Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Бізнес Ком'ютер Сервіс" –Щербаков В.І. (директор),

ТОВ "Компанія Восток" –Івахніна А.В. (дов. № б/н від 16.11.05 р.)

ТОВ "Компанія Восток" у листопаді 2005 р. звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Бізнес Ком'ютер Сервіс" про звільнення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19/ вул. Патріотична, 38.

Заявою №б/н від 28.11.2005 р. у порядку ст. 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги і просив зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення, площею 96,2 м2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19/вул. Патріотична, 38, а саме: кімнати №№ 27-31, на підставах викладених в позові.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2005 р. позов задоволено, зобов'язано ТОВ "Науково-виробнича фірма "Бізнес Ком'ютер Сервіс" звільнити (шляхом виселення) нежитлове приміщення площею 96,2 м2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19/ вул. Патріотична, 38, а саме: кімнати №№ 27-31.

Постановою Запорізького апеляційного господарського від 03.02.2006 р. рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2005 р. залишено без змін.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "Науково-виробнича фірма "Бізнес Ком'ютер Сервіс" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2005 р. у справі № 1/100, а справу № 1/100 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що постанова від 03.02.2006 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 79, 84, 101 ГПК України, ст. ст. 153 ЦК УРСР, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. п. 2, 11, 12 Наказу Міністерства зв'язку України № 234 від 30.10.1996 р. (z0673-96)

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2005 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) та ТОВ "Компанія Восток" (Покупець) укладено договір № 946 купівлі-продажу державного майна шляхом викупу (а.с.8), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця державне майно: коридор № 16 площею 88,4 м2; кімнату № 18 площею 18,5 м2; кімнату № 19 площею 19,3 м2; кімнату № 20 площею 19,4 м2, кімнату №21 площею 19,3 м2; кімнату № 22 площею 8,6 м2; кімнату № 23 площею 10,7 м2; кімнату № 24 площею 19,1 м2.; кімнату № 25 площею 18,8 м2; кімнату № 26 площею 11,1 м2; коридор №27 площею 20,6 м2.; кімнату № 28 площею 18,4 м2; кімнату № 29 площею 19, м2; кімнату № 30 площею 19,1 м2; кімнату № 31 площею 19,0 м2; кімнату №32 площею 19,0 м2; кімнату № 33 площею 17,6 м2; кімнату № 34 площею 18,5 м2.; кімнату № 35 площею 19,2 м2; кімнату № 36 площею 19,0 м2, кімнату № 37 площею 19,3 м2; кімнату № 38 площею 19,2 м2, кімнату № 39 площею 19,1 м2; кімнату № 40 площею 18,7 м2; коридор № 45 площею 29,2 м2; кімнату № 46 площею 19,9 м2; кімнату № м2; туалет № 50 площею 13,5 м2; туалет № 51 площею 2,4 м2, кладову № 52 площею 4,2 м2; коридор № 53 площею 3,1 м2.; кімнату № 54 площею 10,1 м2; кімнату № 55 площею 19,3 м2; кімнату № 56 площею 18,7 м2; кімнату № 57 площею 19,2 м2; кімнату № 58 площею 18,9 м2., загальною площею 696,7 м2, що складає 13/20 частин II поверху, літ. А-5, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 19 / вул. Патріотична, буд.38, а покупець зобов'язався прийняти це майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі (пункт 1.1 договору). Передача переліченого майна у власність позивача підтверджується актом прийому-передачі від 12.04.2005 р. (а.с.10).

Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Договір був нотаріально посвідчений 11.04.2005 р. та 27.04.2005 р. пройшов державну реєстрацію, що підтверджується наказом Управління комунальної власності Запорізької міської ради № 894 "Про реєстрацію договору купівлі-продажу".

На момент набуття позивачем права власності, спірні приміщення знаходились в користуванні ТОВ "НВФ "Бізнес Комп'ютер Сервіс" на підставі договору оренди № 103 від 20.10.1995 р. (а.с.29), відповідно до якого АТ "Запоріжбуд" (Орендодавець) передав "НВФ "Бізнес Комп'ютер Сервіс" в строкове платне володіння і користування приміщення загальною площею 47,6 м2, яке знаходиться за адресою: вул. Сталеварів 19 (кімнати 32,33). Додатковими угодами від 20.10.1995 р. та від 20.09.2000 р. № 103-06 орендована площа була збільшена до 96 м2 та продовжено дію договору до 01.11.2005 р. Як вбачається з матеріалів справи та пояснення представників сторін, у відповідача в користуванні фактично знаходяться приміщення, які у технічній документації БТІ вказані як кімнати №№ 27, 28, 29, 30, 31.

08.06.2005 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 8/6, яким повідомив відповідача про зміну власника спірного приміщення та направив відповідачу проект договору оренди від 01.06.2005 р. для подальшого оформлення. 07.07.2005 р. позивач направив відповідачу лист, яким повторно повідомив відповідача про зміну власника спірного приміщення. Відповідач (листами вих. № 25 від 17.06.2005 р. та № 31 від 19.07.2005 р.) не погодився з умовами запропонованого позивачем договору оренди та продовжив користуватись спірним приміщенням, мотивуючи це тим, що термін дії попереднього договору оренди № 103 від 20.10.1995 р. не закінчився і цей договір є дійсним.

08.11.2005 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №7 від 07.11.05р. з вимогою негайно звільнити зазначене приміщення, в зв'язку з тим, що строк дії договору оренди № 103 від 20.10.1995 року закінчився 31.10.2005 р. Відповідач залишив лист без відповіді, та продовжував займати нежитлове приміщення, площею 96,2 кв.м.: кімнати №№ 27, 28, 29, 30, 31, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.19/вул. Патріотична, буд 38.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки відносини щодо укладання договору оренди № 103 від 20.10.1995р. виникли до 01.01.2004 року, а правовідносини щодо виселення - після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , господарські суди попередніх інстанцій оцінили відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин щодо укладання договору оренди та набуття відповідачем права користування спірними приміщеннями застосовували норми Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , який діяв на дату підписання договору, а до правовідносин щодо виселення відповідача, які виникли після 01.01.2004р., застосовували норми Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) . Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено( ч.3 ст. 291 ЦК України).

Згідно зі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у зв'язку з припиненням договору найму в результаті закінчення строку оренди відповідач незаконно займає нежитлове приміщення, площею 96,2 м2: кімнати №№ 27, 28, 29, 30, 31, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.19/вул. Патріотична, буд. 38, чим перешкоджає позивачу у здійсненні останнім права власності відносно вказаного приміщення, а тому позовні вимоги ТОВ "Компанія Восток" є обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи Запорізьким апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробнича фірма "Бізнес Ком'ютер Сервіс" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. у справі № 1/100 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. у справі № 1/100 залишити без змін.