ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 5/152-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у Сумського обласного художнього музею
відкритому судовому ім. Никанора Онацького
засіданні в м. Києві
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 07.11.2005 року
у справі за позовом Сумського обласног художнього музею
ім. Никанора Онацького
До Відділу Державної служби охорони при УМВС
України в Сумській області
Про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Сумської області з позовною заявою до відповідача Відділу
Державної служби охорони при УМВС України у Сумській області про
стягнення 38495,44 грн., посилаючись на те, що зазначені грошові
кошти були сплачені безпідставно.
Ухвалою господарського суду Сумської області 21.06.2005 року
залучено до участі у справі відповідачем Контрольно-ревізійне
управління в Сумській області.
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.07.2005
року позов до Відділу Державної служби охорони при УМВС України
в Сумській області задоволено, а в позові до КРУ в Сумській
області відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
07.11.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що постанова апеляційного
господарського суду не відповідає вимогам закону, і тому просить
її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити
її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Судове засідання призначене на 31.05.2006 року не відбулося у
зв'язку з хворобою судді Вовка І.В. і розгляд справи було
призначено на 21.06.2006 року.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача
Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Сумській
області, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір № 41/М від 01.11.2000 року, за умовами якого відповідач
Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Сумській
області зобов'язався надати послуги з охорони, а позивач
зобов'язався здійснити оплату за надані послуги.
За п. 10 розрахунку до договору щодо охорони об'єкту,
підписаного сторонами, вартість продпайка визначається згідно
постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 № 316
( 316-96-п ) (316-96-п)
.
П. 12 зазначеного розрахунку визначена вартість охоронних
послуг, наданих в понадурочний час із розрахунку п'яти працюючих
охоронців.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача ВДСО при УМВС України в Сумській області зайво
сплачених грошових коштів у зв'язку з припиненням дії правової
підстави для їх оплати та завищенням вартості наданих послуг.
З узгодженого сторонами розрахунку видно, що умова про вартість
продовольчого пайка є бланкетною з відсиланням на визначення
цієї вартості згідно постанови Кабінету Міністрів України від
12.03.1996 року № 316 ( 316-96-п ) (316-96-п)
.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 29.03.2002 року
№ 426 “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та
інших військових формувань” ( 426-2002-п ) (426-2002-п)
втратила чинність
постанова Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316
( 316-96-п ) (316-96-п)
.
Отже, зробивши висновок про узгодження сторонами вартості оплати
продовольчого пайка в договорі, апеляційний господарський суд не
з'ясував питання про те, чи не відпали правові підстави для
здійснення позивачем зазначеної оплати у зв'язку з втратою
чинності постанови уряду, яку сторони застосували в договорі як
підставу для визначення розрахунку послуг.
Водночас, апеляційний господарський суд не з'ясував обставин,
пов'язаних з вимогами про повернення грошових коштів, сплачених
за послуги охорони в понадурочний час, і не навів правового
обґрунтування відмови в цій частині позову.
Разом з тим, задовольнивши позов, суд першої інстанції не
з'ясував його правових підстав, і не встановив норм
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету
позову.
До того ж, місцевий господарський суд не перевірив обгрунтування
розрахунку розміру заявлених вимог і не навів розрахунків, з
яких виходив суд, задовольняючи грошові вимоги.
У той же час, в порушення вимог ст.ст. 32, 33, 36, 38, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
першої інстанції обґрунтував прийняте рішення лише актом
Контрольно-Ревізійного Управління, не врахувавши того, що ніякі
докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої
сили.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене
і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сумського обласного художнього музею
ім. Никанора Онацького задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.11.2005 року та рішення господарського суду Сумської області
від 28.07.2005 року скасувати, і справу № 5/152-05 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук