ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа N 24/354пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О. Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Кота О. В., за участю
представників сторін: позивача –Гавріна Д. В., відповідача
–Клименко Р. В. дов. № 318/102 від 29.12.2003 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року
у справі господарського суду Донецької області за позовом ДК
«Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ВАТ «Завод обважнювачів»,
3-я особа –ТОВ компанія «ЯППІ Лімітед»
про визнання недійсною мирової угоди,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз
України»звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ
«Завод обважнювачів», 3-я особа –ТОВ «Компанія «ЯППІ Лімітед»,
про визнання недійсною мирової угоди у судовій справі № 23/689,
затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області
4.11.2003 року.
Посилаючись на те, що мирову угоду укладено з урахуванням угоди
про уступку вимоги № 13/03, укладеної 24.03.2003 року між
відповідачем та третьою особою, яка була розірвана 9.06.2003
року, про що позивача і суд відповідач в момент затвердження
мирової угоди до відома не поставив, просив визнати мирову угоду
недійсною на підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2006
року у позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.02.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз
України»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і
направити справу до Донецького апеляційного господарського суду
на розгляд по суті.
Вважає, що суд помилково припинив провадження у справі.
На думку заявника, мирова угода за своєю правовою природою є
угодою в розумінні ст. 41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а тому до неї
можуть і повинні бути застосовані норми ст. 57 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
як до угоди, що її укладено внаслідок обману, а тому
справа підлягає вирішенню в суді.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення
представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням
господарського суду Донецької області від 25.02.2003 року у
справі № 23/689 з ВАТ «Завод обважнювачів»на користь позивача
стягнено 79171 гривню 78 коп.
Рішення суду звернено до примусового виконання.
Ухвалою суду від 4.11.2003 року у справі № 23/689 затверджено
мирову угоду, укладену сторонами на стадії виконання рішення.
За умовами мирової угоди сторони дійшли згоди про погашення
взаємних вимог за рішенням господарського суду Донецької області
від 25.02.2003 року у справі № 23/689 та договору про уступку
права вимоги від 24.03.2003 року № 13/03 у розмірі, що дорівнює
сумі залишку основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат
за рішенням суду та складає 79171 гривню 78 коп.
Позивач звертався до суду у справі № 23/689 з заявою про
розірвання мирової угоди.
Заяву мотивував відсутністю у відповідача зустрічної вимоги в
зв’язку з розірванням вказаної угоди про уступку вимоги.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.05.2005
року в задоволенні заяви відмовлено з тих підстав, що ст. 121
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено можливості розірвання
судом мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконання
судового рішення.
Відповідно до ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
мирова угода,
укладена сторонами у процесі виконання судового рішення,
подається на затвердження господарського суду, який прийняв
відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди
господарський суд виносить ухвалу.
Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що умови
мирової угоди про припинення зобов’язань між сторонами внесені
до ухвали господарського суду у справі № 23/689 і затверджені
нею.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку, що з моменту затвердження судом дана мирова угода
стала частиною судового рішення.
З цього моменту вимога про визнання мирової угоди недійсною
фактично є вимогою про визнання недійсним рішення суду –ухвали
від 4.11.2003 року.
Порядок оскарження і підстави скасування судових рішень
регулюються процесуальним законодавством, у даному випадку ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а не нормами матеріального права, як те
стверджує позивач.
Оскільки Конституція України і ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
допускають зміну або скасування судового рішення виключно за
наслідками апеляційного, касаційного провадження або перегляду
за нововиявленими обставинами і в межах тієї справи, за якою
винесено спірне рішення, Донецький апеляційний господарський суд
правильно застосував норми процесуального права, підставно
скасував рішення місцевого господарського суду і припинив
провадження у справі за непідвідомчістю даного спору
господарському суду.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції
законна і обґрунтована, а тому зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 28.02.2006 року – без зміни.
Головуючий О. Шульга
Судді Т. Козир
О. Кот