ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2006 Справа N 11/327/676П
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ВАТ “Полтаваобленерго”
скаргу
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 02.03.2006 року
у справі за позовом ВАТ “Полтаваобленерго”
до ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі газопромислового
управління “Полтавагазвидобування”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у червні 2001 року, ВАТ “Полтаваобленерго” звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” 33 506 265,42 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у порушення
умов договорів на постачання електричної енергії, тринадцять
відділень газопромислового управління “Полтавагазвидобування” ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” здійснювали
несвоєчасні розрахунки за електроенергію і, відповідно до п. 7
Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441
( 441-99-п ) (441-99-п)
, їм визначено граничні величини споживання
електричної енергії на нульовому рівні.
Перевищення встановлених граничних величин споживання
електричної енергії та потужності передбачає оплату споживачами
п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної
величини, згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а тому позивач просив постановити рішення про
стягнення на його користь 28 068 899,44 грн., як п’ятикратної
вартості електроенергії, спожитої відділеннями відповідача у
період.12.2000 року –.04. 2001 року, 3 577 538,80 грн. за
перевищення договірної величини потужності у цей період та 801
181,12 грн. пені на цю заборгованість.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.08.2001
року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути на користь позивача 20 005 432,02 грн. за
перевищення договірних величин споживання електроенергії, 2 366
927,40 грн. за перевищення договірних величин потужності, 660
632,71 грн. пені, 1 058 646,06 грн. на відшкодування втрат від
знецінення коштів внаслідок інфляції та 1 769 грн. судових
витрат.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
06.11.2001 року рішення господарського суду першої інстанції
змінено. Суму, яка підлягала стягенню зменшено на 5 304,14 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2003
року постанова Харківського апеляційного господарського суду від
06.11.2001 року залишена без змін, а касаційна скарга
відповідача –без задоволення.
У перегляді постановлених у справі судових рішень Верховним
Судом України відмовлено ухвалою від 05.12.2002 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.03.2003
року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за
нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Полтавської
області від 02.08.2001 року.
Касаційна скарга відповідача на ухвалу господарського суду
Полтавської області від 17.03.2003 року повернена без розгляду
ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2003 року.
У листопаді 2005 року відповідач повторно звернувся до
господарського суду з заявою про перегляд рішення арбітражного
суду Полтавської області від 02.08.2001 року за нововиявленими
обставинами, якими, на його думку, є обставини, встановлені при
розгляді господарським судом Полтавської області справи
№ 15/178, зокрема, це щодо відсутності узгодження договірних
величин електроенергії з Держенергонаглядом та визнання
повідомлень постачальника електроенергії про величини споживання
такими, що не мають правового значення для договірних
зобов’язань сторін.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.12.2005
року у задоволенні заяви про перегляд рішення арбітражного суду
від 02.08.2001 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.03.2006 року ухвала господарського суду Полтавської
області від 27.12.2005 року скасована.
Заява відповідача задоволена. Рішення господарського суду
Полтавської області від 02.08.2001 року скасовано, а у
задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2006 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на помилковість висновків
апеляційного господарського суду щодо наявності нововиявлених
обставин у справі та неправомірність відмови йому у задоволені
позову і просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції
залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до
15.06.2006 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для
її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд може переглянути прийняте ним
судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими
обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли
бути відомі заявникові.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику
перегляду судами, у зв’язку з нововиявленими обставинами,
рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали
законної сили” від 27.02.1981 року № 1 ( v0001700-81 ) (v0001700-81)
зазначається, що нововиявленими можуть розглядатись обставини,
що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше
істотне значення для вирішення справи, які існували на час
постановлення рішення, або про них не знали і не могли знати
заявник і суд.
Тобто, особливістю перегляду судових рішень, відповідно до
порядку визначеного розділом ХІІІ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
наявність нових обставин, які мають істотне значення для
правильного вирішення справи.
