ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.06.2006                                         Справа N 6/626
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                     Плахотнюк С.О. - головуючого,
                     Панченко Н.П. ,
                     Самусенко С.С.,
розглянувши          ВАТ “Комплекс “Троїцький”
матеріали касаційної
скарги
на рішення           господарського суду міста Києва
                     від 18.11.2005 року
та постанову         Київського апеляційного господарського суду
                     від 21.03.2006 року
у справі             № 6/626
господарського суду  міста Києва
за позовом           ВАТ “Комплекс “Троїцький”
до                   ТОВ науково-виробничої фірми “Реле”
 
Про   стягнення 3 167 481 грн.
 
за участю            Катасонова П. С., Населівська М.О., Британь
представників:       В.М.
від позивача -       Бородкін О.І., Беленевич В.Є.
від відповідача -
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ВАТ  “Комплекс  “Троїцький” звернулося  до  господарського  суду
міста  Києва  із позовом до ТОВ науково-виробничої фірми  “Реле”
про стягнення 3 167 481 грн.
 
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2005  року  в
задоволенні  позову відмовлено повністю. Суд визнав  недоведеним
безпосередній  причинний  зв'язок  між  здійсненням  будівельних
робіт відповідачем і пошкодженням будівлі позивача.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
21.03.2006  року апеляційну скаргу залишено без  задоволення,  а
рішення господарського суду міста Києва - без змін.
 
У касаційній скарзі, посилаючись на доводи, викладені в ній, ВАТ
“Комплекс “Троїцький” просить скасувати вищезазначені рішення та
постанову,  а справу передати на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.
 
Вищим господарським судом України ухвалою від 22.05.2006 року  у
справі № 6/626 порушено касаційне провадження.
 
Перевіривши  доводи касаційної скарги, правильність застосування
норм   матеріального  та  процесуального   права   місцевим   та
апеляційним  господарськими  судами при  прийнятті  оскаржуваної
постанови,  колегія суддів дійшла висновку, що касаційна  скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно  до  ст.  440 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          шкода,  заподіяна
особі,   а   також   шкода,   заподіяна  організації,   підлягає
відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі,  за
винятком випадків, передбачених законодавством.
 
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо
доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
 
Аналогічні  положення містить ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  що  набрав
чинності з 1.01.2004 року.
 
Згідно  ст.  1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         майнова  шкода,  завдана
неправомірними  рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю   особистим
немайновим  правам фізичної або юридичної особи, а також  шкода,
завдана  майну  фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в
повному обсязі особою, яка її завдала.
 
Особа,  яка  завдала шкоди, звільняється від  її  відшкодування,
якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
 
Відповідальність   за  завдану  шкоду  виникає   при   наявності
наступних  складових:  неправомірного  діяння  особи,  наявності
шкоди,  прямого  причинного зв'язку між ними та вини  особи,  що
спричинила шкоду.
 
Згідно  ч.  1  ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         переглядаючи  у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна  інстанція  на
підставі   встановлених  фактичних  обставин  справи   перевіряє
застосування   судом  першої  чи  апеляційної   інстанції   норм
матеріального і процесуального права.
 
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено  наступні
обставини у справі № 6/626.
 
Позивач  є власником збудованого в 1903 році майнового комплексу
за  адресою:  м.  Київ,  вул.Червоноармійська,  66  на  підставі
свідоцтва про право власності від 09.04.1997.
 
В   акті  КП  “Київжитлоспецексплуатація”  від  4.09.2001   року
зафіксовано значні деформації технічного стану будівлі у вигляді
тріщин на стінах, ерозії швів, відшарування штукатурки тощо,  що
також  підтверджено  в  акті КП “Київжитлоспецексплуатація”  від
20.09.2002 року.
 
Поряд  з  будівлею  позивача  відповідач  проводить  будівництво
комплексу    готельно-офісного   центру,   житлового    будинку,
торговельного   блоку   і  вбудованої  автостоянки   по   вулиці
Червоноармійській, 72.
 
Дозвіл  на виконання будівельних робіт відповідачеві було надано
28.12.2002 року.
 
Господарським  судом  міста Києва зазначено,  з  чим  погодилася
апеляційна  інстанція, що пошкодження будівлі  позивача  виникли
задовго     до    початку    здійснення    будівельних     робіт
відповідачем.   Причини   таких  пошкоджень   не   пов'язані   з
будівництвом    комплексу   відповідача.    Будівельні    роботи
безпосередньо  біля будівлі позивача розпочалися  через  значний
час після виникнення пошкоджень.
 
Але  з  беззаперечністю  такого висновку  погодитися  не  можна,
оскільки  судами не досліджено належним чином, коли  розпочалося
виконання будівельних робіт відповідачем.
 
В  акті від 20.09.2002 року № 107/99 обстеження технічного стану
несучих  та захисних конструкцій нежитлового будинку №  66-А  на
вул.Червоноармійській вказано, що котлован був виритий в  серпні
місяці поточного року.
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу,
що  судами  попередніх  інстанцій не задоволено  клопотання  про
призначення  судової  експертизи із  зазначенням,  що  не  існує
жодного  причинного  зв'язку  між будівництвом  і  шкодою,  якої
зазнав позивач.
 
Зважаючи  на  вищенаведені  обставини  у  даній  справі,   такий
висновок    колегія    суддів   касаційної   інстанції    вважає
передчасним.
 
Враховуючи   вищенаведене,  Вищий  господарський   суд   України
встановив,  що  оскаржувані  судові рішення  не  ґрунтуються  на
всебічному,  повному і об’єктивному розгляді в судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказана постанова  не
відповідає положенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Відповідно  до  ст.  111-7 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові
господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Враховуючи   викладене,   суд  касаційної   інстанції   скасовує
постанову  апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського  суду і передає справу на новий розгляд  до  суду
першої інстанції.
 
При  розгляді  даної справи місцевому господарському  суду  слід
врахувати вищевказане, дослідити належним чином наявні у  справі
та  додатково  витребувані у сторін докази,  розглянути  питання
призначення  судової  експертизи у  справі  та  при  всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності прийняти законне судове рішення.
 
Враховуючи  викладене,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський  суд
України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.  Касаційну  скаргу  ВАТ  “Комплекс “Троїцький”  на  постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2006  року
та рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2005 року у
справі № 6/626 задовольнити.
 
2.  Постанову  Київського апеляційного господарського  суду  від
21.03.2006 року та рішення господарського суду міста  Києва  від
18.11.2005 року у справі № 6/626 скасувати.
 
3.  Справу  №  6/626 передати на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.
 
Головуючий суддя   С. Плахотнюк
 
Судді:             Н. Панченко
 
                   С. Самусенко