ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа N 1/116/04НР
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий Невдашенко Л.П.
Суддів Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Миколаївська теплоелектроцентраль”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 24.01.2006 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/116/04-НР господарського суду
Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Миколаївська теплоелектроцентраль”
до Миколаївського обласного комітету
товариства сприяння обороні України
Про стягнення 23732,8 грн. боргу, 2305,76 грн. інфляції, 891,01
грн. –3% річних, 511,93 грн. Пені
за участю представників сторін:
позивача Шахова С.М., Жипалова С.В.
відповідача Парня М.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
23.12.2004 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 апеляційну скаргу товариства задоволено, рішення
місцевого господарського суду від 23.12.2004 р. скасовано та
позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2005 р.
зазначене рішення та постанова скасовані з мотиву неповного
з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для
правильного вирішення даного спору, а справу передано на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Після нового розгляду, рішенням господарського суду
Миколаївської області від 16.11.2005 року в
позові відмовлено, з посиланням на те, що позивач не зміг надати
в судове засідання обгрунтованого розрахунку часток втрат
теплової енергії відносно кожного споживача, підключеного до
даної теплотраси, і не встановив частку відповідача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.01.2006р. вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішення позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у
якій просить їх скасувати як незаконні, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили попередні судові інстанції та вбачається з
матеріалів справи, 01.09.2000 року між сторонами у справі було
укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №
2158, згідно якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві
теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах, а
останній зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію
щомісячно за даними приладів обліку.
Умовами пунктів 4.1.5, 7.2.3 даного договору встановлено, що
позивач має право при наявності технічної можливості та за
згодою відповідача приєднувати до його теплової мережі нових
споживачів, а за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову
енергію відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в
розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення,
але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період,
за який нараховується пеня.
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості спожитої
теплової енергії згідно з показниками приладів обліку за
стягуваний період виконав, що підтверджується платіжним
дорученням № 306 від 12.07.2004 р., розрахунками позивача та
заявою № 09/1700 від 24.11.2004 року (а.с. 78,80,137-138).
Позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості втрат теплової
енергії через ізоляцію та витікання теплоносія на теплотрасі, що
проходить по вул. Шевченка ( від вул. Московської до вул. К.
Лібкнехта) в м. Миколаєві за період з.11.2001 року по квітень
2004 року.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що зазначена
теплотраса була збудована Комітетом в 1984 році за рахунок
власних коштів, на балансі в нього не знаходиться, відповідно до
рішення Миколаївського міськвиконкому № 666 від 03.07.1984 року
повинна бути прийнята позивачем на свій баланс, але вказане
рішення останнім не виконане.
В процесі експлуатації теплотраси позивач в порушення умов п.
4.1.5 договору та вимог ст. ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про
те, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, а одностороння відмова від
зобов'язання та одностороння зміна умов договору не
допускається, без згоди Комітету підключив до теплотраси шість
самостійних споживачів теплової енергії, серед яких Миколаївське
міське управління УМВС України в Миколаївській області, середню
школу № 13 та два житлово-будівельних кооперативу, з якими уклав
відповідні договори на постачання теплової енергії, без
врахування її втрат через ізоляцію витікання теплоносія.
Фактично всі обсяги теплової енергії на зазначеній теплотрасі
позивачем покладено лише на одного відповідача, без урахування
наявності інших користувачів, підключених ним до теплотраси.
Між тим, відповідно до п. 9.1.15 Правил користування електричною
та тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства
енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981 р. № 310
( v0310400-81 ) (v0310400-81)
та п. 12.15 Правил користування тепловою
енергією, затверджених наказом Міненерго України та Держбуду
України від 30.11.1999 року № 825/4118, (що були чинними до їх
скасування 21.01.2003 року) втрати теплової енергії в
магістральних мережах споживача (абонента) розподіляються між
ним та субабонентами пропорційно їх частці споживання теплової
енергії та довжини теплової мережі.
З висновку судової експертизи від 22.10.2004 року випливає, що
неможливо визначити у якому співвідношенні повинні розподілятися
між споживачами втрати тепла через ізоляцію та витікання
теплоносія на даній теплотрасі в зв'язку з тим, що позивачем не
врегульовано в договірному порядку довжина теплотраси відносно
кожного із споживачів.
Наявні у справі розрахунки втрат теплової енергії в теплових
мережах відповідача, що подані позивачем, суперечливі,
відрізняються один від одного при незмінних вихідних даних для
таких розрахунків: температури теплоносія, діаметру та довжини
теплотраси, а крім того первісними документами не підтверджені.
Тоді як, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що обов'язок
доказування і подання доказів розподіляється між сторонами
виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які
обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин попередні судові інстанції дійшли висновку, що
позивачем не доведено, за допомогою законодавчо встановлених
засобів доказування, обов'язку відповідача оплачувати вартість
втрат теплової енергії на зазначеній теплотрасі в заявленій до
стягнення сумі.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних
висновків суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів,
що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
За таких обставин та враховуючи, що відповідно до ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів дійшла
висновку, що попередні судові інстанції обґрунтовано відмовили в
задоволенні позову. Постанова Одеського апеляційного
господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному
законодавству і тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.01.2006р. у справі № 1/116/04-НР залишити без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська