ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа N 4/247-пд-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. , (доповідач),
Самусенко С.С.
розглянувши касаційну Херсонського морського коледжу
скаргу
і додані до неї
матеріали
на постанову від 17.01.2006 року
Запорізького господарського суду
апеляційного
у справі № 4/247-пд-05
господарського суду Херсонської області
за позовом Херсонського морського коледжу
до ТОВ “Міраж-Тайфун-Юг”
третя особа Регіональне відділення Фонду державного
майна України по Херсонській області
про визнання договору недійсним, виселення та стягнення суми
В судовому засіданні взяли участь представники:
Херсонського морського коледжу - Веселова В.П. (дов.
№ 01-14/17774 від 15.12.2005 р.), Тригуб С.М. (дов. № 01-14/1775
від 15.12.2005 р.)
ТОВ “Міраж-Тайфун-Юг” –Фалькон Д.В. (дов. № 4 від 14.04.2006 р.)
В С Т А Н О В И В:
Херсонський морський коледж у липні звернувся до господарського
суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю “Міраж-Тайфун-Юг” про визнання недійсним
договору оренди від 26.12.2003 р., укладеного Херсонським
судномеханічним техніком (правонаступником якого є позивач) та
ПФ “Міраж-Тайфун-Юг” (правонаступником якого є відповідач), і
додаткової угоди до нього від 27.12.2003 р. про оренду
нежитлових приміщень площею 117, 87 м2, розташованих в
м. Херсоні, пр-т Ушакова, 42 в підвальному приміщенні гуртожитку
Херсонського морського коледжу. Крім цього, позивач просив
стягнути збитки в сумі 192,99 грн. у зв’язку з несвоєчасним
внесенням орендної плати та зобов’язати відповідача повернути
орендоване майно за актом прийому-передачі, виселивши його із
орендованих приміщень.
Заявою № 01-14/1500 від 04.10.2005 р. позивач просив суд
припинити провадження у справі в частині стягнення збитків у
сумі 192,99 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати, у зв’язку
з відсутністю предмета спору.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.10.2005
р. позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними пункти
6.3, 6.5 договору оренди від 26.12.2003 р., припинено
провадження у справі в частині стягнення 192,99 грн. В
задоволенні позовних вимог в решті позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського від
17.01.2006 р. рішення господарського суду Херсонської області
від 05.10.2005 р. залишено без змін.
У своїй касаційній скарзі Херсонський морський коледж просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 17.01.2006 р. у справі № 4/247-пд та прийняти нове
рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
Скаржник вважає, що постанова від 17.01.2006 р. прийнята з
порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,
ст. ст. 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 48, 49, 60 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 5, 9, 10, 12, 19 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та ст. 39
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, п. п. 2, 17 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду державного
майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від
04.10.1995 р. № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
; Наказу Фонду державного майна
України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки
України № 935/95/31 від 04.05.2000 р. “Про затвердження Порядку
надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями
та представництвами дозволів державним підприємствам,
організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів
їх структурних підрозділів та нерухомого майна”, зареєстрованого
в Міністерстві юстицій України 20.07.2000 р. за № 439/4660
( z0439-00 ) (z0439-00)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Запорізьким
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2003 р. між
Херсонським судномеханічним технікумом ім. адмірала В.В. Ушакова
(орендодавець) та ПФ “Міраж-Тайфун-Юг” (орендар) укладено
договір оренди нежилого приміщення, за умови якого орендодавець
передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле
приміщення, яке розташоване за адресою м. Херсон, проспект
Ушакова, 42 4-х поверхового будинку, площею 117,87 м2, вартість
якого визначено відповідно до актааа оцінки від 05.12.2003р.
становить 35734 грн. (п. 1.1 договору). Мета оренди: під
розміщення об'єкта з надання побутових послуг. Орендар має
право, а орендодавець зобов'язаний погодити зміну мети оренди
приміщення відповідно до видів діяльності, передбачених його
статутними документами, з перерахунком орендної плати (п. 1.2
договору в редакції додаткової угоди до договору від 27.12.2003
р.). Умови передачі та повернення орендованого майна визначені
розділом 2 договору, зокрема орендар вступає у строкове платне
користування приміщення у термін, вказаний у договорі, але не
раніше дати підписання сторонами цього договору та акта
приймання -передачі (п. 2.1 договору). Орендна плата, згідно з
п. 3.1 договору визначена сторонами на підставі Методики
розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів
України, і становить 30,34 грн. без ПДВ за перший місяць оренди.
