4/68"Д" Про розірвання договору купівлі-продажу приміщень - Текст документа

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.11.2005 (суддя Лозинська I.В.) у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив, зокрема, з того, що позивач зі справи своїми діями "позбавив себе права звертатись до суду з позовом стосовно розірвання договору".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 (колегія суддів у складі: Ляхевич А.А. -головуючий, судді Вечірко I.О. і Зарудяна Л.О.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, згідно з яким: позов задоволено; розірвано договір від 22.12.2003 купівлі-продажу приміщень, розташованих у АДРЕСА_1, укладений ВАТ фірмою "Житомирінвест" і СПД ОСОБА_1 (далі -договір від 22.12.2003); на СПД ОСОБА_1 віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що допущене відповідачем зі справи істотне порушення умов зазначеного договору є підставою для його розірвання згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано незгодою відповідача з оскаржуваною постановою.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ фірма "Житомирінвест" заперечує проти її доводів, зазначаючи про їх необгрунтованість та безпідставність, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- договір від 22.12.2003 укладено про купівлю-продаж комплексу загальною площею 1 282 кв. м за ціною 305 000 грн.; відповідну ціну визначено за протоколом НОМЕР_1 проведення аукціону з продажу лоту НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 12), а вартість об'єкту продажу визначена ТОВ "Леон" (м. Житомир) станом на червень 2003 року в сумі 147 496 грн. (т. 1, а. с. 54-56);

- згідно з пунктом 2.1 договору від 22.12.2003 СПД ОСОБА_1 зобов'язувався перерахувати кошти до 22.03.2004, а за пунктом 2.2 цього договору передача об'єкта від ВАТ фірми "Житомирінвест" до СПД ОСОБА_1 мала здійснюватись у "триденний робочий термін" після надходження всіх коштів на розрахунковий рахунок названого товариства та підтверджуватися актом прийому-передачі, що підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору (т. 1, а. с. 13);

- за станом на 22.03.2004 (строк, передбачений пунктом 2.1 договору від 22.12.2003) СПД ОСОБА_1 перерахував ВАТ фірмі "Житомирінвест" лише 64 720 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень та листом названого товариства від 26.03.2004 № 295;

- сторони у договорі від 22.12.2003 домовились про те, що за невиконання або неналежне виконання його умов вони несуть матеріальну відповідальність (пункт 2.3 названого договору);

- 03.06.2004 ВАТ фірма "Житомирінвест" надіслано СПД ОСОБА_1 листа № 517 з повідомленням про те, що з 01.06.2004 воно розриває договір від 22.12.2003 та пропонує названому підприємцеві підписати угоду про розірвання договору (т. 1, а. с. 15); цей лист адресатом отримано 07.06.2004;

- ВАТ фірмою "Житомирінвест" суду надано копію ухвали господарського суду від 11.03.2001 зі справи № 1/28 "Б", з якої вбачається, що стосовно названого товариства порушено справу про банкрутство та здійснюється процедура санації, і тому ненадходження коштів за договором від 22.03.2004 порушує права та законні інтереси кредиторів ВАТ фірми "Житомирінвест" щодо повернення боргів;

- ВАТ фірма "Житомирінвест" після надіслання СПД ОСОБА_1 згаданого листа № 517 продовжувало одержувати від нього кошти в рахунок заборгованості за договором від 22.03.2004: з часу надіслання цього листа і до подання позовної заяви з даної справи - всього 146 126 грн., а разом з раніше сплаченою сумою -210 846 грн.; залишок боргу становив 94 154 грн. (з розрахунку: 305 000 -210 846);

- після подання позову з даної справи СПД ОСОБА_1 30.06.2005 перерахував ВАТ фірмі "Житомирінвест" кошти в сумі 86 000 грн., однак назване товариство відмовилося від прийняття зазначеної суми та 01.07.2005 повернуло ці кошти платникові;

- 13.07.2005 СПД ОСОБА_1 повторно перерахував ВАТ фірмі "Житомирінвест" залишок свого боргу в сумі 94 154 грн., яку знову було повернуто;

- СПД ОСОБА_1 на підтвердження того, що він не відмовлявся від виконання умов договору від 22.12.2003 та мав намір використовувати придбаний об'єкт повідомив господарський суд, що він (СПД ОСОБА_1) здійснював охорону цього об'єкту з дня підписання зазначеного договору та надав копії договору НОМЕР_3 про охорону об'єкту, укладеного ним і ПП ОСОБА_2, актів здачі-приймання робіт та квитанцій про оплату за охорону за період з січня 2004 року по липень 2005 року, свідоцтва про сплату єдиного податку ПП ОСОБА_2, в якому як вид підприємницької діяльності зазначено послуги охорони;

