіжне доручення № 612 від
24.02.2006р., яке в силу вимог ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
належним доказом.
З огляду на викладене оскаржувану ухвалу суду визнати законною
та обґрунтованою не можна, а тому вона підлягає скасуванню з
передачею позовних матеріалів до місцевого господарського суду
для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.03.2006р. № 05-5-
48/3243 скасувати та передати позовні матеріали до
господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська