ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа N 31/242
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Апонащенко С.В. дов. від 16.11.05 р.
Відповідача Присяжного С.М. дов. від 20.06.06 р.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Донсплав”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 06.03.2006 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 31/242 господарського суду Донецької
області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донсплав”
до - Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі м. Донецька
- Відділення державного казначейства в
Куйбишевському районі м. Донецька
про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3271,74 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк
звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі м. Донецьк про відшкодування матеріальної
шкоди з Державного бюджету України у сумі 3271грн.74коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2005р.
за клопотанням позивача до участі у справі було залучене
Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі
м. Донецька.
Рішенням від 06.12.2005р. у справі № 31/242 господарський суд
Донецької області у позові відмовив.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.03.06 р. за апеляційною скаргою ТОВ “Донсплав” рішення
господарського суду Донецької області від 06.12.05 р. залишено
без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донсплав” звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Донецького апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування матеріальної
шкоди з Державного бюджету України у сумі 3271грн.74коп. ,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 4-2, 4-3, 43, 84
Господарського процесуального України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 22,
1166, 1173 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 10, 38
Закону України “Про державну податкову службу України”
( 509-12 ) (509-12)
.
При цьому заявник зазначає, що матеріали справи та пояснення
сторін беззаперечно свідчать, про причинно-наслідковий зв'язок
між неправомірними діями (бездіяльністю) органів державної влади
і шкодою, яку задано підприємству ТОВ “Донсплав” (такою шкодою
для ТОВ “Донсплав” стали реальні збитки, кошти примусово
стягнуті з відрахувань підприємства в рахунок податку на
прибуток).
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі
є стягнення матеріальної шкоди з Державного бюджету України у
сумі 3271грн.74коп.
При розгляді справи судами встановлено, що згідно облікового
рахунку позивача як платника податку в зв’язку із
несвоєчасною сплатою податку на прибуток за 4 квартал 2002р. та
січень 2003р. шляхом зарахування бюджетного відшкодування
податку на додану вартість ТОВ “Донсплав” в автоматичному режимі
податковим органом нарахована пеня у загальній сумі 2487,56грн.
та за 1 квартал 2003р. у сумі 176,05грн., всього 2666,61грн., що
підтверджується актом звірки сторін, який доданий до матеріалів
справи (том 1 а.с.58-60,том 2 а.с.З).
Зазначена сума пені податковим органом стягнена шляхом
перерозподілу зарахованих сум бюджетного відшкодування на
погашення основної суми податкового боргу з податку на прибуток
за 4 квартал 2002р та січень 2003р та нарахованої на нього пені
у сумі 989,02грн. відповідно до статті 16 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також сплаченого
позивачем податкового боргу з податку на прибуток за і квартал
2003р у сумі 16695,58грн. згідно платіжного доручення № 1516 від
09.07.2003р та 1500грн. згідно платіжного доручення № 1517 від
09.07.2003р (пояснення до уточненого розрахунку з податку на
прибуток за 1 квартал 2003р) із яких податковим органом
направлено на погашення пені 1516,93грн.
Направлення частини сум відшкодування та сплачених сум податку
на прибуток податковим органом здійснено шляхом прийняття
відповідних рішень у формі повідомлень про перерозподіл
сплачених сум податкового боргу (від 09.07.2003р, від
2І.07.2003р, від 29.08.2003р, від 25.11.2003р, від 26.11.2003р).
які не оскаржувались позивачем, вони не визнані в установленому
порядку недійсними, а також шляхом зарахування поточних платежів
в рахунок погашення пені та податкового боргу по черговості його
виникнення.
Судами обґрунтовано не прийняті до уваги посилання позивача на
те, що ці повідомлення носили інформаційний характер, оскільки
вони були прийняті на підставі підпункту 16.3.3 пункту 16.3
статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
з дотриманням вимог Порядку направлення
органами державної податкової служби України податкових
повідомлень платникам податків та рішень про застосування
штрафних (фінансових) санкцій, /затвердженого наказом ДПА
України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого у Міністерстві
юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758/.
Відповідно до вимог статті 1173 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень,
відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або
органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За вказаною нормою однією з умов відшкодування шкоди є
незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідних органів,
що відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
відноситься до компетенції адміністративних
судів України.
Таким чином, враховуючи, що судами повно і всебічно розглянуто
всі обставини справи в їх сукупності та надано належну оцінку
наявним у матеріалах справи доказам, правильно застосовано норми
діючого законодавства, а також з урахуванням мотивів, викладених
у даній постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для
зміни або скасування рішення та постанови.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 06.12.2005р. господарський суд Донецької області та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.03.06 р. у справі № 31/242 господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю “Донсплав” без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач