ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа N 19/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. , (доповідач),
Самусенко С.С.
розглянувши касаційну ТОВ “Торговий дім
скаргу “Харків-нафтопродукт”
і додані до неї матеріали
на постанову від 31.10.2005 року
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі № 19/161
господарського суду Полтавської області
за позовом ТОВ “Торговий дім
“Харків-нафтопродукт”
до ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”,
ТОВ “Татарстан-Експорт”
про стягнення 1424,81 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” –Горолюк С.О. (дов. № 12 від
03.01.06 р.),
ТОВ “Торговий дім “Харківнафтопродукт” –Чурсина В.В. (дов.№ 54
від 16.01.06 р.)
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Торговий дім “Харківнафтопродукт” у червні 2005 року
звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом
до ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” та ТОВ “Татарстан-Експорт”
про стягнення 1424, 81 грн., з яких 111-5, 21 грн. - сума
вартості недостачі нафтопродуктів (дизельного палива) в
кількості 399 кг та 309,60 грн. витрат за участь у прийманні
нафтопродуктів експерта Харківської торгово-промислової палати.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
03.08.2005р. у позові ТОВ “Торговий дім “Харківнафтопродукт” до
ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” та ТОВ “Татарстан-Експорт”
відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не є стороною
договору № ТД-10252 від 12.05.2003 р., у позивача за вказаним
договором не виникло ніяких прав і обов'язків, крім того, у
зв'язку з тим, що “Торговий дім “Укртатнафта” не є стороною
генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 24/2 від
24.02.2003 р., у нього не виникли обов'язки за цим договором, а
тому у позивача відсутні підстави для задоволення спірних вимог
щодо ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”. Стосовно відмови у позові
до ТОВ “Татарстан-Експорт” господарський суд послався на те, що
останній відповідно до умов FCA правил ІНКОТЕРМС не несе
відповідальності за слідування товару зі ст. Кагамлицька у
вагоні-цистерні № 74749755 згідно з залізничною накладною
№ 43182869, зібрані докази свідчать про виконання ним своїх
зобов'язань на умовах FCA та умовах Генерального договору.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 31.10.2005 р. рішення господарського суду Полтавської
області від 03.08.05 р. залишено без змін.
ТОВ “Торговий дім “Харківнафтопродукт” у своїй касаційній
скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, просить
скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 31.10.2005 р. та рішення господарського
суду Полтавської області від 03.08.05 р. у справі № 19/161,
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що судом
апеляційної інстанції порушені норми матеріального та
процесуального права, зокрема, ст. ст. 6, 35, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 11, 22, 203, 511, 528, 610, 611, 618, 623,
636, 664, 670, 908 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 316 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 14 Закону України “Про
транспортно-експедиторську діяльність” ( 1955-15 ) (1955-15)
, Правила
“Інкотермс”2000, Інструкції про порядок приймання,
транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і
нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України N
81/38/101/235/122 від 02.04.98 р, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 7.10.1999 р. за N 685/3978 ( z0685-99 ) (z0685-99)
,
Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного
призначення і товарів народного споживання за кількістю,
затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів
СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом Полтавської області та Київським міжобласним апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні господарського суду та постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за
умовами генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів
№ 24/2 від 24.02.2003р. та додаткової угоди № 21 від
01.11.2004р. до даного договору, укладених між ТОВ “Торговий дім
“Харківнафтопродукт” та ТОВ “Татарстан-Експорт”, останнє взяло
на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку нафтопродуктів
на умовах ГСА - станція Кагамлицька ПЗ (згідно “ІНКОТЕРМС -
2000“). Умовами Генерального договору передбачено, що послуги по
відвантаженню та доставці товару до станції призначення,
вказаних покупцем в заявці, здійснюються вантажовідправником, з
яким продавцем укладений відповідний договір. Датою
відвантаження товару вважається дата приймання вантажу до
перевезення, зазначена в залізничній накладній. Товар вважається
поставленим продавцем та прийнятим покупцем, а також право
власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту
передачі товару в розпорядження вантажовідправника. Претензії по
кількості та якості товару пред'являються до вантажовідправника.
Вага товару, зазначена в залізничній накладній та визначена на
електронних вагах ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”, вважається
кінцевою та обов'язковою для обох сторін.
