ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа N 9/109
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Кота О.В. розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої
компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.10.2005 р. у справі № 9/109
господарського суду Дніпропетровської області за позовом
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного
товариства по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз”
про стягнення 9 608 174,92 грн., за участю представників
сторін:
від позивача : Клименко Р.В. дов. № 318/102 від 29.12.2005 р.
від відповідача: Лихина М.М. дов. № 20/06-2 від 15.01.2005 р.
В С Т А Н О В И В:
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом про
стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню
та газифікації “Криворіжгаз” 9608174,92 грн. заборгованості з
оплати за поставлений природний газ, у тому числі, 6331122,51
грн. основного боргу, 1017652 грн. пені, 443178,58 грн. штрафу,
1518421,81 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок
інфляційних процесів, 297800 грн. - три відсотки річних за
несвоєчасні розрахунки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2005 р. (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено частково: з
відповідача на користь позивача стягнуто 6329122,52 грн.
основного боргу, 554847,35 грн. інфляційних втрат. 267738,40
грн. –3% річних, 415193,64 грн. пені, 1338,75 грн. витрат на
держмито, 92,92 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; виконання судового рішення
розстрочено до 01.06.2010 р. (60 місяців) із сплатою щомісячно
126115,03 грн. В частині стягнення 2000 грн. провадження у
справі припинено, в іншій частині позову відмовлено.
За результатом перегляду справи Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді
Белінської В.О., суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.)
прийняв постанову від 31.10.2005 р., якою рішення місцевого
господарського суду скасував, в позові відмовив. Постанова
мотивована тим, що строк виконання зобов'язання ще не настав.
Не погоджуючись з висновками судів про відмову в позові, позивач
звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення та постанову, позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд дав невірну правову
оцінку юридичній силі та сфері застосування Протоколу засідання
правління НАК “Нафтогаз України” від 08.06.2004 р. № 49 та
Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної
плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та
електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДК “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” (постачальником) та ВАТ по газопостачанню
та газифікації „Криворіжгаз” (покупцем) був укладений договір на
постачання природного газу для потреб населення № 06/01-781 від
28.12.2001 р. із протоколом узгодження розбіжностей та
додатковою угодою № 2 від 23.05.2002 р., відповідно до умов
якого, позивач зобов'язався продати відповідачу у 2002 році
природний газ в обсязі 269987,0 тис. м куб., а відповідач
зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.1 договору, постачання газу за вищевказаним
договором здійснюється виключно для потреб населення. Відповідно
до пункту 5.1 вказаного договору, оплата здійснюється виключно
грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника
коштів, отриманих від населення і бюджетних установ за пільги і
субсидії у відповідності до алгоритму, затвердженого НКРЕ.
Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється
покупцем до 19 числа місяця, наступного за звітним.
За період з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р. позивач поставив
відповідачу 290937,013 тисяч м куб. природного газу на загальну
суму 36466526,62 грн. До пред’явлення позову відповідач свої
зобов’язання з оплати за поставлений природний газ виконав
частково, перерахувавши позивачу грошові кошти на загальну суму
30135404,11 грн., що підтверджується розрахунками позивача та
визнається відповідачем. Після пред'явлення позову до суду
відповідач добровільно здійснив часткове погашення
заборгованості в сумі 2000 грн., що підтверджується відповідними
платіжним документами в матеріалах справи.
Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що
основний борг відповідача становить 6329122,52 грн., а тому,
господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов в
цій частині. Утім, з цим не погодився Дніпропетровський
апеляційний господарський суд, який відмовив у задоволенні
позовних вимог з огляду на те, що відповідно до Протоколу
засідання правління НАК “Нафтогаз України” від 08.06.2004 р.
№ 49 строк виконання своїх зобов'язань ще не настав.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком апеляційного
господарського суду, оскільки він є наслідком помилкового
аналізу юридичної сили документів.
