ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа N 14/487(15/99)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Козир Т.П. , Кота О.В. розглянув касаційну
скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі
газопромислового управління “Полтавагазвидобування” на рішення
господарського суду Полтавської області від 19.07-29.07.2005 р.,
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.11.2005 р. у справі № 14/487 (15/99) за позовом ТОВ
“ЕнергоРесурс” до ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”
в особі газопромислового управління “Полтавагазвидобування”
про стягнення 622 556,74 грн. за участю представників позивача
–Ляшука Л.Л., відповідача –Купчика О.В.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.07-
29.07.2005 р. позов задоволено частково; припинено провадження у
справі в частині повернення 35780 л газового конденсату;
зобов’язано ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в
особі газопромислового управління “Полтавагазвидобування”
повернути ТОВ “ЕнергоРесурс” 566300 літрів газового конденсату
на суму 585 559,86 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.11.2005 р. рішення господарського суду Полтавської
області від 19.07-29.07.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі газопромислового управління
“Полтавагазвидобування” просить скасувати рішення господарського
суду Полтавської області від 19.07-29.07.2005 р., постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
02.11.2005 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм законодавства, та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “ЕнергоРесурс” просить
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 2.11.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У квітні 2004 р. ТОВ “ЕнергоРесурс” звернулось до господарського
суду з позовом до ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”
в особі газопромислового управління “Полтавагазвидобування” про
витребування з чужого незаконного володіння 602080 літрів
газового конденсату. В процесі розгляду справи позивач в порядку
ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнював позовні вимоги
06.05.2004 р. і 19.07.2005 р. та просив суд зобов’язати
відповідача повернути 566 300 літрів газового конденсату на суму
585 559,86 грн., відмовившись від позову в іншій частині.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України, не виконали вимог
відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не забезпечили
повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Так, згідно позовної заяви предметом спору є вимога повернення
майна, переданого на зберігання відповідачу органами досудового
слідства в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи. Позивач
зазначав, що в ході розслідування справи слідчим прийнята
постанова про повернення позивачу цього майна.
Місцевий суд встановив факт перебування спірного майна на
зберіганні у відповідача в період розслідування кримінальної
справи та скасування постанови слідчого про повернення майна
позивачу. Висновок суду про наявність підстав для спонукання
відповідача повернути позивачу зазначене майно суперечить
вищезазначеному.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не
допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди
іншій особі, а також зловживання правом в інших випадках. Тобто,
за відсутності в діях особи зазначених ознак, її поведінка
вважається правомірною.
Встановивши, що відповідач зберігає майно на підставі
процесуального акту органу досудового слідства, суду необхідно
було надати оцінку діям відповідача з врахуванням приписів ч. 3
ст. 13 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто встановити наявність чи
відсутність в діях останнього протиправної поведінки.
У зв’язку з цим, суд повинен був навести підстави застосування
положень глави 83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в якій врегульовані
питання збереження майна без достатньої підстави та підстави
його повернення потерпілому.
Суду належало проаналізувати та відповідним чином оцінити надані
сторонами докази з метою правильного визначення правового
статусу майна, на яке претендує позивач. Такими доказами є
залучені до справи складені посадовою особою органу досудового
слідства протоколи огляду, вилучення та передачі на зберігання
відповідачу згідно актів викраденого газового конденсату. Суд не
звернув увагу на те, що за змістом перелічених документів
вилучене слідчим майно вірогідно має ознаки об’єкту злочинного
посягання та може бути засобом для розкриття злочину.
Однак, судом не визначено як правового статусу вилученого
газового конденсату, так і законодавства, яке регулює порядок
вирішення питань щодо його долі.
Враховуючи те, що органами досудового слідства вчинялись дії
відносно спірного майна при розслідуванні злочину відповідно до
вимог Кримінально-процесуального кодексу України, суд повинен
був обговорити питання про застосування чи незастосування цього
кодексу при вирішенні спору.
Суд не перевіряв цих обставин, тому не навів обгрунтувань
висновку про те, що доля вилученого слідчим майна може
вирішуватись не в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним
кодексом України, а в межах господарського судочинства.
В рішенні суд допустився лише припущення про те, що спірний
газовий конденсат не визнаний речовим доказом в кримінальній
справі. Належного обгрунтування з посиланням на письмові докази
такого припущення в рішенні не зазначено. Окрім того, судом не
наведено висновку про те, яке правове значення для вирішення
спору має факт невизнання вилученого слідчим майна речовим
доказом.
При дослідженні доводів позивача про те, що він є власником
спірного майна, суд не з’ясував питання про особу, яка є
потерпілою від злочинних посягань в кримінальній справі
(викрадення з газопроводу газового конденсату) та не обговорював
питання потреби залучення її до участі в розгляді господарського
спору.
На наведені недоліки рішення місцевого суду апеляційна інстанція
уваги не звернула та їх не виправила.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа –передачі для розгляду місцевому
суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних
прав та обов’язків сторін і залежно від установленого прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в
особі газопромислового управління “Полтавагазвидобування”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07-
29.07.2005 р., постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 02.11.2005 р. у справі № 14/487 (15/99)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Судді, головуючий О. Шульга
Т. Козир
О. Кот