9/12-АП(06) Про визнання рішення недійсним. - Текст документа

ТОВ “Укртранс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 19.10.2005 № 04/54-05 та накладення на позивача штрафу в сумі 5000 грн.

Рішенням названого господарського суду від 08.02.2006 (суддя Нечипуренко О.М.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Антонік С.Г. –головуючий, судді Мірошниченко М.В., Юхименко О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 7, 17, 22, 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) мотивовано тим, що ТОВ “Укртранс” допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) (далі – Закон (2210-14) ) у вигляді неподання інформації в установлені головою відділення АМК строки, а тому оспорюване рішення відділення АМК є законним і обґрунтованим.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Укртранс” просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції з даного спору та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність у відповідача передбачених законом підстав для витребування інформації.

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти її доводів, зазначаючи про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону (2210-14) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- адміністративною колегією територіального відділення АМК у розгляді справи № 04/54-05 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятті оспорюваного рішення з’ясовано таке:

у зв’язку із здійсненням моніторингу цін на послуги з вантажних перевезень та з метою здійснення контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі наказу Антимонопольного комітету України від 20.05.2003 № 51 “Про запровадження органами Комітету моніторингу пріоритетних ринків” територіальними відділеннями було надіслано листи (запити) автотранспортним підприємствам, які надають послуги з вантажних автоперевезень та мають найбільші обсяги;

11.07.2005 ТОВ “Укртранс” було надіслано запит за № 04-29.3/03-4022 про надання інформації з терміном відповіді 23.07.2005, причому в запиті зазначалося про можливість відповідальності у разі ненадання інформації згідно з Законом;

відповідь на запит у встановлений термін не надійшла, у зв’язку з чим директора ТОВ “Укртранс” 27.07.2005 було запрошено до відділення АМК на 04.08.2005 для надання пояснень щодо факту неподання витребуваної інформації;

04.08.2005 директор названого товариства до відділення АМК не прибув, про що працівниками цього відділення складено акт;

адміністративною колегією відділення АМК було видано розпорядження від 17.08.2005 № 120-р “Про початок розгляду справи”, про що ТОВ “Укртранс” повідомлено листом від 18.08.2005 № 04-29.3/03-4539, в якому також порушувалося питання щодо причин ненадання інформації;

відповідні документи –запит від 11.07.2005, запрошення, лист від 18.08.2005 –отримані ТОВ “Укртранс” згідно з поштовими повідомленнями про вручення;

- на день прийняття оспорюваного рішення ТОВ “Укртранс” витребуваної інформації відділенню АМК не надало;

- згідно з оспорюваним рішенням:

дії ТОВ “Укртранс” з неподання інформації на запит територіального відділення АМК у встановлені головою цього відділення строки визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону (2210-14) ;

на підставі частини другої статті 52 Закону (2210-14) ТОВ “Укртранс” притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 5000 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) ).

Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону (3659-12) голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічний за змістом припис містить підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р (z0291-01) .

Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) визначено, зокрема, що:

- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов’язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;

-невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 221 названого Закону (3659-12) суб’єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов’язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Всупереч твердженню скаржника, Закон України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) не містить якогось вичерпного переліку випадків, “при яких здійснюються повноваження” голови територіального відділення АМК вимагати відповідну інформацію у суб’єктів господарювання та інших осіб. Не може бути взято до уваги також інші доводи касаційної скарги, з огляду на таке:

- дійсно, відповідно до статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) названий Комітет приймає власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень, а згідно з статтею 9 названого Закону (3659-12) голова Антимонопольного комітету України видає, зокрема, накази, обов’язкові для працівників цього Комітету (а не для господарюючих суб’єктів). Однак вміщене у запиті про надання інформації посилання на наказ Антимонопольного комітету України № 51 не впливає на правову оцінку судом обставин даної справи, оскільки повноваження голови територіального відділення АМК щодо витребування інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, визначено не наказом № 51, а наведеними приписами Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (3659-12) та названого Положення, і ці приписи є обов’язковими незалежно від видання даного наказу;

- згадані Закон (3659-12) та Положення (z0291-01) не передбачають обов’язкового прийняття головою територіального відділення АМК будь-якого попереднього, - до надіслання ним запиту про надання інформації, - рішення (розпорядження) з цього приводу.

Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) визначає неподання інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою такого відділення строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону (2210-14) накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Судовими інстанціями належним чином з’ясовано наявність підстав для такої відповідальності ТОВ “Укртранс” і відповідність розміру цієї відповідальності вимогам чинного законодавства.

Відтак у Вищого господарського суду відсутні підстави для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 зі справи № 9/12-АП-06 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна компанія” –без задоволення.