ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа N 17/316
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачів - не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно);
- Дибко В.І., дов. від 12.02.2004р.
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
прокурора не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні “НВА Холдінг”
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 22.03.2006 року
у справі № 17/316 господарського суду Запорізької
області
за позовом Прокурора міста Запоріжжя в інтересах
держави в особі:
- Кабінету Міністрів України;
- Відкритого акціонерного товариства
Національна акціонерна компанія
“Украгролізинг” в особі Запорізької
філії НАК “Украгролізинг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“НВА Холдінг”
Про стягнення 137 372,11грн.
В С Т А Н О В И В:
Прокурор міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Кабінету
Міністрів України; відкритого акціонерного товариства
Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” в особі
Запорізької філії НАК “Украгролізинг” звернувся до
господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю “НВА Холдінг” про стягнення
96648,06грн.; заявою позивача від 30.10.05р. вказані позовні
вимоги було збільшено до 137372,11грн. (в тому числі
119229,19грн. основного боргу, 2613,38грн. пені, 12092,97
індексу інфляції, 3436,57 відсотків річних).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов’язань по
договору лізингу щодо повної та своєчасної сплати лізингових
платежів та невиконання зобов’язань за договором про заміну
боржника в зобов’язанні, статтями 525, 526 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та статтею 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, порушенням економічних інтересів держави та
унеможливленням державного управління в сфері сільського
господарства внаслідок невиконання відповідачем договірних
зобов’язань.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2005
року (суддя Шевченко Т.М.) позов задоволено, з товариства з
обмеженою відповідальністю “НВА Холдінг” стягнуто 137372,11грн.
боргу, пені, індексу інфляції та відсотків річних на користь
позивача, 1373, 72 грн. державного мита в дохід бюджету, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь ДП
“Судовий інформаційний центр”.
Судове рішення мотивовано набуттям відповідачем прав та
обов’язків лізингоодержувача за договором лізингу, статтями 525,
526, 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статтею 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та статтями 11, 16
Закону України “Про фінансовий лізинг” ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
щодо умов
виконання грошового зобов’язання за лізинговими платежами.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
22.03.2006 року (судді: Радченко О.П. –головуючий, Мойсеєнко
Т.В., Хуторной В.М.) скаргу відповідача залишено без
задоволення; рішення місцевого суду змінено та викладено в
наступній редакції: позов задовольнити частково, стягнути з
відповідача на користь позивача 136922,36грн. заборгованості, в
доход бюджету 1369,23 грн. та на користь ДП “Судовий
інформаційний центр” 118 грн. витрат; у задоволенні решти
позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційної інстанція мотивована обґрунтованістю
висновків місцевого суду щодо встановлених обставин справи та
норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню у спірних
правовідносинах.
Не погоджуючись з постановою, Товариство з обмеженою
відповідальністю “НВА Холдінг” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та прийняти
нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм
матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків
судів обставинам справи, а саме: всупереч статті 59 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
відповідача було позбавлено права на
захист своїх інтересів розглядом скарги за відсутності його
представника, судом порушено приписи статей 151, 153 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статті 7 Закону України
“Про лізинг” ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
щодо моменту укладення договору та
істотних умов договору лізингу.
Позивач - ВАТ НАК “Украгролізинг” в особі Запорізької філії НАК
“Украгролізинг” - у відзиві на касаційну скаргу відхилив її
доводи у повному обсязі.
Відповідач, перший позивач та прокуратура не скористалися правом
на участь представників в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника
ВАТ НАК “Украгролізинг”, присутнього у судовому засіданні,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
судових рішеннях, застосування судом норм матеріального та
процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на прокуратуру України покладається
представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
обов‘язок господарського суду порушувати справи за позовними
заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до
господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов‘язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає
порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх
захисту, а також визначати орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору статтею 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав,
представництво прокуратурою інтересів держави у господарському
суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю
правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа
(представник) на підставі певних повноважень виступає від імені
іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її
інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та
обов‘язки. Але представництво прокурором інтересів держави в
суді відрізняється від інших видів представництва рядом
специфічних ознак: складом представників та колом суб‘єктів,
інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами
їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора, і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення
положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999
року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення
справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи
загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган державної влади
чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано
повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства,
установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми
власності.
Натомість господарським судом при розгляді справи у першій
інстанції не з’ясовано, чи є Національна акціонерна компанія
“Украгролізинг” органом, уповноваженим державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, в розумінні частини 2
статті 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та чи є стороною у спірних правовідносинах
зазначений у якості позивача Кабінет Міністрів України, в чому
полягає порушення чи загроза порушення інтересів держави, про що
зазначено прокурором при зверненні з позовною заявою.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
повторно розглядаючи справу, вказаний недолік не
усунув, неповно з’ясував обставини, які мали значення для
правильного розгляду справи.
Таким чином, ухвалені судами рішення не відповідають положенням
статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухваленого у справі рішення
з мотивів, викладених у даній постанові та передачі справи на
новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню
до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне
судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-
10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НВА
Холдінг” задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
22.03.2006 року у справі № 17/316 господарського суду
Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької
області від 22.12.2005 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач