Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.04.2004 р. за заявою Підприємства з іноземними інвестиціями "АФС- Україна" порушено провадження у справі № 12/68-Б про банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Ухвалою господарського суду Херсонської області за результатами підготовчого засідання від 21.12.2004 р. визнано грошові вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "АФС –Україна" в сумі 3 217 253,31 грн. та зобов'язано його подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.

25.12.2004 р. в газеті "Голос України" № 247 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

02.11.2005 р. до суду надійшло клопотання боржника про заміну сторони її правонаступником, а саме заміну Підприємства з іноземними інвестиціями "АФС –Україна" на ЗАТ "Волинський шовковий комбінат".

У судовому засіданні 21.11.2005 р. боржник та ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" заявили клопотання про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.11.2005 р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) задоволено клопотання про заміну сторони, ухвалено вважати замість підприємства з іноземними інвестиціями "АФС –Україна" кредитором ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" з вимогами у розмірі 3 217 253,31 грн.

Також, задоволено клопотання про затвердження мирової угоди від 21.11.2005 р., укладеної сторонами, предметом якої є відстрочка оплати грошових зобов'язань в сумі 3 217 253,31 грн. строком на 1 рік, та припинено провадження у справі.

Додатковою ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.11.2005 р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) видано довідки на повернення з Державного бюджету України сплаченого заявниками державного мита та направлено довідки заявникам разом із заявами кредиторів та доданими до них документами.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. (судді: Кричмаржевський В.А. –головуючий, Мірошниченко М.В., Шевченко Т.М.) задоволено частково апеляційні скарги ВАТ "Херсонський завод "Прилад" і ДПІ у м. Херсоні на ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.11.2005 р. та скасовано пункти 2, 3, 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Херсонської області від 21.11.2005 р., в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Крім того, вказаною постановою задоволено апеляційну скаргу ВАТ "Херсонський завод "Прилад" на додаткову ухвалу господарського суду Херсонської області від 30.11.2005 р. та скасовано вказану ухвалу.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.11.2005 р. і додаткову ухвалу господарського суду Херсонської області від 30.11.2005 р.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

На думку заявника касаційної скарги, судом першої інстанції не було порушено жодних положень чинного законодавства, тому судом апеляційної інстанції необґрунтовано скасовано ухвалу про затвердження мирової угоди та додаткову ухвалу до неї суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Проте, мирова угода не може бути укладена до публікації в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та визнання конкурсних кредиторів судом, оскільки є правочином, який впливає на права та обов'язки усіх кредиторів у справі про банкрутство.

Період часу з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до опублікування відповідного оголошення в офіційному друкованому органі та визнання конкурсних кредиторів судом є приватним (малим) конкурсом, оскільки у справі про банкрутство беруть участь лише ініціюючий кредитор і боржник та інші кредитори ще не вступили у справу. Всі відносини між ініціюючим кредитором і боржником мають приватно - правовий характер.

Натомість, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 35 –38 Закону, мирова угода є загальною конкурсною угодою, яка охоплює всіх конкурсних кредиторів, які беруть участь у справі про банкрутство. Вказане підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами.

Згідно з ч. 3 вказаної статті рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету. У зв'язку з чим від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів (ч. 5 ст. 35 Закону).

Отже, сторонами мирової угоди є боржник та комітет кредиторів –представницький орган кредиторів, який представляє інтереси всіх кредиторів при проведені процедур банкрутства (ч. 9 ст. 7 Закону).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону мирова угода є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Таким чином, мирова угода може бути укладена після затвердження реєстру вимог кредиторів та встановлення черговості задоволення вимог кредиторів.

Також, в силу ч. 1 ст. 38 Закону до заяви про затвердження мирової угоди окрім тексту мирової угоди в обов'язковому порядку додається протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, тощо.

Вищезазначене свідчить про те, що мирова угода може бути укладена лише після відкриття загального (великого) конкурсу –опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, визнання грошових вимог конкурсних кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення представницького органу кредиторів –комітету кредиторів.

Також, колегія суддів зазначає, що мирова угода може містити умови про обмін вимог кредиторів на активи боржника (ч. 4 ст. 37 Закону).

Внаслідок укладання мирової угоди тільки з ініціюючим кредитором за умовами якої передається майно боржника, в т.ч. яке знаходиться в заставі, порушуються права інших, ще не визнаних у справі, кредиторів, в т.ч. права заставних кредиторів. Тому законодавцем передбачено, що мирова угода укладається після визнання всіх конкурсних кредиторів боржника, у зв'язку з чим заставний кредитор має можливість реалізувати передбачене ч. 3 ст. 35 Закону право вето на укладення мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку судом першої інстанції була затверджена мирова угода, укладена після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі, однак до визнання конкурсних кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення представницького органу кредиторів.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, як такої, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції також правомірно скасовано додаткову ухвалу суду першої інстанції, якою повернено заяви конкурсних кредиторів боржника, подані після опублікування відповідного оголошення, оскільки підстави для її винесення відпали.

Беручи до уваги все наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1, 7, 35 –38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р. у справі № 12/68-Б залишити без змін.