На виконання умов згаданого вище договору ТОВ
“Татарстан-Експорт” укладено договір № ТД-10252 від 12.05.2003
р. з ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” про надання послуг з
оформлення, приймання нафтової сировини замовника і
відвантаження нафтопродуктів по території України залізничним та
/чи автомобільним транспортом. 05.11.2004р. ЗАТ “Торговий дім
“Укртатнафта” (вантажовідправник) на адресу позивача у
вагоно-цистерні № 74749755 згідно з залізничною накладню
№ 43182869 відвантажено 57350 кг дизельного палива. При
прийманні нафтопродуктів (бензин А-92), що надійшли у
вагоно-цистерні № 74749755 згідно з залізничною накладною
№ 43182869 позивачем було виявлено недостачу в загальній
кількості 399 кг (за вирахуванням норм природних втрат та межі
відносної похибки вимірювань), що зафіксовано актом приймання
нафтопродуктів за кількістю від 13.12.2004р. № 198, від
14.12.2004 р. № 198/1.
Загальна вага відвантаженої у вагоно-цистерні № 74749755
продукції була визначена вантажовідправником на електронних
вагах та підтверджена квитанцією зважування № 7092 від
11.12.2004 р., актом експертизи Кременчуцького відділення
Полтавської торгово-промислової палати № В-7066/1 від 11.12.2004
р. з додатком, квитанцією залізниці (станції Кагамлицька
Південної залізниці) про приймання вантажу від 11.12.2004 р.
Судами попередніх інстанцій з’ясовано, що згідно з штемпелем на
залізничній накладній № 43182869 вантаж був виданий позивачеві
13.12.2004р., в той час, за результатами приймання
нафтопродуктів позивачем складено акти від 13.12.2004 р. № 198
та від 14.12.2004 р. № 198/1. При цьому в зазначених вище актах
відсутні відомості щодо підстав повторного приймання
нафтопродуктів.
Крім того, акт від 13.12.2004р. № 198 не містить даних щодо
методу визначення маси вантажу, не вказаний час початку та кінця
приймання, відсутні відомості щодо фактичної наявності
нафтопродуктів та результатів недостачі.
При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того,
що позивачем не виконано вимоги п. 4.1.3.15 Інструкції про
порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та
обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях
України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової,
газової та нафтопереробної промисловості, Міністерством
економіки України, Міністерством транспорту України від
02.04.1998 р. за № 81/38/101/235/122 ( z0685-99 ) (z0685-99)
, а саме
проведення звірення маси нафтопродуктів після зливу з масою в
резервуарі; в порушення п. 4.1.3.17 Інструкції ( z0685-99 ) (z0685-99)
в
п. 8 актів приймання не вказано відомостей про стан пломб
відправника, що є необхідним з огляду на часовий проміжок між
подвійним прийманням вантажу позивачем, у зв’язку з чим дійшли
висновку, що вказані акти не можуть бути визнані належним
доказом наявності вини вантажовідправника в недостачі
нафтопродуктів.
Суди також взяли до уваги, що квитанція зважування № 7092 від
11.12.2004 р., акт експертизи Кременчуцького відділення
Полтавської торгово-промислової палати № В-7066/1 від 11.12.2004
р. з додатком, квитанція залізниці (станції Кагамлицька
Південної залізниці) про приймання вантажу від 13.12.2004р.
свідчать, що вантаж був прийнятий до перевезення із визначенням
його маси шляхом зважування, при цьому фактична маса вантажу
відповідала масі, вказаній в залізничній накладній. В
залізничній накладній відсутні відмітки станції призначення про
видачу вантажу без перевірки в порядку, передбаченому ст. 52
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у справному вагоні з
непорушними пломбами вантажовідправника, яка відповідно до п. 31
Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу № 663 від
21.11.2000р., робиться на вимогу вантажоодержувача і є належним
доказом відсутності вини перевізника.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на
повному та всебічному дослідженні зібраних у справі доказів та
фактичних обставин справи.
Так, суди, зосередившись на порушенні позивачем Інструкції
( z0685-99 ) (z0685-99)
при прийманні вантажу, не взяли до уваги та не
надали відповідної оцінки акту експертизи від 11.12.2004
9 B-7066/1 та викладеним в ньому висновкам, зокрема, тій
обставині, що сліди протікання продукту та доступу до вантажу
відсутні, а маса бензину визначена без врахування погрішності
вимірів.
Судами не враховано, що при завантаженні та прийнятті бензину
було використано різні методи визначення маси вантажу, а відтак,
не з’ясовано можливий вплив вказаних обставин на розходження в
показниках об’єму товару.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що судами попередніх інстанцій не повністю
з’ясовані обставини справи та виходячи з повноважень касаційної
інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у
рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною
2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює правильність
застосування норм матеріального права при вирішенні спору,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Харківнафтопродукт” на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 31.10.2005 р. у справі № 19/161 задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 31.10.2005 р. у справі № 19/161 та рішення
господарського суду Полтавської області від 03.08.05 р. у справі
№ 19/161 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Полтавської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.