ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 1/1049-5/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2006 року у справі № 1/1049-5/193 за позовом відкритого
акціонерного товариства “Західенерго” до товариства з обмеженою
відповідальністю “Агробудівельник”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року відкрите акціонерне товариство “Західенерго”
звернулось до господарського суду Львівської області з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” про
стягнення 340746 грн. основного боргу, 58280,60 грн. неустойки,
40355,80 грн. інфляційних збитків, 11944,10 грн. 3 % річних,
посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за
договорами про інвестування будівництва житлового будинку № 8
від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005 року, № 10 від
12.08.2004 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2005
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.01.2006 року, позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 340746 грн.
заборгованості, 58280,60 грн. неустойки, 40355,80 грн.
інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та напарити справу на новий розгляд до
суду першої інстанції, посилаючись на те, що попередніми
судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми
матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого
господарського суду без змін, попередні судові інстанції
виходили з встановленого ними факту невиконання відповідачем
своїх зобов’язань за договорами про інвестування будівництва
житлового будинку № 8 від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005
року, № 10 від 12.08.2004 року, укладеними з позивачем, в
частині своєчасної передачі об’єктів інвестування позивачу.
Сторонами у справі укладено договори про припинення договорів
про інвестування будівництва житлового будинку та повернення
коштів. Сума заборгованості відповідача перед позивачем
становить 340746 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів
справи, відповідачем перераховано суму в розмірі 242060 грн. на
рахунок позивача з призначенням платежу “повернення коштів
згідно договору № 8 від 12.08.2004 року”.
При цьому, судами зазначено, що, окрім суми основного боргу, з
відповідача підлягає стягненню сума неустойки в розмірі 58280,60
грн. згідно п. 5.2 договорів про інвестування будівництва
житлового будинку, що відповідає ст.ст. 549-551 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та суми індексу інфляції і 3 %
річних в розмірі 40355,80 грн. та 11944,10 грн. відповідно,
згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Проте, з висновками місцевого та апеляційного господарських
судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача
суми інфляційних збитків та 3 % річних погодитись не можна.
Статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що умовами укладених сторонами
договорів про припинення договорів про інвестування будівництва
житлового будинку № 8 від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005
року, № 10 від 12.08.2004 року та повернення коштів встановлено,
що кошти, отримані відповідачем від позивача в рахунок оплати
договорів про інвестування, підлягають поверненню позивачу в
повному обсязі не пізніше трьох робочих днів з моменту
реалізації об’єкту інвестування, але не пізніше шести
календарних місяців з моменту підписання даних договорів про
припинення договорів про інвестування, шляхом перерахування
коштів на поточний рахунок позивача.
В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, попередніми судовими інстанціями не встановлено та
не зазначено у судових рішеннях, чи були відповідачем
реалізовані об’єкти інвестування, коли саме була здійснена їх
реалізація, з якого конкретно часу у відповідача виникло
зобов’язання за договорами про припинення договорів про
інвестування повернути грошові кошти позивачу.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення в
частині стягнення з відповідача 40355,80 грн. інфляційних витрат
та 11944,10 грн. 3 % річних не можна визнати такими, що
постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, у відповідності з фактичними обставинами та наявними
матеріалами справи, а тому рішення суду першої інстанції та
постанова апеляційного господарського суду в цій частині
підлягають скасуванню з направленням справи в даній частині на
новий судовий розгляд.
Оскаржувані судові рішення в частині стягнення основного боргу
та неустойки ґрунтуються на нормах матеріального і
процесуального права, відповідають встановленим обставинам
справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та
обов’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог
закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Агробудівельник” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2005
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 26.01.2006 року у справі № 1/1049-5/193 в частині стягнення
40355,80 грн. інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та
судових витрат скасувати і справу в цій частині направити до
господарського суду першої інстанції на новий розгляд.
В решті вказані рішення залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.