ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 36/287
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Кооперативу “Райдуга”, м. Київ
на рішення від 13.06.2005
у справі № 36/287
господарського суду м. Києва
за позовом Комунального підприємства
“Київжитлоспецексплуатація”,
м. Київ
до Кооперативу “Райдуга”, м. Київ
Про виселення
за участю представників сторін:
від позивача – Соколов Р.І.
від відповідача – Козаченко І.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.06.2005 задоволено
позов Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” до
Кооперативу “Райдуга” про виселення з нежитлового будинку, який
розташований за адресою: м. Київ, вул. Пимоненко, 18, загальною
площею 120,0 кв.м.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 48 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати
усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не
були поєднані з позбавленням володіння. Положення щодо захисту
права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є
власником, але володіє майном на праві повного господарського
відання, оперативного управління, довічного успадкованого
володіння або з інших підстав, передбачених законом чи
договором.
Відповідач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
надав доказів правомірності користування спірним приміщенням.
Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його
скасувати, в справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції посилаючись на те, що при винесенні рішення
господарським судом порушено норми матеріального та
процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що справу розглянуто за відсутності
однієї із сторін –відповідача, чим порушено принцип рівності
перед законом і судом.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації інші
юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому
порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають
право звертатися до господарського суду із позовами із
дотриманням вимог ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за захистом
своїх порушених або оспорюваних прав в охоронюваних законом
інтересів.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній
заяві, в чому полягає порушення його права та інтересів, а суд
повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги,
зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних
відносинах і в залежності від встановлених обставин вирішити
питання про наявність чи відсутність підстав для правового
захисту.
Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство
“Київжитлоспецексплуатація” звернулося з позовом до Кооперативу
“Райдуга” про виселення Кооперативу з нежитлового будинку, який
розташований за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 18, загальною
площею 120,0 кв.м.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Комунальне підприємство
“Київжитлоспецексплуатація” посилається на те, що воно є
власником спірної будинку і має право вимагати повернення свого
майна з чужого незаконного володіння.
В касаційній скарзі Кооператив “Райдуга” стверджує, що позивач
–Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” не є
власником спірного будинку, оскільки рішенням Київської міської
ради від 28.12.2004 № 1069/2479 спірний будинок передано у
власність Закритому акціонерному товариству “АБС-УКР” і на час
подання позовної заяви саме ЗАТ “АБС-УКР” було власником
спірного будинку.
При підготовці справи до розгляду господарський суд не з’ясував
хто був власником спірного будинку на час подання позову і чи є
Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” належним
позивачем в даній справі.
За таких обставин колегія вважає, що судом не було забезпечено
всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності, як це вимагається за правилами
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення з господарського спору повинно
прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та
процесуального права та фактичними обставинами справи з
достовірністю, встановленими господарським судом.
Зважаючи на викладене, ухвалене у справі рішення підлягає
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, під час якого
господарському суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для її розгляду і вирішення спору, з'ясувати дійсні права і
обов'язки сторін і в залежності від встановленого правильно
застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини
та прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.06.05 скасувати,
справу № 36/287 передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.