ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2006 Справа N 36/33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Першиков Є. В.
судді Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Деревообробний комбінат № 7”
на постанову від 12.04.2006р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 36/33 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод
сантехнічних заготовок”
до Відкритого акціонерного товариства
“Деревообробний комбінат № 7”
Про стягнення 93 893,70 грн.
З участю представників :
позивача –Малогулко Л.П. , за довіреністю
відповідача –не з’явилися
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 36/33 від
10.03.2006, яке залишене без змін постановою від 12.04.2006р.
Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги
задоволені повністю: стягнуто з Відкритого акціонерного
товариства "Деревообробний комбінат № 7" (далі - ВАТ
"Деревообробний комбінат № 7") на користь Відкритого
акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (далі -
ВАТ "Завод сантехнічних заготовок") 55674,03 грн. основного
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 5057,78 пені
за прострочку платежу; 1137,31 грн. 5% річних; 31956,09 грн.
заборгованості за товар, отриманий по видатковим накладним;
938,25 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -
технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ВАТ "Деревообробний
комбінат № 7" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду міста Києва від 10.03.2006 та постанову від
12.04.2006р. Київського апеляційного господарського суду, і
прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в
повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Деревообробний
комбінат № 7" та ВАТ "Завод сантехнічних заготовок" був
укладений договір купівлі - продажу товару № 037 від 21.01.2004
(далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався
передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався
прийняти певний товар та протягом 45 календарних днів здійснити
його оплату на умовах даного договору.
Позивач, виконуючи умови Договору, поставив товар відповідачу на
загальну суму 54157 грн. 62 коп. , що підтверджено видатковими
накладними та довіреностями відповідача на отримання товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору ВАТ "Деревообробний комбінат № 7"
зобов'язаний був здійснити оплату товару у термін 45 календарних
днів із дати одержання товару.
З огляду на порушення даного пункту Договору виникла
заборгованість в сумі 54157 грн. 62 коп.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями відповідач не
оплатив заборгованість по Договору перед позивачем.
Отже правомірними є висновки місцевого та апеляційного
господарських судів про задоволення позовних вимог в частині
стягнення основного боргу по договору № 037 від 21.01.2004р. в
сумі 54 157 грн. 62 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Договором № 037 від 21.01.2004 сторони погодили 5% річних.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового
зобов'язання по договору № 037 від 21.01.2004р. судом правомірно
стягнуто з відповідача основний борг з урахуванням встановленого
індексу інфляції в розмірі 55 674 грн. 03 коп. , з яких 54 157
грн. 62 коп. - основний борг, а 1516 грн. 41 коп. індексація, та
5% річних відповідно до умов даного Договору в сумі 1137 грн. 31
коп.
Пункт 7.3 Договору та норми Закону України "Про відповідальність
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачають, що в разі несвоєчасного виконання взятих на себе
грошових зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити продавцю
пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку
України від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати,
зважаючи на викладене позивачем була нарахована пеня у сумі 5057
грн. 78 коп. , відповідно до наданого позивачем уточненого
розрахунку пені.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач також
надавав за заявкою відповідача, товар на загальну суму 43 630
грн. 21 коп. За отриманий товар відповідач розрахувався
частково, залишивши за собою заборгованість в сумі 31 956 грн.
09 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,
кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від
дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не
випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем був надісланий 29.11.2005 лист - вимога за № 1031 про
сплату заборгованості, відповіді на який відповідач не надав, та
в 7-денний строк оплату не здійснював, чим порушив вимоги ч. 2
ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Отже судом правомірно стягнуто 31956,09 грн. заборгованості за
товар, отриманий по видатковим накладним.
Доводи відповідача про сплату позивачем державного мита в
меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством не
підтверджено матеріалами справи.
Платіжним дорученням № 5270 від 13.12.2005 (а.с. 3) було
сплачено до державного бюджету 938,94 грн., а в наслідок
зменшення позивачем позовних вимог до 93825,21 грн. при
задоволенні судом першої інстанції позову з відповідача було
стягнуто 938,25 грн. державного мита, яке пропорційне розміру
задоволених позовних вимог.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що сума
заборгованості постійно зменшується пропорційно вартості
зустрічних поставок, не може підставою для скасування прийнятих
у справі судових рішень рішення.
Як передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних
вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк
виконання яких не встановлений або визначений моментом
пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може
здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як встановлено судами термін оплати зустрічних поставок не
встановлений, та відповідач не надав доказів заявлення вимог про
оплату переданої продукції та доказів направлення позивачу
листів про зарахування зустрічних вимог, зустрічні позовні
вимоги до суду першої інстанції відповідачем не заявлялися.
Відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим
позовом про стягнення заборгованості з позивача.
Окрім того, ухвалами Господарського суду м. Києва від 23.12.2006
та 22.02.2006 було зобов'язано сторони провести звірку
взаєморозрахунків, для чого відповідачу направити компетентного
представника до позивача, акт звірки подати в судове засідання.
Однак, відповідачем не було виконано вимоги суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята
у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Деревообробний комбінат № 7” залишити без задоволення.
Постанову від 12.04.2006р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 36/33 господарського суду м.
Києва залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська