Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Кота О.В. розглянув касаційні скарги ТОВ "Рута", Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, касаційне подання Генеральної прокуратури України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі № 25/57(Д12/9-Д10/43) за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області до Українсько-панамського ТОВ "Агропостачзбут", корпорації "Wilnorth Inc", корпорації "Dugsbery Inc", міжміського бюро технічної інвентаризації м. Дніпропетровська, Дніпропетровської обласної ради, 3-тя особа ТОВ "Рута" про визнання недійсним договору купівлі-продажу за участю представників позивача – Самусько Ю.І., відповідача –Короткої Г.Л., третьої особи –Павлюк Л.М., прокурора –Івченко О.А.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р. визнано недійсними договір купівлі-продажу не житлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К.Маркса,55 у м. Дніпропетровську, укладеного між корпорацією "Wilnorth Inc" та корпорацією "Dugsbery Inc", реєстраційне посвідчення від 28.07.1998 р., видане міжміським бюро технічної інвентаризації м. Дніпропетровська українсько-панамському товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут", свідоцтво про право власності від 16.07.1998 р., видане Дніпропетровською обласною радою корпорації "Wilnorth Inc"; вирішено повернути приміщення, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К.Маркса,55 у м. Дніпропетровську, загальною площею 1816,3 кв.м з незаконного володіння корпорації "Dugsbery Inc" до державної власності Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р. скасовано, в позові відмовлено.

У касаційних скаргах ТОВ "Рута", Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, касаційному поданні Генеральна прокуратура України просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм законодавства, та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р.

Відповідачі не скористались правом на подання відзивів на касаційні скарги, та касаційне подання.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора, суд встановив наступне.

У червні 2000 р. прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Дніпропетровській області до Українсько-панамського ТОВ"Агропостачзбут", корпорації "Wilnorth Ink", корпорації "Dugsbery Ink", міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К.Маркса,55 у м. Дніпропетровську, укладеного 06.08.1998 р. між корпорацією "Wilnorth Ink" та корпорацією "Dugsbery Ink", визнання недійсним реєстраційного посвідчення від 28.07.1998 р., виданого українсько-панамському товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут", визнання недійсним свідоцтва про право власності від 16.07.1998р., виданого корпорації "Wilnorth Inc", та повернення спірного об'єкту до держаної власності.

Місцевий суд повно, всебічно дослідив доводи і докази сторін, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованих висновків про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р., реєстраційного посвідчення від 28.07.1998 р., свідоцтва про право власності корпорації "Wilnorth Inc" від 16.07.1998 р. та повернення з незаконного володіння корпорації "Dugsbery Inc" до державної власності не житлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К.Маркса,55 у м. Дніпропетровську, загальною площею 1816,3 кв.м.

При цьому, вирішуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р., суд виходив з того, що названий договір не відповідає вимогам закону, оскільки спірне майно відчужене корпорації "Dugsbery Inc" особою (корпорацією "Wilnorth Inc"), яка не мала права на його відчуження в силу ст. 225 ЦК УРСР.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що нежитлові приміщення, які були предметом укладеного Дніпропетровською обласною радою та Українсько-панамським товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут" договору від 20.03.1998 р., передані останньому за актом прийому-передачі від 29.04.1998 р.

Матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу від 20.03.1998 р. укладений Українсько-панамським товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут" на виконання доручення та за рахунок корпорації "Wilnorth Ink", що підтверджується договором комісії № 1 від 21.02.1998 р. та додатковою угодою до нього № 2 від 20.03.1998 р. Право власності на нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу від 20.03.1998 р. набула корпорація "Wilnorth Ink", про що їй Дніпропетровською обласною радою видане свідоцтво від 16.07.1998 р. на підставі розпорядження голови обласної ради № 26-р від 19.03.1998р. "Про продаж об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад області", договору купівлі-продажу від 20.03.1998 р.

