ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Cправа N 12/186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. –головуючого, Козир Т.П. , Кота О.В., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної
медичної комерційної фірми “Аква-С” на рішення господарського
суду Закарпатської області від 07.10.2005 р. та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р. у
справі № 12/186 за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Євроізол” до Приватної медичної комерційної
фірми “Аква-С”
про стягнення 15785,97 грн.,
за участю представників сторін:
від скаржника (відповідача): Коваль Є.Й., дов. № 10 від
14.06.2006 р.;
від позивача: Харін О.М., дов. від 03.01.2006 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
07.10.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р. у справі №
12/186 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -
ТОВ) “Євроізол” до Приватної медичної комерційної фірми (далі -
ПМКФ) “Аква-С” про стягнення 15785,97 грн. позовні вимоги
задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто 15785,97 грн.
основного боргу, 157,86 грн. державного мита та 118 грн. витрат
на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що факт поставки позивачем відповідачу
товару підтверджується підписанням уповноваженою особою
останнього накладних на отримання товарно-матеріальних
цінностей.
У поданій касаційній скарзі ПМКФ “Аква-С” просить скасувати
рішення господарського суду Закарпатської області від
07.10.2005 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16.11.2005 р. і прийняти нове рішення,
яким припинити провадження у справі № 12/186.
Скарга мотивована тим, що рішення та постанова у справі № 12/186
прийняті при неповному з’ясуванні судами всіх обставин справи, з
порушенням норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Євроізол” заперечує останню,
просить рішення господарського суду Закарпатської області від
07.10.2005 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16.11.2005 р. у справі № 12/186 залишити
без змін, а скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2000 р.
ТОВ “Євроізол” та ПМКФ “Аква-С” були пов’язані як контрагенти по
договору купівлі-продажу, згідно якого позивачем на підставі
накладних № 335 від 14.03.2000 р., № 355 від 17.03.2000 р.
поставлено відповідачу через гр. Данацко Ю.С. товарно-
матеріальні цінності на загальну суму 22849,92 грн. На виконання
взятих на себе зобов’язань по оплаті поставленого товару,
відповідач оплатив позивачу його частину на суму 7063,95 грн., в
результаті чого, станом на 12.08.2005 р. заборгованість
відповідача перед позивачем становила 15785,97 грн.
Місцевий та апеляційний суди повно та всебічно дослідили надані
сторонами докази, перевіривши доводи, належно їх оцінили і
дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ч. 2 п. 4
Перехідних положень Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до господарських відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями ГК України, зазначені положення
застосовуються щодо тих прав та зобов’язань, які продовжують
існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч. 2 п. 4
Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідності до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 161 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) зобов’язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться.
Судами також встановлено, що позивачем було направлено на адресу
відповідача претензію № 35 від 20.09.2004 р. з вимогою погасити
заборгованість. Однак в листі-відповіді останній відмовився її
погасити, мотивуючи тим, що сплив строк позовної давності і дана
сума ним списана як не витребувана кредиторська заборгованість
зі сплатою податку на прибуток і повернення державі податкового
кредиту по ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк
виконання боржником обов’язку не встановлений або не визначений
моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги.
Отже, висновок попередніх судів про наявність у відповідача
основного боргу на суму 15785,97 грн. в результаті порушення ним
договірних зобов’язань і приписів ст. 526, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є обґрунтованим, відповідає законодавству та встановленим
обставинам справи.
Оскільки строки позовної давності починають свій перебіг на 8
день з моменту пред’явлення вимоги про сплату боргу, судами
правомірно не прийнято до уваги твердження скаржника про те, що
при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не
було відновлено строку позовної давності, через сплив якого
права і обов’язки сторін по даній справі припинили своє
існування. За таких обставин означений довід скаржника не може
бути підставою для скасування рішення господарського суду
Закарпатської області від 07.10.2005 р.
Інші твердження скаржника про порушення місцевим та апеляційним
судом норм матеріального права також не відповідають матеріалам
справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не
спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків
про задоволення позовних вимог.
За таких обставин касаційна скарга ПМКФ “Аква-С” підлягає
залишенню без задоволення, а рішення господарського суду
Закарпатської області від 07.10.2005 р. та постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р. у справі №
12/186 –без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.11.2005 р. та рішення господарського суду Закарпатської
області від 07.10.2005 р. у справі № 12/186 залишити без змін, а
касаційну скаргу Приватної медичної комерційної фірми “Аква-С”
–без задоволення.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя Т. Козир
Суддя О. Кот