ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 36/291
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Дочірня компанія “Укргазвидобування”
судовому засіданні НАК “Нафтогаз України” в особі
касаційну скаргу Управління з переробки газу та
газового конденсату, с. Базилівщина
на постанову від 01.09.2005
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 36/291
господарського суду м. Києва
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування”
НАК “Нафтогаз України” в особі
Управління з переробки газу та
газового конденсату, с. Базилівщина
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Лоджистік Сервіс”,
м. Київ
Про стягнення 2 700 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Макарова Н.В.
від відповідача - Перунова М.Г., Пастернак С.Г.
В С Т А Н О В И В:
Управлінням з переробки газу та газового конденсату, що є філією
Дочірньої компанії “Укргазвидобування“НАК “Нафтогаз України”
заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Лоджистік Сервіс” про стягнення 2700 грн. штрафних санкцій.
Позов вмотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов’язання,
встановлені договором про надання послуг від 02.01.2004 за
№ 05тр/с-04 щодо своєчасного повернення залізничних цистерн.
У зв’язку з чим, відповідно до умов договору повинен сплатити
штраф в сумі 2700,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2005 позов
задоволено.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідачем
здійснено користування цистернами з перевищенням терміну
встановленого договором, у зв’язку з чим має сплатити штраф
згідно п. 5.3 договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.09.2005 рішення суду від 29.06.2005 скасовано, у задоволенні
позову відмовлено.
Апеляційна інстанція, переглянувши справу, дійшла висновку про
те, що з договору від 02.01.2004 за № 05 тр/с-04 не вбачається,
що правовідносини, які закріплені договором, є відносинами
оренди цистерн, оскільки умовами договору не передбачалася
передача позивачем цистерн відповідачу.
Відповідач, вказує суд, виконував роль оператора між
відправником цистерн з нафтопродуктами та їх одержувачем і
фактично не мав цистерн у своєму користуванні, тому не мав
можливості впливати на процес повернення цистерн від
вантажоодержувача.
Застосування пункту 5.3 договору, який передбачає
відповідальність за перевищення термінів використання цистерн є
неправомірним і зазначені умови договору, на яких грунтуються
позовні вимоги, суперечать іншим умовам договору, на підставі
яких відбувалися правовідносини.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДК
“Укргазвидобування” просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.09.2005, а рішення
господарського суду м. Києва від 29.06.2005 залишити без змін,
посилаючись на неправомірність виключення судом з договору
відповідальності відповідача, що передбачена п. 5.3.
Сторони погодили всі умови договору, не оспорювали і не
змінювали їх.
На думку скаржника суд в цій частині вийшов за межі своєї
компетенції. В якості доказів перевищення терміну використання
відповідачем цистерн суду були надані копії актів
здачі-приймання виконаних робіт, підписані повноваженими
представниками сторін, в яких відповідач погодив термін
користування цистернами. Залізничними накладними також
підтверджено перевищення термінів користування цистернами.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторонами спору укладено
договір № 05/тр/с-04 про надання послуг.
Предметом договору є надання послуг по оформленню та
відвантаженню нафтопродуктів ТОВ Лоджистік Сервіс” згідно
рознарядки ДК “Укргазвидобування” залізничним транспортом.
У п 2.2 договору зазначено, що відвантаження готової продукції
здійснюється у зворотній тарі, що належить Виконавцю, тобто ДК
“Укргазвидобування”.
Згідно п. 2.7 договору вважається, що Виконавець виконав свої
зобов’язання в частині надання послуг по оформленню і
відвантаженню нафтопродуктів з моменту приймання завантаженого
вагона до перевезення залізницею.
Виконавець, відповідно до п. 3.2 договору має право вимагати від
Замовника –ТОВ “Ладжистік Сервіс” звіту про використання
зворотньої тари.
Замовник, згідно п. 5.2 зобов’язаний відшкодувати Виконавцю
штрафи за невиконання плану перевезення або за непред’явлення
вантажу до перевезення, якщо вони нараховані залізницею
Виконавцю з вини Замовника.
З наведених умов договору випливає, що залізничні цистерни, в
яких відправлявся вантаж Замовника, належать Виконавцю, тобто ДК
“Укргазвидобування”.
Виконавець (п. 2.7) взяв на себе зобов’язання лише по оформленню
і відвантаженню нафтопродуктів.
Відповідальність Виконавця по розвантаженню нафтопродуктів та
поверненню тари умовами договору не передбачена.
Розглядаючи спір, суди першої та другої інстанцій не виконали
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і об’єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи, внаслідок чого ухвалені
ними рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими.
Зокрема, судом не встановлено, чи дійсно залізничні цистерни, в
яких перевозився вантаж Замовника, належать ДК
"Укргазвидобування” на праві власності, чи знаходяться в оренді
і на яких умовах.
Не досліджені судом правовідносини ТОВ “Лоджистік Сервіс” з
отримувачем вантажу, не з’ясовано чи були нараховані залізницею
штрафні санкції вантажоотримувачу за затримку цистерн під
вивантаженням, тобто не встановлено причину перевищення термінів
використання залізничних цистерн та яку відповідальність і хто
має нести відповідно до Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил перевезення вантажів.
Зважаючи на те, що місцевим та апеляційним судами не встановлені
дійсні права та обов’язки сторін, ухвалені у справі рішення
підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення
для цієї справи, а висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності,
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому
засіданні.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.09.2005 та рішення господарського суду м. Києва від
29.06.2005 скасувати, справу передати до господарського суду
м. Києва на новий розгляд.