В подальшому, як зазначено судом, корпорація "Wilnorth Ink" продала, а корпорація "Dugsbery Inc" придбала за договором купівлі–продажу від 06.08.1998 р. спірні нежитлові приміщення по пр. К.Маркса, 55 у м. Дніпропетровську, передача яких останній підтверджується актом від 06.08.1998 р.

Місцевим господарським судом встановлено, що постановою Вищого арбітражного суду України від 03.11.1997р. у справі № 5/158 за позовом ПКП "Центральний гастроном № 301" (правонаступник - ТОВ фірма "Рута") до Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської облдержадміністрації, АТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про спонукання укласти договір на відчуження вбудованого нежитлового приміщення по пр. К.Маркса, 55 у м. Дніпропетровську, визнання недійсним рішення Дніпропетровського облвиконкому від 10.08.1995р. № 189 було, зокрема, зобов'язано Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області у встановленому порядку укласти з ТОВ фірма "Рута" договір на відчуження спірного нежитлового приміщення по пр. К.Маркса,55 в м. Дніпропетровську, яке віднесено до державної форми власності.

27.01.1998 р. Вищий арбітражний суд України у зв'язку із переглядом постанови від 03.11.1997 р. прийняв ухвалу у справі № 5/158 про зупинення дії постанови від 03.11.1997 р. та заборону відповідачам та іншим органам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна до закінчення перевірки матеріалів справи президією Вищого арбітражного суду України, яка порушень законодавства при прийнятті постанови від 03.11.1997р. не встановила та 14.04.1998р. повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області про втрату чинності ухвали від 27.01.1998р.

Отже, мотивованим та таким, що відповідає матеріалам справи і законодавству, є висновок суду про укладення договору купівлі-продажу від 20.03.1998 р. Дніпропетровською обласною радою та Українсько-панамським товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут" в період дії заборони арбітражного суду на вчинення будь-яких дій щодо спірного майна та всупереч вимогам ухвали Вищого арбітражного суду України від 27.01.1998 р.

Матеріалами справи доведено, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 24.12.1998р. у справі № 1/59 було визнано недійсним п. 1 розпорядження заступника Голови Дніпропетровської обласної ради № 26-р від 19.03.1998р. "Про продаж об'єктів, що належать до комунальної власності територіальних громад області" та договір купівлі-продажу від 20.03.1998 р. щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 55. Визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.03.1998 р. пов'язано з невідповідністю його вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР), про що свідчить ухвала Вищого арбітражного суду України від 13.12.2000 р. у справі № 1/59 про роз'яснення рішення.

Таким чином, ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р., місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.03.1998р., на підставі якого корпорація "Wilnorth Ink" набула права власності на спірне майно і, відповідно, право на його продаж, як того вимагає ст. 225 ЦК України.

Окрім того, судом встановлено, що спірне майно вибуло із володіння законного власника - держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області поза його волею, оскільки договір купівлі-продажу від 20.03.1998 р. укладений всупереч постанові Вищого арбітражного суду України від 03.11.1997 р. та ухвалі від 27.01.1998р. у справі № 5/158 про заборону відчуження майна, які є обов'язковими до виконання в силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 АПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та особою (Дніпропетровською обласною радою), яка не мала права на відчуження нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 55.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов також вірного висновку про правомірність позовних вимог в частині визнання недійсними реєстраційного посвідчення від 28.07.1998 р., виданого міжміським бюро технічної інвентаризації м. Дніпропетровська українсько-панамському товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут", свідоцтва про право власності від 16.07.1998 р., виданого Дніпропетровською обласною радою корпорації "Wilnorth Inc", і повернення не житлових приміщень, які розташовані на першому поверсі та підвалі будинку по пр. К.Маркса,55 у м. Дніпропетровську, загальною площею 1816,3 кв.м з незаконного володіння корпорації "Dugsbery Inc" до державної власності Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, враховуючи їх похідний характер від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р. та пов'язаність з визначенням суб'єкта права власності на спірне майно.

