ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 6/410
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Колективного підприємства “Збагачувальна фабрика
“Центральна” на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 5.04.2006 року у справі № 6/140
господарського суду Луганської області за позовом Відкритого
акціонерного товариства “Лисичанська сода”, м. Лисичанськ
Луганської області, до Колективного підприємства “Збагачувальна
фабрика “Центральна”, м. Антрацит Луганської області,
про стягнення 2 068 грн. 83 коп. ,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року позивач - Відкрите акціонерне товариство
“Лисичанська сода” пред’явив у господарському суді позов до
відповідача - Колективного підприємства “Збагачувальна фабрика
“Центральна” про стягнення 2 068,83 грн. за користування
вагонами, залізничний тариф, зберігання.
Вказував, що відповідач, в порушення умов договору № 208сн від
23.09.2004, поставив антрацит, який не відповідав якості,
обумовленої в договору.
Оскільки за розпорядженням відповідача вагони були
переадресовані іншому покупцю, витрати по переадресуванню склали
10068,83 грн., які були сплачені відповідачем частково в сумі 8
000 грн. Залишок боргу склав 2 068,83 грн., які позивач просить
стягнути з відповідача.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.01.2006
року 2006 року (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову
відмовлено.
Рішення мотивоване недоведеністю обставин, на які він
посилається як обґрунтування своїх позовних вимог.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
5.04.2006 року (колегія суддів у складі Медуниці О.Є. -
головуючий, Баннової Т.М., Семендяєвої І.В.) рішення місцевого
суду скасовано.
Постановлено позов задовольнити, стягнути з Відкритого
акціонерного товариства “Лисичанська сода” на користь
Колективного підприємства “Збагачувальна фабрика “Центральна”
заборгованість у сумі 2 068,83 грн., державне мито та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована тим, що внаслідок неповного з’ясування
обставин справи, місцевий господарський суд дійшов помилкового
висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він
посилається.
У касаційній скарзі Колективне підприємство “Збагачувальна
фабрика “Центральна” просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду з підстав порушення норм матеріального та
процесуального права, а рішення місцевого господарського суду
–залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
норм процесуального права судова колегія Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
договору купівлі-продажу № 208сн від 23.09.2004 р., укладеного
між сторонами, відповідно до умов якого КП “Збагачувальна
фабрика “Центральна” (Продавець) зобов’язувався поставити ВАТ
“Лисичанська сода” (Покупцю) вугілля –антрацит марки А сорт АО
клас –25-50 мм; антрацит марки А сорт АКО клас 25-100 мм, а
Покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його.
На виконання умов договору 20.11.2004 р. за накладною № 51477959
та 26.11.2004 за накладною 51478050 відповідач на адресу
позивача направив напіввагони № 63592463 і 65708182.
Вугілля надійшло неналежної якості, про що позивачем були
складені акти прийомки продукції відповідно до Інструкції п-7.
Позивач повідомив відповідача про даний факт і просив його
розпорядитися даним вугіллям, оскільки воно не може бути
придатним для використання ВАТ “Лисичанськ сода” (а.с. 16).
24.11.2004 р. КП “Збагачувальна фабрика “Центральна” направило
на адресу ВАТ “Лисичанськ сода” лист з проханням переадресувати
напіввагон № 63592463 на адресу іншому покупцеві (а.с. 17).
26.11.2004 р. КП “Збагачувальна фабрика “Центральна” направило
на адресу ВАТ “Лисичанськ сода” лист з проханням переадресувати
напіввагон № 65708182 на адресу іншому покупцеві (а.с. 18).
В обох листа було вказано, що КП “Збагачувальна фабрика
“Центральна” зобов’язується оплатити за простій та
переадресування вагонів.
За розпорядження КП “Збагачувальна фабрика “Центральна”
напіввагони були переадресовані позивачем іншому покупцю.
За розрахунками позивача його витрати, пов’язані з
переадресуванням вагонів становлять 10 068,33 грн., які й були
пред’явлені відповідачу –направивши йому вимогу-доручення №
9061142 на вказану суму.
Відповідач сплатив за переадресацію вагонів 8 000 грн., в
результаті чого утворилася заборгованість.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову
виходив з того, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не доведені ті обставини, на які він
посилається в обґрунтування своїх вимог.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої
інстанції, повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі суттєві
обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того,
що факт понесення витрат за переадресування вагонів в сумі 10
068,83 грн. підтверджено квитанціями на приймання вантажу,
відомістю плати за користування вагонами, накопичувальними
картками, а також довідкою Донецької залізниці від 05.04.2006 р.
(а.с. 117).
Крім того, на вимогу апеляційного суду позивачем надано
договорів № 81/3-18-1/1 від 18.01.2001 р. про організацію
перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та
надані залізницею послуги, укладений між позивачем та Донецькою
залізницею.
Відповідно до умов даного договору вантажовласник (позивач)
здійснює попередню оплату залізниці, розмір якої та
періодичність попередніх платежів визначається вантажовласником
виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг. По мірі
виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує
відповідні суми (провізну плату, додаткові збори тощо) з
особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних
документів, накопичу вальних карток, відомостей та інше.
Залізниця після списання надає Вантажовласнику перелік списаних
сум, витяг з його особового рахунку.
Позивачем, на вимогу суду апеляційної інстанції, було надано
витяг з особового рахунку, наданий залізницею, в якому вказано
суму витрат, які понесені ВАТ “Лисичанськ сода” за переадресацію
вагонів № 65708182, 63592463 за накладними 51412744, 51412745
(а.с. 104 - 106), а тому апеляційний господарський суд дійшов
обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про безпідставність прийняття
апеляційним судом додаткових документів (лист залізниці),
оскільки позивачем не обґрунтовано неможливість їх надання суду
першої інстанції, на увагу не заслуговують як безпідставні.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до
уваги не беруться.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарським судом апеляційної
інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому
підстав для скасування постанови апеляційного господарського
суду не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Колективного підприємства “Збагачувальна
фабрика “Центральна” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
5.04.2006 року у справі № 6/140 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М. В. Михайлюк
Н.Г.Дунаєвська