Сплата орендної плати за наступний місяць, її розрахунок, строки
перерахування та наслідки несвоєчасного перерахування орендної
плати визначені пунктами 3.2 - 3.5 договору.
Згідно з п. п. 6.3, 6.5 (в редакції додаткової угоди від
31.12.2003 р.) невід'ємні поліпшення орендованого приміщення,
здійснені орендарем, є власністю орендаря. Орендар має право, а
орендодавець дає згоду на приватизацію орендованого приміщення
відповідно до умов чинного законодавства. Договір укладено
строком на п'ять років і строк дії визначено з 26.12.2003 р. до
26.12.2008 р. (п. 10.1 договору).
Умови розірвання договору встановлено пунктами 10.3, 10.4
договору, зокрема, зміни і доповнення або розірвання договору
допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однією із
сторін цей договір може бути розірвано за рішення суду у
випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що Цивільний кодекс України
застосовується до цивільних відносин, виникли після набрання ним
чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки
відносини щодо укладання договору оренди № 103 від 20.10.1995р.
виникли до 01.01.2004 року, а правовідносини щодо виселення -
після набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
,
господарські суди попередніх інстанцій оцінили відносини сторін
відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних
правовідносин щодо укладання договору оренди та набуття
відповідачем права користування спірними приміщеннями
застосовували норми Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на дату підписання договору, а до
правовідносин щодо виселення відповідача, які виникли після
01.01.2004р., застосовували норми Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Статтею 12 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
визначено, що договір оренди вважається
укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов
і підписання тексту сторонами. Істотними умовами договору
оренди, як зазначено у ст. 10 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
є: об'єкт оренди;
орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання
амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та
умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність
сторін; страхування взятого в оренду майна.
Пунктом 2 статті 27 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар вправі залишити за собою
проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за
рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від
майна без заподіяння йому шкоди. Разом з тим, якщо орендар за
рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення
орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без
заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати
йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих
поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в
установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті
таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
При укладенні спірного договору сторони пунктом 6.3 (в редакції
додаткової угоди від 31.12.2003 р.) передбачили, що невід'ємні
поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем, є власністю
Орендаря. Зазначений пункт не відповідає вимогам вищезазначених
норм, тому його правомірно судом визнано недійсним.
Пунктом 6.5 спірного договору (в редакції додаткової угоди від
31.12.2003 р.) передбачено, що Орендар має право, а Орендодавець
дає згоду на приватизацію орендованого майна відповідно до умов
чинного законодавства.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, вказаний пункт
договору не відповідає вимогам ст. ст. 6, 7 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
від 04.03.1992 р.,
ст. 39 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.1991
p., оскільки функції щодо розпорядження майном позивачеві
законом не надані, тобто він не є суб'єктом приватизації і не
може надавати згоду на приватизацію майна, яке передане йому на
праві оперативного управління. Повноваження держави у сфері
приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його
регіональні відділення та представництва. Таким чином,
приватизація майна здійснюється не позивачем, а органами, які
відповідно до статті 6 Закону України “Про приватизацію
державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
є суб'єктами приватизації.
Згідно зі ст. 60 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наслідки недійсності
частини угоди, зокрема недійсні частини угоди не тягнуть за
собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що
угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, що вимоги щодо відшкодування поліпшень та
приватизації орендованого майна не входять до переліку істотних
умов договору оренди, визначених вказаним законом, тобто спірний
договір був би укладений і без включення до нього умов,
передбачених п. п. 6.3, 6.5, а тому суди попередніх інстанцій
дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані пункти
виключаються з договору без наслідків для інших його частин та
договору в цілому, і що позовні вимоги позивача з заявлених ним
підстав для визнання недійсним договору оренди нежилого
приміщення від 26.12.2003 р. та додаткової угоди до нього від
27.12.2003 р. задоволенню не підлягають.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду
справи Запорізьким апеляційним господарським судом фактичні
обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Херсонського морського коледжу на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р.
у справі № 4/247-пд-05 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
17.01.2006 р. у справі № 4/247-пд-05 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.