- судом не взято до уваги наданий ВАТ фірмою "Житомирінвест" договір від НОМЕР_4, укладений ним і ДП "Гіпс" фірми "Житомирінвест", тому що за повідомленням ВАТ фірми "Житомирінвест" зазначене дочірнє підприємство з жовтня 1999 року визнано банкрутом, а тому не може надавати послуги з охорони об'єкту з огляду на вимоги пункту 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- згідно з пунктом 2.3 договору від 22.12.2003 право власності на відповідний об'єкт переходить до покупця (СПД ОСОБА_1) з моменту підписання акта прийому-передачі; до набуття покупцем права власності відповідальність за збереження об'єкту несе продавець (ВАТ фірма "Житомирінвест");

- у зв'язку із згаданим порушенням господарським судом Житомирської області провадження зі справи про банкрутство ВАТ фірми "Житомирінвест" № 1/28 "Б" й застосуванням щодо нього процедури санації та з метою виконання плану санації на засіданні комітету кредиторів названого товариства 02.12.2003 прийнято рішення про продаж виробничо-технічної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 згідно з додатком № 18 (протокол № 17, т. 1, а. с. 10);

- згідно із змінами та доповненнями до плану санації ВАТ фірми "Житомирінвест" (т. 1, а. с. 21) продаж майна передбачається саме з метою забезпечення погашення кредиторської заборгованості;

- відтак назване товариство, не отримавши коштів у встановлений договором від 22.12.2003 трьохмісячний строк, було позбавлене можливості здійснювати розрахунки з кредиторами; на день подання позову несплаченим залишався борг у сумі 94 150 грн., а суму 146 126 грн. воно отримало із значним запізненням;

- СПД ОСОБА_1 не подав суду доказів на підтвердження зміни умов договору 22.12.2003, зокрема, щодо строків оплати.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (436-15) (далі -ГК України (436-15) ):

- суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору;

- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до статті 629 ЦК України (435-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України (435-15) названого Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом пункту 1 статті 611 ЦК України (435-15) одним з правових наслідків порушення зобов'язання є розірвання договору.

Одним з таких порушень є прострочення боржника. Статтею 612 ЦК України (435-15) передбачено, зокрема, що:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

- якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи та наведені законодавчі приписи суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в даній справі.

Доводи скаржника про те, що прийняття ВАТ фірмою "Житомирінвест" частини оплати за об'єкт після закінчення передбаченого договором від 22.12.2003 терміну такої оплати є зміною умов цього договору в частині розрахунку за продане майно не можуть бути взяті до уваги. Порядок зміни господарського договору визначено статтею 188 ГК України (436-15) , якою передбачено, зокрема, таке:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

- у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З установлених судовими інстанціями обставин справи вбачається, що зміни до договору від 22.12.2003 стосовно терміну оплати майна у наведеному порядку не вносилися.

Не засновано на законодавчих приписах й висновок місцевого господарського суду про те, що "продовжуючи приймати кошти від відповідача ще протягом року, позивач позбавив себе права звертатись до суду з позовом стосовно розірвання договору". Суд апеляційної інстанції обгрунтовано не погодився з таким висновком, зазначивши, зокрема, що чинне законодавство не передбачає строку, протягом якого сторона договору повинна звернутися до суду з позовом про розірвання договору.

Безпідставним є й посилання скаржника на те, що продавець (ВАТ фірма "Житомирінвест") має право лише на вимогу, передбачену частиною третьою статті 692 ЦК України (435-15) (щодо оплати товару та сплати процентів). Наведені в цій постанові приписи статей 611, 612 названого Кодексу, в тому числі про можливість розірвання договору внаслідок порушення зобов'язання, є загальними стосовно усіх договірних зобов'язань, включаючи купівлю-продаж, і правильно застосовані судом апеляційної інстанції у розгляді даної справи.

Крім того, згідно з частиною першою статті 334 ЦК України (435-15) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що згідно з укладеним сторонами договором право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі; судовими інстанціями не встановлено і скаржником не наведено даних щодо підписання такого акта, отже, набуття покупцем за договором права власності на майно не відбулося.

Керуючись статтями 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 зі справи № 4/68 "Д" залишити в силі, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.