Такими обставинами Київський апеляційний господарський суд
обгрунтовано визнав ті фактичні дані, які встановлені
господарським судом Полтавської області при розгляді справи
№ 15/178 за позовом ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” про визнання недійсними повідомлень про встановлення
йому величин споживання електроенергії та покладені в
обгрунтування судового рішення від 01.02.2005 року, зокрема,
щодо наслідків повідомлень енергопостачальника про коригування
величини споживання електроенергії та відсутності погодження
величини постачання електроенергії з Держенергонаглядом.
ВАТ “Полтаваобленерго”, як енергопостачальна організація, є
учасником оптового ринку електричної енергії України, купує
електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам
і, окрім загальних засад господарювання, здійснює свою
діяльність відповідно до Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та інших нормативно-правових актів у цій сфері.
Згідно п. 5 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про
невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища
підприємств електроенергетичної галузі” від 24.03.1999 року
№ 441( 441-99-п ) (441-99-п)
, граничні величини споживання електричної
енергії та потужності доводяться Міненерго до місцевих органів
виконавчої влади та місцевих енергопостачальних організацій за
25 діб до початку місяця.
У межах встановлених граничних величин споживання електричної
енергії та потужності (п. 5 Порядку) місцеві та
енергопостачальні організації, а до таких відноситься і
відповідач у справі, складають розрахунковий баланс електричної
енергії з визначенням розрахункових обсягів споживання основних
груп споживачів і погоджують їх з відповідним представництвом
Держенергонагляду.
На виконання п. 5 Порядку ( 441-99-п ) (441-99-п)
постачання електричної
енергії споживачам, Мінпаливенерго щомісячно доводило до
відповідача у справі граничні величини споживання електроенергії
та потужності з урахуванням лімітів споживання підрозділами ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, що підтверджується
наявними у справі повідомленнями Мінпаливенерго.
Проте, всупереч покладеному на нього обов’язку врахування цих
лімітів у обсягах споживання електричної енергії підрозділами ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, позивач визначав ці
обсяги на нульовому рівні та не погоджуючи їх з
Держенергонаглядом.
Окрім того, на час виникнення спірних відносин, за
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 року
№ 45-р “Про систему розрахунків за електричну енергію”
( 45-2001-р ) (45-2001-р)
на період до 31.12.2001 року, розрахунки між
енергопостачальними компаніями ДП “Енергоринок” та
підприємствами НАК “Нафтогаз України”, що добувають,
переробляють та поставляють (транспортують) природний газ
виробникам електричної енергії –в рахунок оплати виробниками
отриманого природного газу та послуг за транзит, наданих цими
підприємствами, проводиться на підставі актів звіряння та
протокольних рішень учасників розрахунків.
При цьому, зазначеним розпорядженням передбачено, що
підприємства, які розраховуються за поточне споживання
електричної енергії згідно з цим розпорядженням, не підлягають
відключенню від мережі електропостачання та не матимуть обмежень
в її споживанні, у разі проведення розрахунків у визначений
енергопостачальною компанією день місяця, що настає за місяцем,
в якому споживалася електрична енергія.
Прийнявши участь у розрахунках, порядок проведення яких
визначено зазначеним вище розпорядженням, ВАТ “Полтаваобленерго”
не скористалась наданим йому правом визначати час здійснення
таких розрахунків, що відповідно позбавляло його можливості
стверджувати про порушення строків розрахунків з боку споживача
електричної енергії та самостійно визначати нульовий рівень
споживання електричної енергії останньому.
З огляду на зазначене і ті фактичні дані, які покладено в
обґрунтування рішення господарського суду Полтавської області
від 01.02.2005 року у справі № 15/178, і які спростовують
висновки суду, викладені у рішенні від 02.08.2001 року та
підтверджують незаконність заявлених вимог, з урахуванням
встановлення ним договірної величини постачання електричної
енергії у порушення п.п. 5,7,11 Порядку постачання електричної
енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 24.03.1999 року № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
, та відсутності
заборгованості за спірний період, апеляційний господарський суд
правомірно скасував судове рішення про задоволення позову та
постановив нове про відмову у позові, і підстав для скасування
постанови апеляційного господарського суду, за наведених у
касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
02.03.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко