ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р.
№ 2/7пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Пєсков В. Г. -дов. від 23.02.2005
відповідача
не з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
третьої особи
Касьяненко М. I. -дов. від 07.06.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Фірма
"Лисичанськнафтооргсинтез"
на постанову
від 21.03.2006 Луганського апеляційного господарського суду
у справі
№ 2/7пд господарського суду Луганської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Фірма
"Лисинчанськнафтооргсинтез"
до
Товариство з обмеженою відповідальністю
"Лисичанськспецрембудмонтаж"
третя особа
Колективне підприємство "Промхіммонтаж"
про
визнання недійсною угоди про передачу простого векселя
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Фірма "Лисинчанськнафтооргсинтез" звернулось до
господарського суду Луганської області з позовом про визнання
недійсною угоди від 27.12.1999 по передачі простого векселя №
643044161456, укладеної між ВАТ "Фірма "Лисичанськнафтооргсинтез"
та ТОВ "Лисичанськспецрембудмонтаж" на підставі статті 48
Цивільного кодексу України (1963р.) як такої, що не відповідає
вимогам закону, зокрема, Положенню про переказний та простий
вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 та
Постанові Кабінету Міністрів України та Національного банку
України "Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
.
Рішенням від 20.01.2006 господарський суд Луганської області
(судді Седляр О. О., Зюбанова Н. М., Яресько Б. В.) у задоволенні
позовних вимог відмовив з огляду на відсутність підстав, з якими
може бути пов'язане визнання недійсною угоди по передачі простого
векселя.
При цьому господарським судом не прийняті до уваги доводи
позивача про невідповідність реквізитів у ньому (ТОВ "ЛСРСМ")
повній назві відповідача та неможливості ідентифікації підписів
осіб на акті приймання -передачі векселя, оскільки чинним нормами
вексельного законодавства не передбачена обов'язковість складання
акта приймання -передачі векселя, вимоги щодо його форми.
За апеляційною скаргою ВАТ "Фірма "Лисинчанськнафтооргсинтез"
Луганський апеляційний господарський суд (судді Баннова Т.
М. -головуючий, Медуниця О. Є., Парамонова Т. Ф.) переглянув
рішення у справі в апеляційному порядку та постановою від
21.03.2006 залишив його без змін з тих же підстав.
ВАТ "Фірма "Лисинчанськнафтооргсинтез" подало до Вищого
господарсько го суду України касаційну скаргу на рішення та
постанову у справі, просить їх скасувати, прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована доводами про неправильне
застосування господарськими судами норм матеріального права,
зокрема, статті 48 Цивільного кодексу України (1963р.), зі змісту
якої випливає, що недійсною визнається угода в разі
невідповідності її не тільки вимогам закону, але й іншим актам,
виданим органами державної влади.
Зокрема, заявник посилається на невідповідність оспорюваної
угоди Постанові Кабінету Міністрів України та Національного банку
України "Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
, відповідно до якої векселі
можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію,
виконані роботи та надані послуги. Заявник наголошує, що в
порушення цієї норми, акт приймання -передачі векселя не містить
посилань на підстави його видачі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як встановлено господарськими судами та підтверджується
матеріалами справи, ВАТ "Лисичанськнафтооргсінтез" в рахунок
погашення заборгованості передало ТОВ "Фірма
"Лисичанськспецрембудмонтаж" простий вексель № 643044161456 на
суму 263341,33 грн. Одночасно сторонами у справі було підписано
акт приймання-передачі згаданого векселя.
Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (1963р.)
дії осіб, які направлені на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав або обов'язків визнаються угодами.
Якщо такі дії засновані на юридичній рівності осіб і на
підставі їх вільного волевиявлення та на майновій самостійності,
то між ними виникають цивільні (диспозитивні) правові відносини.
Зі змісту оспорюваного акта від 27.12.1999р. вбачається, що
ВАТ "Лисичанськнафтооргсінтез" передало, а ТОВ "Фірма
"Лисичанськспецрембудмонтаж" прийняло простий вексель №
643044161456 на суму 263341,33 грн.
Відтак, за способом виникнення (взаємне волевиявлення сторін)
між названими товариствами встановилися цивільні за своїм
характером правовідносини, засновані на двосторонній угоді, яка
відповідно до частини другої статті 41 Цивільного кодексу України
(1963р.) є договором.
Відповідно до статті 48 цього кодексу недійсною є та угода,
що не відповідає вимогам закону.
Підставою звернення до господарського суду стала вимога ВАТ
"Лисичанськнафтооргсінтез" визнати недійсною угоду по передачі
даного векселя як такої, що не відповідає приписам, зокрема,
Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку
України "Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
та Положення про переказний та
простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від
07.08.1937, оскільки акт приймання -передачі векселя не містить
посилань, на підставі чого він був виданий; в акті зазначене
невідоме підприємство, а саме: ТОВ "ЛСРСМ"; на вказаному акті та
на самому векселі не можливо ідентифікувати підписи осіб, які їх
поставили.
В ході розгляду господарської справи судами також
встановлено, що спірний вексель був переданий в рахунок оформлення
заборгованості між сторонами у справі, документи в її
підтвердження надані позивачем до матеріалів справи, докази
підписання акта та векселя неуповноваженою особою позивачем не
надані, підписи представників підприємств на вказаних документах
скріплені печатками цих підприємств, чим спростовуються викладені
в касаційній скарзі посилання на Постанову Кабінету Міністрів
України та Національного банку України "Про затвердження Правил
виготовлення і використання вексельних бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
як на
підставу визнання оспорюваної угоди недійсною.
При цьому касаційна інстанція зазначає, що відсутність
безпосередньо в акті приймання -передачі векселя посилань на
угоду, на виконання якої він був виписаний, не може бути підставою
визнання спірної угоди недійсною, оскільки згадана Постанова
Кабінету Міністрів України та Національного банку України не
містить будь -яких вимог як стосовно оформлення угоди з передачі
векселя, так і щодо обов'язку взагалі оформляти такі акти при
передачі векселя, про що обгрунтовано зазначено в прийнятих у
справі судових актах.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів визнає прийняті у
справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20.01.2006 господарського суду Луганської області
та постанову від 21.03.2006 Луганського апеляційного
господарського суду у справі № 2/7пд господарського суду
Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Фірма
"Лисичанськнафтооргсинтез" -без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач