ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2006 Справа N 2-21/12814-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, м Сімферополь
на рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 03.11.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24.01.2006
у справі № 2-21/12814-2005
за позовом Відкритого акціонерного товариства
?Кримрембудтрест?, м. Сімферополь
до Головного управління Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, м Сімферополь
Про спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від
позивача:
від відповідача: не з'явилися, належно пов?домлен? про час ?
м?сце зас?дання суду
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомленні про час і місце засідання суду (ухвали Вищого
господарського суду України від 13.04.2006, від 26.04.2006
надіслані сторонам у справі –17.04.2006 та 28.04.2006
відповідно), проте сторони не скористалися своїм правом на
участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
В С Т А Н О В И В:
12.08.2005 року Відкрите акціонерне товариство ?Кримрембудтрест?
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Головного управління Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи, м Сімферополь про
спонукання виконати зобов'язання за договором від 28.12.1999
шляхом передачі товариству в натурі трикімнатної квартири у
м. Сімферополі (житловою площею 39,7 кв. м. , загальною площею
69, 0 кв. м. ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством, на виконання
умов договору, за актом від 10.04.2000 управлінню пожежної
охорони (правонаступником якого є відповідач у справі) передана
одна трикімнатна квартира № 108 у житловому будинку № 20 по вул.
Тургенєва у м. Сімферополі, проте відповідачем зобов'язання щодо
надання товариству рівноцінної трикімнатної квартири не
виконані.
В якості правових підстав позову позивач послався на ст. 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 526, 620
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та просив врахувати
приписи ст. 264 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
переривання перебігу строку позовної давності.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що:
умовами договору не передбачена відповідальність дольника у разі
невиконання ним зобов'язань за договором; договір від 28.12.1999
втратив силу; позивачем пропущений строк позовної давності;
квартира гр. Дичковському О.Г. надана органами виконавчої влади.
Крім того, відповідач вважає, що товариство не має права
вимагати повернення речі, оскільки остання не визначена
індивідуальними ознаками.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.11.2005 (суддя: Чонгова С.І.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.01.2006 (судді: Сотула В.В. - головуючий, Прокопанич Г.К.,
Горошко Н.П. ) –позов задоволений. Суд вирішив спонукати Головне
управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи, м. Сімферополь виконати зобов'язання за договором
від 28.12.1999 шляхом передачі ВАТ “Кримрембудтрест” в натурі
трикімнатної квартири в м. Сімферополі (житловою площею 39,7 кв.
м. , загальною площею 69,0 кв. м. ).
Господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для
задоволення позову з огляду на те, що договірні зобов'язання
товариством виконані в повному обсязі, в той час як відповідачем
рівноцінна квартира позивачеві не передана, при цьому суди
керувалися приписами ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Вирішуючи даний спір суди виходили із того, що позивачем не
пропущений строк позовної давності, оскільки умовами договору не
був визначений момент виникнення зобов'язання з повернення
рівноцінної квартири, а право звернення з позовом у позивача
виникло з 01.02.2002року. Застосувавши приписи ч. 1 ст. 264
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
апеляційний господарський
суд визнав, що позов заявлений в межах строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями,
Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить
прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник зазначає, що:
-судом не було прийнято до уваги його клопотання про припинення
слухання справи у зв'язку з тим, що позивачем пропущений
процесуальний строк звернення до господарського суду для захисту
свого права;
-у справі відсутня ухвала про відновлення строку ВАТ
“Кримрембудтрест“;
-до початку слухання позивачем не було заявлене клопотання про
відновлення пропущеного процесуального строку при подачі позову
до суду.
Скаржник наполягає на тому, що позивачем пропущено строк
позовної давності та вважає, що судом встановлені нові строки
виконання договору і зроблені суперечливі висновки стосовно
відліку строку позовної давності.
Управління посилається на необґрунтоване застосування судом
ст. ст. 241, 242 Цивільного кодексу в редакції 1963року
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 715, 716 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, що на його думку призвело до неправильного
визначення правової природи спірного договору та вважає, що при
прийнятті рішення суд вийшов за межі заявлених вимог. Скаржник
не погоджується з тим, що суд визнав договір про дольову участь
у будівництві договором міни. Управління оскаржує акт приймання
- передачі житла від 10.04.2000 № 8, який на його думку
складений та підписаний з порушенням наказу Держкомстату України
від 29.12.1995 № 352 “Про затвердження форми первинного обліку”
( v0352202-95 ) (v0352202-95)
.
Посилаючись на рішення громадської комісії від 21.06.2000, яким
виконкому було рекомендовано погодитися виділити житлову площу
начальнику відділу техніки та засобів зв'язку УДПО ГУ МВС
України у Криму гр. Дичковському О.Г.; рішення виконкому
Сімферопольської міської ради від 23.06.2000 № 832, яким
квартиру було виділено гр. Дичковському О.Г. та на приписи
Житлового кодексу України ( 5464-10 ) (5464-10)
, скаржник визначає правову
природу договору від 28.12.1999 № 11 як договору дарування,
згідно з яким квартира № 108 безоплатно передана у власність гр.
Дичковському О.Г.
Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги не знаходить підстав для її задоволення
виходячи з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими
судами попередніх інстанцій, між ВАТ “Кримрембудтрест” та
Управлінням державної пожежної охорони ГУ МВС України у Криму
–(правонаступником якого є Головне управління Міністерства
України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
м. Сімферополь) 28.12.1999 укладений договір № 11 про дольову
участь у будівництві житлового будинку по вул. Тургенєва у
м. Сімферополі.
Предметом цього договору є будівництво у м. Сімферополі за
дольові кошти дольника однієї трикімнатної квартири № 108 в
житловому будинку у м. Сімферополі по вул. Тургенєва.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що Управління вносить на
рахунок забудовника грошові кошти - шляхом ?взаємообразного?
обміну. Згідно з пунктом 2.6 договору Управління зобов'язане
протягом двох років виділити товариству рівноцінну трикімнатну
квартиру у місті Сімферополі.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суди виходили із того,
що товариством зобов'язання за договором від 28.12.1999
виконані, на підтвердження чого в матеріалах справи є: акт
приймання –передачі від 10.04.2000 № 8, який свідчить про
передачу трикімнатної квартири житловою площею 39,7 кв. м. ,
загальною площею 69, 0 кв. м. ; лист голови правління ВАТ
?Кримрембудтрест? від 12.05.2000 № 128 на ім'я Сімферопольського
виконкому; рішення виконкому Сімферопольської міської ради від
26.05.2000 № 741. Акт від 10.04.2000 підписаний керівниками
підприємств позивача та відповідача без будь-яких зауважень.
Судами на підставі ретельного дослідження обставин справи
зроблений правильний висновок про наявність підстав для
задоволення позову.
При цьому, суд дійшов правомірного висновку про те, що позивачем
не пропущено строк позовної давності.
Обґрунтування постанови апеляційної інстанції приписами
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність є
вірним, оскільки можливість звернення до суду за захистом
порушених прав невід'ємно пов'язана з правом на позов.
Визначення початкового моменту позовної давності є важливим для
правильного її обчислення.
Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа
довідалася або могла довідатися про порушення свого права або
про особу, яка його порушила.
Таким чином, частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
пов'язує початок перебігу строку позовної давності
лише з фактом обізнаності саме тієї особи, якій належить
порушене право.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується
матеріалами справи, в укладеному між сторонами договорі від
28.12.1999 не встановлено з якого моменту починається строк на
виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі рівноцінної
квартири.
У зобов'язаннях, в яких строк (термін) виконання не
встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги
кредитора, останній має право вимагати його виконання у будь
–який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний
строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із договору або актів цивільного
законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
).
Передбачене статтею 264 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
переривання перебігу позовної давності означає, що час, який
минув до переривання не враховується, а обчислення позовної
давності починається спочатку після переривання. Однією із
підстав переривання перебігу позовної давності є вчинення особою
дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого
обов'язку.
Під вчиненням дій, які свідчать про визнання боргу, слід
розуміти, зокрема, відправлення боржником листа з проханням
відстрочити або розстрочити оплату боргу, часткове виконання
зобов'язання тощо.
Судами встановлено, що право вимоги виникло у позивача з
01.02.2002 - строку, який був визначений у листі товариства від
21.01.2002 № 7 і саме з цієї дати починається перебіг позовної
давності.
Визначаючи переривання перебігу позовної давності у зв'язку із
зверненням товариства 10.08.2004 до відповідача з претензією і
отримання відповіді на неї, суд апеляційної інстанції врахував,
що у відповіді від 19.08.2004 № 5/3607 Управління визнало
невиконання ним зобов'язання за договором від 28.12.1999 та
повідомило про можливість виконання зобов'язання у разі
отримання коштів. Господарським судом встановлено, що вчинена
відповідачем дія, яка свідчить про визнання ним свого обов'язку,
є такою, що перериває перебіг позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що висновок судів
попередніх інстанцій про пред'явлення позову в межах строку
позовної давності є правильним, рішення про задоволення позовних
вимог є таким, що відповідає встановленим фактичним обставинам
справи та вимогам закону.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
не містить поняття
“поновлення” строку позовної давності, хоча частиною 5 статті
267 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
і передбачається можливість захисту
порушеного права і після спливу строку позовної давності за
умови, що він мав місце з поважних причин. Оцінка причин як
поважних здійснюється судом, виходячи з обставин конкретної
справи.
За чинним цивільним законодавством скасована обов'язковість
застосування судом позовної давності. У зв'язку з наведеним
посилання скаржника на пропуск строку позовної давності колегія
суддів до уваги не приймає.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до намагань
переоцінити докази, які вже були предметом дослідження судових
інстанцій, що з урахуванням передбачених процесуальним
законодавством меж перегляду справи, передбачених ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
А відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що під час розгляду справи господарськими судами
фактичні обставини справи встановлені на основі повного і
об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
прийнятих у справі судових рішень судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.11.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.01.2006 у справі № 2-21/12814-2005
–залишити без змін.
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи, м Сімферополь –залишити без
задоволення.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Гоголь
Суддя Л. Продаєвич