Так, відмовляючи в позові на підставі Протоколу засідання
правління НАК “Нафтогаз України” від 08.06.2004 р. № 49,
апеляційний суд не звернув уваги на те, що даний протокол не є
нормативним документом, у буквальному розумінні. Виходячи з
правової природи протоколів засідань правлінь акціонерних
товариств, визначеної Господарським кодексом України та Законом
України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, його слід
визнати внутрішнім документом НАК “Нафтогаз України”, який
оцінюється судом нарівні з іншими доказами і не має сили
нормативного акту.
Тому у апеляційного суду не було правових підстав для скасування
рішення місцевого господарського суду в частині стягнення
6329122,52 грн. основної заборгованості. Відтак, рішення
господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає
залишенню без змін.
В той же час, з приводу стягнення пені місцевий господарський
суд зазначив що частина нарахованої позивачем відповідачу у
відповідності до пункту 6.2 договору пені в сумі 415193,64 грн.
за період з 09.02.2004 р. по 20.072004 р. (за 162 дні) - до
введення мораторію у справі № Б29/135/04 про банкрутство ВАТ до
газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз” –підлягає стягненню.
Утім, касаційна колегія суддів вважає, що зазначений висновок
суду зроблений без врахування особливостей спору та приписів
Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної
плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та
електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
.
Відповідно до положень Закону України “Про реструктуризацію
заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні
послуги, спожиті газ та електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
від
20.02.2003 р. № 5 54-1V, статтею 1 якого передбачено, що
заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги
(водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення,
електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот)
наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або
квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом
( 554-15 ) (554-15)
перед надавачами житлово-комунальних послуг,
реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми
боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 цього Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено, що на суму
реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня
житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг.
Суд не взяв до уваги, що відповідно до ст. 5 цього закону
( 554-15 ) (554-15)
на суму реструктуризованої заборгованості не
нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх
заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших
матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг,
та не дослідив, на яку суму має нараховуватися.
Окрім того, статтею 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачена
відповідальність боржника за прострочення виконання грошового
зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період
прострочення, а також 3% річних, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими положеннями
Закону України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного
кодексу Української РСР” від 8.10.1999 року № 1136-ХГУ
( 1136-14 ) (1136-14)
, яким зазначена стаття викладена в новій редакції,
передбачено, що цей Закон ( 1136-14 ) (1136-14)
не поширюється на
правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового
зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних
послуг. Судами встановлено, що предметом договору, на якому
ґрунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для
потреб населення. Проте суди на це уваги не звернули.
Щодо стягнення 7% штрафу, що передбаченого ст. 231
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, то слід зазначити, що
відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, положення кодексу щодо відповідальності за
порушення господарських зобов’язань застосовуються у разі, якщо
ці порушення були вчинені після набрання чинності Кодексом
( 436-15 ) (436-15)
, крім випадків, коли за порушення господарських
зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором,
укладеним до 01.01.2004 р. Положення ГК України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
відповідальності за порушення, вчинені до набрання чинності
Кодексом, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують
відповідальність за порушення. Договір між сторонами укладено до
набрання чинності Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, газ
поставлений у 2002 році, розрахунок повинен був бути проведений
за місяць: тобто, правовідносини виникли між сторонами до
набрання чинності Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, а
тому судами правомірно зроблено висновок щодо незастосування в
даному випадку ст. 231 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
В частині припинення провадження та розстрочення виконання
рішення судові акти не оскаржуються позивачем, а відтак, не
перевіряються Вищим господарським судом України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд касаційної інстанції
вважає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню повністю. Рішення господарського суду
Дніпропетровської області підлягає залишенню без змін в частині
стягнення 6329112,52 грн. основного боргу, відмови у стягненні
443178,58 грн. штрафу, припинення провадження та розстрочення
виконання рішення; в іншій частині –підлягає скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази,
дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити
законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи
суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 80, 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.10.2005 р. у справі № 9/109 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.04.2005 р. у справі № 9/109 залишити без змін в частині
стягнення 6329112,52 грн. основного боргу, припинення
провадження у справі в частині стягнення 2000 грн., відмови у
стягненні 443178,58 грн. штрафу та розстрочення виконання
судового рішення. В іншій частині рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 18.04.2005 р. у справі № 9/109
скасувати, справу передати до господарського суду
Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя Т. Козир
Суддя О. Кот