Апеляційний суд, маючи в своєму розпорядженні ті ж докази, що і суд першої інстанції, оцінив їх на свій розсуд та дійшов помилкових висновків про скасування законного рішення місцевого суду та відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції погодився з встановленими місцевим судом фактичними обставинами, однак помилково не застосував приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, залишивши поза увагою факти, встановлені постановою Вищого арбітражного суду України від 03.11.1997 р. у справі № 5/158.

При вирішенні спору суд ухилився від оцінки договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р. на предмет його відповідності вимогам закону та не врахував усіх доводів позову прокурора щодо недійсності зазначеної угоди. За таких умов, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з посиланням на ст. ст. 48, 225, 145 ЦК УРСР недостатньо мотивований та такий, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

Апеляційною інстанцією без належного аналізу і обґрунтування прийняте в основу постанови рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2005 року, яким корпорація "Dugsbery Inc" визнана добросовісним набувачем спірних об'єктів нерухомості. Апеляційний суд не врахував, що в цивільній справі районного суду не приймали участь сторони господарського спору у даній справі, предметом якого є невідповідність договору купівлі-продажу вимогам законодавства. Тобто, сторони господарського спору не мали можливості надати районному суду докази про порушення прав та інтересів держави в процесі неодноразового незаконного продажу державного майна. Свідчення цього є зміст рішення суду в цивільній справі, в якому висловлене лише припущення щодо можливого визнання протиправним відчуження спірного майна та набуття корпорацією "Dugsbery Inc" статусу добросовісного набувача.

Окрім того, районний суд в цивільній справі навів юридичну оцінку обставинам, тому його рішення не може бути обов'язковим в розумінні приписів ч.4 ст. 35 ГПК для господарського суду.

В свою чергу системний аналіз наданих сторонами доказів і доводів в їх сукупності дозволив суду першої інстанції ухвалити обґрунтоване рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.1998 р.

Викладене є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

З приводу заявленого корпорацією "Dugsbery Inc" клопотання про повідомлення її належним чином та застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах при розгляді справи колегія зазначає наступне.

Справа №25/57(Д12/9-Д10/43) перебувала на розгляді в судах України з 2000 року. За цей час постановами Вищого арбітражного та Вищого господарського судів України двічі скасовані рішення місцевих судів.

З 2000 року представником корпорації "Dugsbery Inc" була Коротка Г.Л.

Пані Коротка Г.Л. діяла на підставі довіреностей, остання з яких видана в 2004 році.

Вказаною довіреністю Короткій Г.Л. надані наступні права: право підписувати та подавати позовні заяви, відзиви на позови, мирові угоди, апеляційні та касаційні скарги, а також інші процесуальні документи, пов'язані з захистом інтересів Компанії. Для цього їй від імені Компанії надається право вчиняти всі процесуальні дії, а саме: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов і інших документів, що є у справах судових, прокурорських, слідчих та інших органів України, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові, прокурору та слідчому, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення, ухвали, постанови та інші документи суду, прокуратури, слідчих та інших органів України, подавати заяви, довідки, документи у відповідні установи, отримувати необхідні довідки та документи, підписувати заяви і інші процесуальні документи, отримувати на власну адресу поштові відправлення на ім'я Компанії по справах, що стосуються захисту інтересів Компанії та виконувати всі інші дії пов'язані з цією довіреністю, а також користуватись іншими правами, наданими чинним законодавством України та Міжнародними договорами для захисту законних інтересів Компанії в межах цієї довіреності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року прийнято до провадження Вищого господарського суду України касаційні скарги ТОВ "Рута", РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та касаційне подання Генеральної прокуратури України та призначено розгляд касаційних скарг і касаційного подання на 6 червня 2006 року.

Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином у відповідності до законодавства України, частиною якого є Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Так, в судове засідання прибули представники сторін та прокурор, зокрема представник корпорації "Dugsbery Inc" –Коротка Г.Л., яка діяла на підставі довіреності від 4 червня 2004 року.

Вказаною довіреністю корпорація "Dugsbery Inc" надала Короткій Г.Л. всі повноваження по представництву і захисту інтересів корпорації на території України, у всіх підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, зокрема повноваження передбачені ст. 22 ГПК України по представництву всіх без виключення інтересів корпорації в судових органах України, а також право отримувати на власну адресу поштові відправлення на ім'я корпорації.

В судовому засіданні 6 червня 2006 року Короткою Г.Л., як повноважним представником корпорації"Dugsbery Inc", заявлено клопотання про застосування при розгляді даної справи Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, оскільки безпосередньо керівні органи корпорації "Dugsbery Inc" не отримували касаційні скарги та касаційні подання та процесуальні документи по справі, що є порушенням принципу диспозитивності.

Судом перевірялись звернення корпорації "Dugsbery Inc" про надання можливості отримати копії касаційних скарг позивача, третьої особи та касаційного подання прокурора. Матеріали справи свідчать про те, що названі особи неодноразово надсилали корпорації "Dugsbery Inc" копії касаційних скарг, касаційного подання прокурора як за власною ініціативою, так і на виконання вимог касаційної інстанції.

Окрім того, третьою особою за адресою представника корпорації надсилались копії касаційних скарг, касаційного подання прокурора, копій прийнятих у справі ухвал касаційною інстанцією.

Разом з цим, представником корпорації "Dugsbery Inc" Короткою Г.Л. не заперечується факт отримання всіх процесуальних документів по справі.

Отже, на 6 червня 2006 року, корпорація "Dugsbery Inc" була ознайомлена з матеріалами справи, зокрема з касаційними скаргами та касаційним поданням, а також повідомлена про слухання справи, враховуючи отримання її повноважним представником Короткою Г.Л. всіх процесуальних документів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 20 червня 2006 року.

Ухвалу від 6 червня 2006 року про оголошення перерви в судовому засіданні до 20 червня 2006 року направлено сторонам 9 червня 2006 року та отримано сторонами, прокуратурою, зокрема представником корпорації "Dugsbery Inc".

В судове засідання 20 червня 2006 року надійшло клопотання від представника корпорації "Dugsbery Inc" Короткої Г.Л. про залучення до матеріалів справи аффідевіту та заяви про обмеження повноважень представника, яке підписано 12 червня 2006 року.

Отже, фактично суду стало відомо про обмеження всіх повноважень Короткої Г.Л. в судовому засіданні 20 червня 2006 року.

Разом з тим, корпорація "Dugsbery Inc" наполягає на застосуванні Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 10 Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує:

можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном,

можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави,

можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Вищим господарським судом України були надіслані всі процесуальні документи корпорації "Dugsbery Inc" у відповідності до вищезазначеної статті, а саме на адресу корпорації "Dugsbery Inc" як за кордон - в Сполучені Штати Америки, так і представнику корпорації Короткій Г.Л. в Україні.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, на думку колегії суддів, корпорація "Dugsbery Inc" не раціонально користується своїми правами, покладеними на неї вищезазначеною нормою, з урахуванням того, що інші учасники процесу мають право на справедливий судовий розгляд в розумні строки.

Згідно довіреності корпорація "Dugsbery Inc" надала своєму представнику повноваження отримувати судові акти, документи, які стосуються справи, тобто вчиняти дії з метою сприяння участі корпорації в розгляді спору судом. Для реалізації наданих довіреністю повноважень представник згідно гарантованих ст. 22 ГПК приписів не був обмежений можливістю ознайомитись з матеріалами справи, отримати копії судових актів, копій документів і касаційних скарг, касаційного подання.

Отже, наведене свідчить про дотримання позивачем, третьою особою, прокурором вимог ст. 111-1 ГПК України щодо надіслання стороні копій касаційних скарг, касаційного подання.

Керуючись ст.ст. 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційні скарги ТОВ "Рута", Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, касаційне подання Генеральної прокуратури України задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі № 25/57(Д12/9-Д10/43) скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005 р. залишити в силі.