ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2006 Справа N 4/34-27/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірньої компанії “Укргазвидобування” національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” в особі філії – Газопромислове
управління “Львівгазвидобування” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 17.08.2005 року у справі №
4/34-27/10 за позовом дочірньої компанії “Укргазвидобуання”
національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі
філії –Газопромислове управління “Львівгазвидобування” до
Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства “Сірка”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року дочірня компанія “Укргазвидобуання”
національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі
філії –Газопромислове управління “Львівгазвидобування”
звернулась до господарського суду Львівської області з позовом
до Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства
“Сірка” про стягнення збитків в розмірі 40305,16 грн.,
посилаючись на невиконання відповідачем умов усної угоди купівлі-
продажу цегли.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та
просив суд стягнути з відповідача 40305,16 грн. збитків,
завданих невиконанням відповідачем зобов’язання щодо поставки
цегли та відмови позивача від договору.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2005
року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 40305,16 грн. основного боргу та судові витрати.
Повернуто позивачу з державного бюджету 97 грн. державного мита.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 року рішення місцевого суду скасовано і прийнято нове
рішення про відмову в позові. Судові витрати за розгляд
апеляційної скарги покладено на позивача.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду у справі, посилаючись на те, що
попередньою судовою інстанцією порушені норми матеріального
права, а рішення місцевого суду залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу –без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того,
що правовідносини сторін виникли на час дії цивільного
законодавства УРСР. Права та обов’язки сторін продовжують
існувати, а тому до них застосовуються норми Господарського
( 436-15 ) (436-15)
та Цивільного кодексів України ( 435-15 ) (435-15)
, які
набрали чинності з 1.01.2004 року.
Встановивши, що строк виконання зобов’язання сторонами не
визначено, а відповідач, на вимогу позивача у вересні 2004 року,
не виконав свого зобов’язання про поставку позивачеві цегли, яка
оплачена у серпні 2001 року, та враховуючи, що позов заявлено у
межах строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов до
висновку про підставність позовних вимог.
Не погодившись з даним висновком, суд другої інстанції, виходячи
з вимог п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 6
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в редакції від 16.01.2003 року, дійшов до висновку
про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки перебіг
цього строку почався з дня виникнення права позивача пред’явити
вимогу про виконання зобов’язання.
Таке право у нього виникло з часу перерахування коштів за
продукцію, тобто з 9.08.2001 року.
Встановивши, що позивач звернувся до суду з позовом після
перебігу строку позовної давності, не заявив клопотання про
відновлення цього строку, а відповідач просив застосувати
наслідки спливу строку позовної давності, суд другої інстанції
дійшов до висновку про необхідність скасування рішення суду
першої інстанції про задоволення позову та прийняття нового
рішення про відмову в позові з цих підстав.
Проте, з такими висновками апеляційного господарського суду
погодитись не можна.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами не
було визначено строку виконання зобов’язання. На момент введення
в дію Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
1.01.2004 року строк
позовної давності ще не розпочався.
На дану обставину суд другої інстанції не звернув уваги та не
урахував, що п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає застосування правил
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність лише
до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Визначивши початок перебігу строку позовної давності відповідно
до гл. 19 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, суд другої
інстанції фактично надав закону зворотню силу, що є порушенням
норм чинного законодавства України.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про те, що
позивачем пропущено строк позовної давності, а тому в позові
необхідно відмовити, прийнятий без урахування норм матеріального
та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам та
наявним матеріалам справи, а тому постанова суду другої
інстанції підлягає скасуванню.
Рішення місцевого господарського суду є законним та
обґрунтованим, а тому підстав для його зміни або скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірньої компанії “Укргазвидобування”
національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі
філії –Газопромислове управління “Львівгазвидобування”
задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 року у справі № 4/34-27/10 скасувати, а рішення
господарського суду Львівської області від 31.03.2005 року
–залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.